Рішення № 85606413, 13.11.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2019 р. № 641/6669/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В:

21.08.2019 ОСОБА_1 звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-1667, що видана Головним управлінням ДФС у Харківській області.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.08.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу передано за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.

13.09.2019 згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану адміністративну справу передано на розгляд судді Панову М.М.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана вимога винесена з порушенням норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, тому підлягає скасуванню.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та була отримана ним 23.09.2019, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

28.10.2019 Головним управлінням ДФС у Харківській області до канцелярії суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що при прийнятті та надсиланні вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 11.05.2019 №Ф-1667 він діяв у спосіб та у відповідності до вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 26.06.2019 ОСОБА_1 отримано вимогу Головного управління ДФС у Харківській області від 11.05.2019 №Ф-1667, якою вимагається сплатити недоїмку в розмірі 43373,37 грн.

Позивачем 05.07.2019 дану вимогу було оскаржено до Державної фіскальної служби України в порядку п. 56.3 Податкового Кодексу України і одночасно направлено лист-повідомлення від 05.07.2019 до Головного управління ДФС у Харківській області, де зазначено, що подано скаргу на Вимогу про сплату боргу.

Однак, 12.08.2019 позивачем отримано рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №37915/6/99-99-11-05-02-25 від 07.08.2019, яким вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-1667 Головного управління ДФС у Харківській області залишено без змін, а скаргу від 05.07.2019 - без задоволення.

У відповідності до пункту другого Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.05.2014 за №236, ДФС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно з даними АІС "Податковий блок" ОСОБА_1 зареєстрований у якості фізичної особи - підприємця з 24.10.2007 по теперішній час (фізична особа - підприємець, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування).

У позовній заяві позивач зазначає, що до 01.01.2017 позивач сплачував ЄСВ відповідно до вимог законодавства тільки в тих звітних періодах, коли отримував прибуток, а тому боргу за несплату ЄСВ до 2017 року не має.

Щодо сплати ЄСВ після 2017 року позивач зазначає, що ним подавалися звіти про підприємницьку діяльність, однак, оскільки фактично підприємництвом вже довгий час позивач не займається, то доходу не отримував. Зважаючи на це, та на те, що позивач працевлаштований як найманий працівник, де роботодавець за нього сплачує ЄСВ, він вважав, що як фізична особа-підприємець не повинен більше сплачувати даний внесок.

Станом на 11.10.2019 заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску складала 43373,37 грн., у зв`язку з чим контролюючим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-1667.

Суд зазначає, що спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI із змінами та доповненнями.

На підставі Закону України № 2464-VІ розроблено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 та визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску, нарахування фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів та Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 №435, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції №449 єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум. Єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється в натуральній формі.

Згідно з статтею 1 Закону України № 2464-VІ - єдиний внесок на загальнообов`язкове державне страхування (далі - ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці.

Обов`язки платників єдиного внеску регламентовано частиною другою статті 6 Закону №2464, згідно з приписами якої, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, що визначені законодавством.

Згідно пункту 3 частини першої статті 7 Закону України №2464, єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців нараховується на суми, що визначаються такими платником самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно з нормами частини п`ятої статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з частиною дванадцятою статті 9 Закону України №2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Отже, законодавством визначено єдині умови щодо сплати єдиного внеску у розмірі, не меншому за розмір мінімального страхового внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців в 2017 році становила 704,00 грн. на місяць (8448 грн. на рік), а у 2018 році - 819,06 грн. на місяць (9828,72 грн. на рік), а у 2019 році - 918,06 грн. на місяць (2754,18 грн. на квартал).

Згідно абзацу третьому частини восьмої статті 9 Закону №2464 в редакції Закону України №2148-VІІІ від 03.10.2017 - платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Так, згідно з даними АІС «Податковий блок» ОСОБА_1 зареєстрований у якості фізичної особи - підприємця з 24.10.2007 по теперішній час (фізична особа - підприємець, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування).

Суд зазначає, що відповідно до п. 3 розділу VI Наказу №449 від 20.04.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів надсилають платнику вимогу про сплату боргу, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

На виконання вищезазначеної норми контролюючим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-1667.

Отже, Головне управління ДФС у Харківській області діяло на підставі та в межах повноважень, визначених Законом.

Щодо зазначення позивачем про те, що до 2017 року платники ЄСВ могли на власний розсуд вирішувати чи сплачувати його чи ні в тому випадку, якщо не було отримано доходу у звітному періоді, суд зазначає, наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в редакції станом на 10.11.2016, у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Вказана норма надавала право платнику податків самостійно визначати базу нарахування, але не звільняла його від сплати ЄСВ. Вказано норма встановлювала, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, як раніше зазначалось, станом на 11.10.2019 відповідно до даних інформаційної системи відповідача АІС «Податковий блок» позивач мав суму боргу в розмірі 43373,37 грн. Вказане підтверджується розрахунком сум заборгованості по ЄСВ станом на 11.05.2019.

Тобто у зв`язку з наявністю на кінець квітня 2019 року боргу зі сплати єдиного внеску Головним управлінням ДФС у Харківській області відповідно до вимог чинного законодавства сформовано та надіслано за на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-1667.

Таким чином Головне управління ДФС у Харківській області при прийнятті та надсиланні вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 11.05.2019 №Ф-1667 діяло у спосіб та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 14, 243-246, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Панов