Ухвала суду № 85543513, 06.11.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12680/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2019 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали позовної заяви поданої представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Товариства з обмеженною відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс», треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович та Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Білоцерковець Юлій Сергійович звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженною відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс», треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович та Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Мотивуючи позовну заяву тим, що 01 серпня 2019 року приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимиром Вікторовичем вчинив виконавчий напис №3156, яким звернено стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості у сумі 18 742,43 гривень, в тому числі: Прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 12 133,39 грн., Прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом становить 6 609,04 грн. Стягнення здійснено за період з 01 серпня 2018 року по 13 червня 2019 року. Постановою приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни було відкрито виконавче провадження №59845421.

Позивач вважає, що приватний нотаріус вчинив виконавчий напис з порушенням діючого законодавства України, а тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав.

Дослідивши позовну заяву та додані неї матеріали, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Разом з тим, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

При цьому підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

Положення про підсудність справ врегульовано у главі 2 розділу I ЦПК України.

Згідно норм процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права.

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, за змістом ч.2 ст.27 ЦПК України, яка носить загальний характер, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Водночас згідно з правилами, які врегульовані ст.28 ЦПК України, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Із матеріалів справи вбачається, що 01 серпня 2019 року приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимиром Вікторовичем вчинив виконавчий напис №3156, яким звернено стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості у сумі 18 742,43 гривень. Окрім того в позовній заяві вказано, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни було відкрито виконавче провадження №59845421 однак до матеріалів позовної заяви, таку надано не було.

Враховуючи зазначене, приходжу до висновку, що оскільки предметом позову є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позов мав бути пред`явлений за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса або за місцем знаходження відповідача фізичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" виконавчим округом приватного виконавця є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 37 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" № 3 від 01.03.2013, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Якщо позивач при пред`явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Звернення стягувача на підставі виконавчого напису саме до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни, якою і відкрито виконавче провадження, та положення наведеного законодавства України передбачають право позивача-боржника обирати суд за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса, а не право боржника обирати місце виконання виконавчого напису нотаріуса.

Зазначені положення чинного законодавства України, що передбачають можливість вчинення виконавчих дій в певних місцях мають на меті захист прав стягувача і забезпечують саме законні сподівання стягувача та отримання стягнутих коштів, та не свідчить про альтернативу вибору місця виконання виконавчого напису за боржником.

Отже вираження волі стягувача, відбулось вчиненням певних дій щодо звернення до Приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни.

Як вбачається з позовної заяви, місцезнаходження відповідача юридичної особи - ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» є адреса: 04053, м.Київ, вул.Сечових стрільців, буд.37/41, що територіально відноситься до Шевченківського суду м.Києва.

Отже, вищевказаний позов є не підсудним Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області за правилом загальної територіальної підсудності.

Як вбачається з позовної заяви, місцезнаходження, ПВ ВО м.Києва ОСОБА_3 , яким проводиться виконання даного виконавчого напису нотаріуса вказується за адресою: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 , що територіального відноситься до Дніпровського району м.Києва.

До позовної заяви позивачем не додано постанови приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №59845421, на яку він посилається в позовній заяві. Відомості про те, що виконавчий напис виконується за місцем вчинення виконавчих дій по відрахуванню із заробітної плати боржника за місцем його роботи відсутні. Відомостей про місце роботи позивача або місцезнаходження його майна відсутність.

В позовній заяві позивач обираючи підсудність, вказує що він проживає за адресою АДРЕСА_4 . При цьому, посилаючись на довідку ОСББ від 01.11.2019 року, про те, що він проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місцем перебування фізичної особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Місцем проживання фізичної особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Реєстрація місця проживання або місця перебування - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. Документи, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.

Відповідно до статті 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування це - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Реєстрації підлягає як місце проживання так і місце перебування.

Відповідно до п. 7, 9 Постанови КМУ від 2 березня 2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою.

У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.

За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні шляхом проставляння в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи.

Таким чином, для застосування вимог статті 28 ЦПК України, яка визначає можливість визначення підсудності за вибором позивача, необхідною умовою є саме наявність зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача. Наведеною нормою не передбачено можливості звернення до суду з позовом за фактичним місцем проживання позивача не зареєстрованим у встановленому законом порядку.

При цьому, згідно доданого до матеріалів позовної заяви оскаржуваного виконавчого напису, позивач є зареєстрованим за адресою АДРЕСА_1 .

Позовна заява не містить обґрунтування щодо підстав звернення до Ужгородського міськрайонного суду за правилами альтернативної чи виключної підсудності. Відомостей про стягнення

Враховуючи, що при поданні позовної заяви позивач обрав альтернативну підсудність справи за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса, цивільна справа має бути передана на розгляд Рахівського районного суду Закарпатської області, як суду на територіальній юрисдикції якого, зареєстрований позивач та повинен виконуватись спірний виконавчий напис нотаріуса.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу. При цьому, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст.378 ч.1 ЦПК України).

Статтею 187 ч.9 ЦПК України, яка регулює питання відкриття провадження у справі, передбачено, що в разі, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що матеріали позову (оскільки провадження у справі ще не відкрито) слід передати на розгляд до належного суду – Рахівського районного суду Закарпатської області до територіального юрисдикції якого відноситься даний позов.

На підставі наведеного вище, керуючись ст.ст.27 ч.2, 31 ч.1 п.1, 187 ч.9, 258-260, 261 ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, -

Керуючись ст. 31,187, 260, 261, 353 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу 308/12680/19 за позовною заявою подану представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Товариства з обмеженною відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс», треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович та Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню до Рахівського районного суду Закарпатської області відповідно до територіальної підсудності.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош