Ухвала суду № 85635525, 13.11.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/17403/19

Провадження №2/523/5232/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2019 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мурманової І.М.

за участю секретаря судових засідань – Нестеренко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 17 в місті Одесі заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальність «Кей-Колект», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Савченко Світлани Володимирівни, приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Саєнко Еліни Володимирівни, Державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар`ї Юріївни, про визнання договорів іпотеки та відступлення права вимоги за договром іпотеки недійсними та скасування рішення про реєстрацію права власності. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з відповідачем по справі ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі з 1991 року. Так, 16.03.2001 року за спільні кошти подружжя придбало квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач 05.11.2019 року, випадково дізналась, що квартира, яка належить їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності перейшла у власність ТОВ «Кей-Колект», у зв`язку з несплатою ОСОБА_2 , боргу за споживчим кредитом № 11310463000 у розмірі 46 500 (сорок шість тисяч п`ятсот) доларів США, отриманого від АКІБ «УкрСиббанк». Позивач посилається на те, що дана квартира є спільною власністю, була придбана за спільні з ОСОБА_2 кошти, а відтак зазначає, що договір іпотеки, відступлення права вимоги за договором іпотеки та рішення державного реєстратора щодо реєстрації спірної квартири за ТОВ «Кей-Колект» є недійсними та підлягають скасуванню, оскільки є такими, що порушують її право власності на дане майно. У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, яким просить визнати недійсними договори іпотеки та відступлення права вимоги, та скасувати державну реєстрацію.

Ухвалою судді від 13 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою.

Одночасно з вказаним позовом позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, а саме: квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Подана позивачем заява про забезпечення позову відповідає приписам та вимогам встановленим ст. 151 ЦПК України, таким чином вона підлягає невідкладному розгляду.

Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову та додані до неї документи суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 16.03.2001 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 продав а ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_2 , ( реєстровий № НОМЕР_1 ), в подальшому договір купівлі - продажу квартири було зареєстровано в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості в книзі 3271-стр.68-кн.401 пр.

Відповідно до умов договору надання споживчого кредиту № 11310463000 укладеного 05.03.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , останній отримав грошові кошти у розмірі 46 500 (сорок шість тисяч п`ятсот) доларів США в термін до 05.03.2015 року.

Згідно договору іпотеки укладеного 05.03.2008 року ОСОБА_2 - Іпотекодавець та АКІБ «УкрСиббанк» - Іпотекодержатель уклали зазначений договір в забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором № 11310463000 від 05.03.2008 року, відповідно до умов даного договору Іпотекодавець передав Іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_2 на умовах забезпечення кредитного договору.

Також, 05.03.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 185519, відповідно до якого остання поручилась перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх зобов`язань щодо кредитного договору № 11310463000.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 187819973 від 06.11.2019 року квартира АДРЕСА_2 зареєстрована на підставі відступлення вимоги за договором іпотеки Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ». Дата державної реєстрації 17.09.2019 року, номер запису про право власності: 33296996, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48760271 від 19.09.2019 року.

Згідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб - п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України

В силу вимог ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і рівності перед законом, оскільки мета забезпечення позову це тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

З наданих до суду документів, вбачається, що позивачка зареєстрована на території України, в матеріалах справа відсутні документи на підтвердження того, що майновий стан позивачки або її дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, у зв`язку з чим, судом вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішується.

Вивчивши матеріали справи, заяву позивача, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , яка звреєстрована за товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», є обґрунтованими, законними та співрозмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки спір між сторонами по справі виник з приводу вказаного нерухомого майна, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, оскільки спірний об`єкт нерухомості до розгляду спору по суті може бути відчужений на користь третіх осіб, а відтак й порушить права позивача на судовий захист та останньому для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а забезпечення позову навпаки виступають запорукою виконання можливого рішення суду.

Керуючись ст.ст. 8, 151, 153, 353 ЦПК України, ст.ст. 1, 4, 6 Закону України «Про судовий збір», суддя,

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 1918060351101, яка зареєстрована за товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ».

Копію ухвали для виконання направити до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м.Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Суддя: