Постанова № 8549225, 16.03.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 22-а-2057/09 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст > Суддя-доповідач: Романчук О.М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2010 р.

Справа № 22-а-2057/09

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                                                   Романчук О.М.,

Суддів:                                                   Зайцева М.П.,

Попович О.В.,

при секретарі:                                                   Шевчук К.В..          

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімінвест Транс» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімінвест Транс» (далі – позивач) звернулися до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі – Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000902320/0 від 12.09.2008 року та № 0000892320/0 від 12.09.2008 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Вінниці № 0000902320/0 від 12.09.2008 року та № 0000892320/0 від 12.09.2008 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернулися з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело, на думку відповідача, до неправильного вирішення справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Хімінвест Транс» згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 03.12.2004 року № 143592 зареєстроване як юридична особа.

Відповідно до свідоцтва № 01860430 виданого ДПІ у м. Вінниці 24.11.2005 року, Позивач зареєстрований як платник ПДВ.

З 18.08.2008 року по 01.09.2008 року службовими особами відповідача було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Сезар СВ» за період з 01.10.2005 року по 31.03.2006 року по податку на прибуток та за період з 01.12.2005 року по 31.03.2006 року по податку на додану вартість, про що склав акт від 04.09.2008 року №2189/2320/33263857 (далі - акт перевірки).

На підставі даного акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.09.2008 року № 0000902320/0, яким нараховане Позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 343467 грн. та штрафну санкцію в розмірі 171733 грн., та від 12.09.2008 року № 0000892320/0, яким нараховане позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 429333 грн. та штрафну санкцію в розмірі 214667 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач застосував до позивача штрафні санкції, мотивуючи це тим, що податкові накладні від 11.01.2006 року №11, від 13.02.2006 року №15/1, від 15.02.2006 року №17/1, від 16.02.2006 року №20, від 19.02:2006 року №20/1, від 19.12.2005 року №275, від 20.12.2005 року №280, видаткові накладні від 11.01.2006 року №11, від 16.01.2006 року №20, від 13.02.2006 року №15, від 15.02.2006 року №17, від 19.02.2006 року №20, видані позивачу ТОВ «Сезар СВ», підписані не засновником та директором цього підприємства Івкевичем С.В., а іншою невстановленою особою. При цьому відповідач послався на висновки спеціаліста Вінницького відділення КНДІСЕ від 16.07.2008 року №2499 та від 29.08.2008 року №2831 про проведення почеркознавчого дослідження.

Так п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі – Закон № 168/97) визначені обов`язкові реквізити податкової накладної :а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до абз.3 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону № 168/97, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з абз.1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації Українивід 30 травня 1997 р. № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 18 вказаного Порядку передбачено, що всіскладені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що на момент укладення та виконання договору між позивачем і ТОВ «Сезар СВ» останнє було належним чином зареєстрованою юридичною особою, було зареєстроване платником податку на додану вартість, мало відповідне свідоцтво від 04.10.2005 року №33700175, видане податковим органом, та індивідуальний податковий номер 337837626559, тобто всі необхідні ознаки належного продавця -платника податку на додану вартість.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що вищенаведені податкові накладні не містили реквізитів особи (ПІБ), яка підписувала їх від імені ТОВ «Сезар СВ».

Враховуючи те, що спеціалістом Вінницького відділення КНДІСЕ від 16.07.2008 року №2499 та від 29.08.2008 року №2831 при проведенні почеркознавчого дослідження на предмет належності підпису на податкових накладних керівнику ТОВ «Сезар СВ» Івкевичу С.В. встановлено те, що вказаний підпис не належить даній особі, а також те, що до матеріалів справи не надано доказів уповноваження іншої особи на підписання податкових накладних, колегія суддів ставить під сумнів законність вказаних документів.

Так, згідно з абз.7 ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи те, що вказані податкові накладні не містять обов`язкових реквізитів, то колегія суддів приходить до висновку про правомірність неприйняття вказаних податкових накладних як підтвердження сум формування податкового кредиту.

Також, колегія суддів вважає неточними висновки суду щодо невзяття до уваги акта перевірки як доказу у справі.

У відповідності до ч.3 ст. 70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ознака допустимості письмового доказу має нерозривний зв`язок із законністю його отримання, у даному випадку службовими особами акт перевірки був отриманий у порядку визначеному нормативно-правовими актами, а тому він не може бути визнаним як такий, що не береться до уваги.

У даному випадку, суд міг визнавати неправомірними дії Відповідача при проведенні перевірки, однак досліджувати акт про проведення перевірки, оскільки без його дослідження повний та об`єктивний розгляд справи є неможливим.

Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:                              

Судді:

Повний текст виготовлено: 22.03.2010 року