Ухвала суду № 8556206, 10.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" березня 2010 р.                                                                                 К-18815/08

                                                                                                              м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді          Пилипчук Н.Г.

суддів                              Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2008 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2008 р.

у справі № 2-а-8124/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна міжгалузева Компанія Антарес»

до 1. Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька;

2. Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості, -

                              ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2008р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2008 р., позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ Київському районі м.Донецька №5114/10/23-313 від 29.02.2008 р. про зменшення ТОВ «Міжнародна міжгалузева Компанія Антарес»бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 286323 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Міжнародна міжгалузева Компанія Антарес»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковим деклараціям за вересень-грудень 2007 року в сумі 309551 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Міжнародна міжгалузева Компанія Антарес»1703 грн.

          ДПІ Київському районі м.Донецька подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судом норм процесуального права: ч. 4 ст.107, п. 4 ч. 1, ч.2 ст. 121, ч.2 ст. 122, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки ухвалою суду про відкриття провадження у справі справу також призначено справу до судового розгляду без підготовчого провадження та постановлення ухвали про його закінчення та призначення справи до розгляду; матеріального права: п. 1.3, п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки однією з обов’язкових підстав включення сум до складу податкового кредиту є фактична сплата цих сум до бюджету.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Податкове повідомлення-рішення від 29.02.2008 р. №5114/10/23-313 про зменшення бюджетного відшкодування на загальну суму 286323 грн. прийнято на підставі акту № 899/23-3/33654525 від 18.02.2008 р. виїзної позапланової перевірки, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». За висновками акту перевірки порушення вказаних вимог призвело до завищення позивачем бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року на суму 65195 грн., за листопад 2007 року на суму 125225 грн., за грудень 2007 року на суму 95903 грн.

Податковий орган виходив з того, що у ланцюгу постачання не підтверджено зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість до бюджету, у зв’язку з чим неможливо підтвердити правомірність формування податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо неправомірності зменшення податковим органом позивачеві суми бюджетного відшкодування.

Для надання правової оцінки щодо заявлення позивачем до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість, необхідно застосовувати положення Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування), якими регламентується порядок визначення податкового кредиту та порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За виникненням від’ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від’ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, щодо неможливості відшкодування заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум з підстав відсутності висновків зустрічних перевірок постачальників товару у ланцюгу постачання щодо надмірної сплати податку до бюджету у ланцюгу постачання, не ґрунтуються на нормах Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

Податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п.7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов’язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від’ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару за відсутності висновків зустрічних перевірок не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов’язань зі сплати ними сум податків до державного бюджету.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди –покупця товару, яка є платником податків, не покладено обов’язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді виключення зі складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару.

Судом касаційної інстанції не встановлено порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                            УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2008 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2008 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                                         Н.Г. Пилипчук

Судді                                                            Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.А. Сергейчук

О.І. Степашко