Ухвала суду № 8554505, 23.03.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-2724/09 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" березня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів:                     Кузьменка В.В., Попович О.В.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2008 року у справі за адміністративним позовом Всеукраїнської Об’єднаної Кредитної Спілки «Сузір’я» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2008 року Всеукраїнська Об’єднана Кредитна Спілка «Сузір’я» звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги мотивує тим, що не погоджується з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями, оскільки пп.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачає, що ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону. Тому, позивач вважає дії відповідача щодо порушення ним пп.4.2.9. п.4.2. ст.4 та пп.9.2.3. п.9.2. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є не правомірними.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2008 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду – без змін виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Всеукраїнська Об'єднана Кредитна спілка «Сузір'я» правомірно не утримувала податок з виплаченого членам кредитної спілки доходу у вигляді процентів на їх додаткові пайові внески та не перераховувала ці суми податку до бюджету, оскільки внески вносилися і розподіл доходу здійснювався згідно Закону України "Про кредитні спілки", а згідно з нормами пп. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що діяли до 01.01.2005 року, та нормами пп. 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 цього Закону, що діють з 01.01.2005 року, проценти не підлягають оподаткуванню.

З таким висновком колегія суддів погоджується повністю, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м Києві (надалі – відповідач) було проведено планову перевірку Всеукраїнської Об'єднаної Кредитної спілки «Сузір'я». В ході вказаної перевірки було виявлено порушення позивачем п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 та п.п. 9.2.3 п. 9.2. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яке полягало в неутриманні позивачем та не сплатою податку з доходів фізичних осіб з суми 11775,00 грн. доходу, отриманого головою правління позивача Гайдаєнко Р.В. у зв'язку з оплатою придбаних продуктів харчування за рахунок ВОКС «Сузір'я» , та з доходів членів кредитної спілки, виплачених як проценти на їх пайові внески.

За результатами перевірки позивачу визначено розмір податку з доходів фізичних осіб у сумі 11775,00 грн. та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій у сумі 23550,00 грн. за заниження податку з доходів фізичних осіб.

Також судом першої інстанції було встановлено, що голова правління позивача Гайдаєнко Р.В. за готівкові кошти у сумі 4416,00 грн., видані йому спілкою під звіт з жовтня 2003 року по червень 2006 року, придбав продукти харчування, про що свідчать авансові звіти та фіскальні чеки, роздруковані через РРО.

На підставі викладеного відповідач прийняв рішення про те, що голова правління позивача отримав дохід - додаткове благо, з якого ВОКС «Сузір’я» як податковий агент повинна була утримати та сплатити податок з доходів фізичних осіб у розмірі 574,00 грн.

Крім того, відповідачем на підставі п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» за неутримання та несплату податку з доходів фізичних осіб позивачу визначено суму штрафних санкцій, яка складає 23550,00 грн.

В зв'язку із виявленими порушеннями відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000362210/0 від 05.02.2007 року, №0000362210/1 від 16.04.2007 року на суму штрафних (фінансових) 7266,98 грн. та за податковими повідомленнями - рішеннями №0000511750/0 від 05.02.2007 року, №0000511750/1 від 17.04.2007 року, №0000511750/2 від 22.06.2007 року, №000051/31750/3 від 31.08.2007 року на суму 35302,17 грн., з яких 11775,00 грн. – сума основного платежу та 23550,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з прийнятим повідомленням-рішенням, позивач на підставі п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг рішенням ДПА України №10380/7/25-0415 від 24.05.2007 року скаргу залишено без задоволення. Податкові повідомлення-рішення №0000511750/0 від 05.02.2007 року, №0000511750/1 від 17.04.2007 року, №0000511750/2 від 22.06.2007 року та №000051/31750/3 від 31.08.2007 року на суму 35325,00 грн. було оскаржено.

Рішенням ДПА у м. Києві № 4816/7/25-214 від 21.06.2007 року було скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м Києва від 05.02.2007 року №0000511750/0 в частині 7,61 грн. донарахованого податку з доходів фізичних осіб та 15,22 грн. застосованих штрафних санкцій по податку з доходів фізичних осіб, а в іншій частині залишено без задоволення.

Рішенням ДПА України №16927/7/25-0315 скаргу залишено без задоволення.

Таким чином, загальна сума податкового боргу складає 42569,15 грн.

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту перевірки № 22/1/22-1/25881964 від 25.01.2007 року, яким встановлено, що в порушення пл. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" позивачем не утриманий податок з доходів фізичних осіб, отриманих у вигляді процентів, нарахованих на додаткові пайові внески членів кредитної спілки; в порушення пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" згідно якого до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до п. 7.1 ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті. Пунктом 7.2 передбачено, що ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є небанківською фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзаців першого та другого частини 1 статті 21 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка відповідно до свого статуту приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки, а також відповідно до абзацу 4 цієї частини залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Отже, пайовий внесок - це кошти, які передаються для діяльності кредитної спілки, а нарахування відсотків на нього здійснюється відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України "Про кредитні спілки", яка встановлює, що нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів). При цьому в першу чергу відбувається необхідне поповнення капіталу та резервів. Сума доходу, яка розподіляється на додаткові пайові членські внески, визначається з дотриманням умови, що доходність додаткових пайових членських внесків не може перевищувати більш ніж у два рази середньозважену процентну ставку доходності внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитних рахунках за їх наявності. Решта доходу, що залишилася після формування капіталу і резервів та розподілу на додаткові пайові членські внески, розподіляється на обов'язкові пайові членські внески.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що посилання позивача на те, що оподаткування процентів на пайові внески, а також на додаткові пайові внески членів кредитної спілки регулюється п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", вказаний висновок є обґрунтованим.

Пунктом 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом, зокрема, як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Однак, при застосуванні цієї норми слід враховувати, що відповідно до п.п. 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" підпункт 4.2.12 п. 4.2 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 ст. 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року.

Таким чином, з норми пп. 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" випливає, що виплата процентів на внески членам кредитних спілок, включаючи проценти на пайові внески та внески (вклади) на депозитні рахунки, підлягає оподаткуванню відповідно до пункту 7.2 ст. 7 Закону „Про податок з доходів фізичних осіб" лише з 01.01.2010 року, а тому донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 42569,15 грн. є неправомірним та безпідставним.

Крім цього, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги заперечення відповідача стосовно того, що оподаткування процентів (у тому додаткових пайових членських внесків), сплачених (нарахованих) за іншими підставами, зокрема визначеними ч. 3 ст. 21 Закону України "Про кредитні спілки", а саме розподіл нерозподіленого доходу, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, та який розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів), то відповідно до пп. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування здійснюється в загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» з огляду на наступне.

Згідно п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.3 цієї статті.

Однак, пунктом 7.2 визначена єдина ставка податку у розмірі 5% від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Посилання відповідача на те, що нерозподілений дохід, що залишається в розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється між членами спілки пропорційно розміру їх пайових внесків (у тому числі на додаткові пайові внески) у вигляді відсотків (процентів), оподаткування яких здійснюється відповідно до пп. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме в загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а також те, що згідно із цим Законом кредитна спілка є податковим агентом, тому при нарахуванні та виплаті членам кредитної спілки доходів у вигляді процентів (у тому числі дисконтних доходів) на пайові та додаткові пайові внески її членів вона зобов'язана утримувати податок від сум такого доходу за його рахунок за відповідною ставкою (13 %) спростовується наступним.

Ставка 13 % визначена п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яким встановлено, що починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону встановлюється на рівні 13% відсотків від об'єкта оподаткування.

Відповідно до пп. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) з інших підстав, ніж зазначені у підпункті 9.2.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Закону.

Підпунктом 9.2.1 п. 9.2 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату). Загальна сума податків, утриманих протягом звітного податкового місяця з таких нарахованих (сплачених) процентів платнику податку, сплачується (перераховується) таким податковим агентом до бюджету у строки, визначені законом для місячного податкового періоду.

Крім того, пп. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами); що здійснюються з урахуванням норм пункту 9.7 ст. 9 цього Закону.

До 01.01.2005 року, тобто до внесення змін до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", виплата процентів на пайові внески членам кредитних спілок не підлягала оподаткуванню у зв'язку з тим, що кредитна спілка була на рівні з іншими неприбутковими організаціями і мала такі ж пільги по нарахуванню та сплаті податків.

Так, згідно з редакцією пп. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яка діяла до 01.01.2005, не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються іншими неприбутковими організаціями та благодійними фондами України, чий статус визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов'язаним з ними фізичним особам.

Крім цього, правомірність застосування п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо оподаткування процентів на пайові внески членів кредитної спілки підтверджено також висновками науково-правової експертизи при Інституті держави і права їм. В.М Корецького НАН України, виконаної 28.11.2006 року на замовлення Національної асоціації кредитних спілок України щодо діяльності кредитних спілок України.

При цьому відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги податкового органу щодо сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 42569,15 грн. є неправомірними.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим – ухвалене судом на підставі повного та всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва – залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: В.В. Кузьменко

О.В. Попович