Рішення № 85568917, 12.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року Справа № 160/6063/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Кафедри військової підготовки спеціалістів Держспецтрансслужби Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім.Лазаряна та відповідача-2: Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про визнання дій протиправними зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовними вимогами до Кафедри військової підготовки спеціалістів Держспецтрансслужби Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім.Лазаряна (далі – Кафедра військової підготовки, відповідач-1) про:

- визнання протиправними дій Кафедри військової підготовки спеціалістів Держспецтрансслужби Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім.Лазаряна щодо невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане майно у розмірі 35 094,32 грн.;

- зобов`язання Кафедри військової підготовки спеціалістів Держспецтрансслужби Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім.Лазаряна здійснити виплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 35 094,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, усупереч вимог Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою КМУ від 16.03.2016 №178 (далі – Порядок №178), не виплатив позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 35 094,32 грн. згідно довідки від 17.12.2018 №750.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Від відповідача 01.08.2019 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що оскільки фінансування видатків на утримання військовослужбовців, включаючи види натурального постачання (речового майна) здійснюється Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту, то саме остання повинна виступати відповідачем по справі. Також, у відзив вказано, що з відповідачем-1 на адресу Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту було направлено телефонограму про надання відповідного фінансування для проведення розрахунку з ОСОБА_1 . У відповідь на телефонограму було повідомлено, що виплата компенсації може бути проведена у разі наявності економії коштів, визначених кошторисом на 2019 рік.

Крім того, відповідачем-1 до відзиву було додано Статут Кафедри військової підготовки спеціалістів Держспецтрансслужби Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім.Лазаряна в якому вказано, що Кафедра військової підготовки являється відокремленим структурним підрозділом та не є юридичною особою, що також підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також, відповідач-1 надав копію Положення про Кафедру пунктом 3 якого передбачено, що з питань організаційної роботи підготовки курсантів, особливостей підготовки військових фахівців, організації проходження служби, проходження практик (стажування) та забезпечення військовим озброєнням, майном і спеціальною технікою КВПс Держспецтрансслужби підпорядковується Голові Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту.

Враховуючи викладені у відзиві обставини та з метою належного захисту прав позивача, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 залучено до участі у справі в якості відповідача – 2 Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту.

Відповідно до частини 6 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України після залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту є юридичною особою (код ЄДРПОУ 33145904), не перебуває в стані припинення та знаходиться за адресою: 03150, м.Київ, вул.Червоноармійська, буд.50. Тобто, відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України може бути відповідачем в даній адміністративній справі.

Судом неодноразово на офіційну адресу Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту направлялась поштова кореспонденція, проте поштові конверти повертались з відміткою про неможливість вручення.

Відповідно до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на кафедрі військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. В.Лазаряна з 11.01.2010 по 31.10.2018 та був звільнений в запас Збройних Сил України наказом Голови Адміністрації Держспецтрансслужби від 17.10.2018 №58.

Позивачу належить грошова компенсація за неотримане речове майно в розмірі 35 094,32 грн., що підтверджується Довідкою від 17.12.2018 №750.

Позивач 27.06.2019 звернувся до відповідача-1 із заявою щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, однак йому повідомили, що виплата даної компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на поточний рік, що і зумовило звернення до суду із цим позовом.

Вирішуючи питання по суті позовних вимог суд виходить з того, що відповідно до статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно частини 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (п.4 Порядку №178).

Виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік (п.7 Порядку №178).

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. (…) Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби, за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини та довідки про вартість речового майна.

Тобто, у цьому випадку мова йде про захист порушеного права позивача на грошову компенсацію вартості за недоотримане речове майно.

Як вже встановлено судом і підтверджено матеріалами справи, позивачу при звільненні не виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. Розмір грошової компенсаціє не є спірним між сторонами.

Право позивача на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно не заперечувалось і відповідачами, оскільки згідно телефонограми від 05.02.2019 відповідач-2 вказує: «у разі економії коштів, після проведення процедур закупівлі та виконання плану закупок на 2019 рік, кошти можуть бути спрямовані на виплату даної компенсації».

Водночас, підставою невиплати спірної грошової компенсації відповідач зазначає відсутність бюджетного фінансування установи на вказані цілі.

Проте, суд не погоджується з посиланням відповідача та з цього приводу посилається на практику Європейського суду з прав людини щодо того, що державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань і виправдання своєї бездіяльності, що узгоджується з практикою Європейського суду с прав людини (рішення «Кечко проти України», «Сук проти України»).

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідач-2 допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті під час звільнення позивача грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, не провівши із позивачем повний розрахунок грошового забезпечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача-2 на користь позивача грошової компенсації вартості неотриманого речового майна в сумі 35 094,32 грн.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 241-246, 257 – 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Кафедри військової підготовки спеціалістів Держспецтрансслужби Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім.Лазаряна та відповідача-2: Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про визнання дій протиправними зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 35 094,32 грн.

Стягнути з Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у сумі 35 094,32 грн.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська