Постанова № 8561434, 25.02.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Кремлівська, 65-В, м. Запоріжжя, 69041, тел.286-50-15, inbox@adm.zp.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.02.2010 Справа № 2а-502/10/0870

За позовом: Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області, Запоріжжя м.

до: фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкової заборгованості

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Бриль А. В.

за участі представників сторін:

від позивача - Урсуленко О.В. (довіреність № 1031/10/10 від 02.02.2010)

від відповідача ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 від 16.04.1998)

Державна податкова інспекція у Запорізькому районі Запорізької області ( надалі ДПІ у Запорізькому районі) звернулась до суду з адміністративним позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1) про стягнення податкової заборгованості по прибутковому податку у розмірі 3134, 10 грн.

27.01.2010 відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-502/10/0870 та призначено судове засідання на 18.02.2010. Відповідно до ст. 150 КАС України0, судомп оголошено перерву до 25.02.2010.

Позивач позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити у повному обсязі та, посилаючись на п. п. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», просить стягнути з відповідача суму податкового зобовязання у розмірі 3134,10 грн.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав, викладених у запереченні та вказав, що працівник ОСОБА_3 стосовно якого вказано в акті про порушення податкового законодавства, був прийнятий на роботу водієм 14.01.2004 та написав заяву на податкову соціальну пільгу згідно п.п. 6.1.1, 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». На підставі цієї заяви, при відрахуванні подоходнього податку в бюджет робилисиь розрахунки та перераховувались в бюджет суми вказаного податку .

У відповідності до ст.41 КАС України під час судового розгляду адміністративної справи здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексом «Камертон».

У засіданні 25.02.2010 судом, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

ОСОБА_1, зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності фізична особа підприємець Запорізькою районною державною адміністрацією 13.06.2002 (ЄДРПОУ НОМЕР_1)

Відповідача взято на облік у ДПІ у Запорізькому районі 19.06.2002 за № 976.

Як свідчать матеріали справи, відповідач має податковий борг перед бюджетом по прибутковому податку у розмірі 3134,10 грн.

Вказана заборгованість виникла за результатами документальної виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки складено акт № 71/172-1643744549 від 02.06.2009. На підставі акту винесено податкове повідомлення рішення № 0000271720/1від 14.07.2009 на суму 3134,10 грн.

З метою погашення податкового боргу відповідача ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області вживала заходи, передбачені Законом України "'Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181, а саме, боржнику було направлено: першу податкову вимогу № 1/535 від 25.08.2009, та другу податкову вимогу № 2/619 від 21.10.2009.

Але вказані податкові вимоги залишені відповідачем без задоволення.

У звязку з несплатою відповідачем суми податкового боргу в розмірі 3134,10 грн. позивач вимушений звернутися із позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані представниками сторін докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до п.3, 8 ст. 10 Закону України від 04.12.1990р. № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів. Проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів.

Контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обовязкових платежів) здійснюють органи, перелік яких визначено у ст. 2 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181 “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Відповідно до цього Закону контролюючим органом є:

Податкові органи щодо справляння податків і зборів (обовязкових платежів), які направляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Крім цього, п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що податковий орган здійснює погашення податкового боргу, по-перше, шляхом стягнення коштів, а за їх недостатності шляхом продажу інших активів платника.

Податкове зобовязання та податковий борг згідно п.п.1.2., 1.3 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, або у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1. ст.4 цього Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання.

Згідно п.п.1.11 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Пункт 5.1 вищеназваного Закону зазначає, що податкове зобовязання, самостійне визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобовязання або прийняв інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно п.5.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як вказано у пункті 1.7 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Стаття 41 Конституції України встановлює застереження, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження обєктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно п.п.3.1.1. п.3.1.ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобовязань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до перевірки було надано заяву «Про застосування податкової соціальної пільги» написану ОСОБА_3 від 02.01.2008, але у своїй заяві платник податків не визначив розмір пільги, перелік яких визначено у п.п. 6.1.1, 6.1.2 (абз. а-ж), 6.1.3 (абз а-д), п. 6.1 ст. 6 Закону, так як платник податків в заяві не вказав відповідний підпункт Закону. Таким чином, ПП ОСОБА_1, яка виступала податковим агентом у ОСОБА_3, повинна була при нарахуванні заробітної плати не приймати таку заяву та не застосовувати соціальну пільгу у 2008.

На підставі викладеного, враховуючи положення ч. 1 ст. 11 КАС України (розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості), суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з ПП ОСОБА_1 податкової заборгованості у розмірі 3134,10 грн. є обґрунтованими та підтвердженими документальними доказами.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, суд вважає позовні вимоги Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області про стягнення з ПП ОСОБА_1 податкової заборгованості у розмірі 3134,10 грн. доведеними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94, 98, пункту 3 Розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3134, 10 грн., задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ід.код НОМЕР_1) заборгованість по прибутковому податку у розмірі 3134 (три тисячі сто тридцять чотири гривні) 10 коп. на користь місцевого бюджету Сонячної сільської ради Запорізького району (р/р 33214800700140, код платежу 11010100, ЄДРПОУ 34677014, ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015). Видати виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 05.03.2010

Суддя О.М. Нечипуренко