Рішення № 8552186, 25.02.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" лютого 2010 р. Справа № 12/1588

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача: Бочарова А.Є. - довіреність № 17 від 13.01.10р.;

Осташевська А.Ю. - довіреність № 12 від 12.01.10р.

від відповідача: Малик В.Г. - довіреність № б/н від 12.03.09р.

прокурор: Бугайов С.В. - посв. №86.

розглянув справу за позовом Прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради та Комунального підприємства "Агенство з управління майном "Житомирської міської ради" (м. Житомир)

до Дочірнього підприємства Торговий дім "Житомирхліб" Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб" (м. Житомир)

про стягнення 53 750 грн. суми неустойки та 160 870,14 грн. збитків.

Увідповідності до ч.4 ст. 69 ГПК України, спір вирішується у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 цієї статті.

Прокурором Корольовського району м. Житомира подано позов в інтересах держави в особі Житомирської міської ради та Комунального підприємства "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради до Дочірнього підприємства "Торговий дім "Житомирхліб" Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб" про стягнення 53750,00 грн. суми неустойки та 160 870,14 грн. збитків.

Від прокурора Корольовського району м.Житомира 02.02.10р. (а.с. 74), в порядку ст. 22 ГПК України, надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просить стягнути з відповідача 53750,00 грн. неустойки та 325656,35грн. збитків. Вказану заяву ухвалою від 02.02.10р. прийнято судом до розгляду.

Спір вирішується з урахуванням заяви від 02.02.10р.

Прокурор та представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, з вказаних у позовній заяві мотивів.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових відзивах (а.с. 66-67,69).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора та пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.06р. між КП "Агентство з управління майном" (позивач, орендодавець)) та ДП "Торговий дім "Житомирхліб" ВАТ "Житомирхліб" (відповідач, орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №28 (надалі-Договір) - приміщення магазину в будинку №5/1 по вул. Черняховського в м.Житомирі загальною площею 107,5 кв.м. з орендною платою, визначеною рішенням виконкому Житомирської міської ради від 14.12.06 №934, у розмірі 50,00грн. за 1 кв.м. без ПДВ за базовий місяць розрахунку (а.с.13-14).

Строк дії договору визначений пунктом 8.1 договору - з 27.12.06 по 27.11.07 року.

Відповідно до п. 8.6 Договору, його дія припиняється внаслідок закінчення строку, на який він був укладений.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.04.08р. по справі №6/110-Д за позовом ДП Торговий дім "Житомирхліб" Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб" до Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради Житомирської міської ради про спонукання укласти договір оренди та за зустрічним позовом Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради до ДП Торговий дім "Житомирхліб" ВАТ "Житомирхліб" про зобов'язання звільнити приміщення та стягнення неустойки, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 03.06.08р., зобов'язано ДП Торговий дім "Житомирхліб" ВАТ"Житомирхліб" звільнити нежиле приміщення загальною площею 107 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Черняховського, 5/1 та стягнуто з ДП Торговий дім "Житомирхліб" ВАТ "Житомирхліб" на користь Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради - 10750,00грн. неустойки та судові витрати.

Згідно мотивувальної частини вказаного рішення, викладені в його резолютивній частині вимоги грунтуються на тих обставинах, що 27.11.07р. договір оренди нерухомого майна №28 припинив свою дію, однак передане в оренду майно на дату винесення рішення не було передане КП "Агентство з управління майном" (орендодавцю).

Позивач вказав, що і на день звернення його до суду, вищевказане майно, всупереч рішенню господарського суду по справі №6/110-Д, не було передано КП "Агентство з управління майном".

Враховуючи викладене, керуючись ст. 785 ЦК України, ч.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.6.15 Договору, ст. 785 ЦК України, позивач нарахував до стягнення з відповідача 53750,00 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим приміщенням за час прострочення за період з 12.01.08р. по 11.06.08р.

Також позивач нарахував до стягнення з відповідача 325656,35 грн. збитків, які, на його думку, понесено КП "Агентство з управління майном" з 10.01.08р. по 18.02.09р., у зв'язку з протиправними діями відповідача.

Нарахування збитків обгрунтовано тим, що після припинення дії Договору, рішенням Житомирського міськвиконкому від 27.12.07р. №1042, за результатами проведення конкурсу, надано дозвіл на передачу в оренду приміщення по вул. Черняховського, 5/1 в м. Житомирі ТОВ Торговий дім "ПродСоюз", з яким укладено договір оренди від 10.01.08р. №551.

Орендна плату, згідно п. 3.3 договору №551 встановлено у розмірі 16125,00 грн. в місяць та пердбачено, що вноситься вона орендарем не пізніше 10 числа послідуючого місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції та податку на додану вартість, в той час як за п.3.3 Договору №28 орендна плата становить 5375,00 грн.

Однак відповідач не виконав обов'язку щодо звільнення приміщення і передачі його позивачу, тому ТОВ "ПродСоюз" не приступило до користування спірним приміщенням та не сплачує орендні платежі.

Враховуючи, що орендна плата за договором №551 значно більша ніж орендна плата за договором №28, позивач визначив суму збитків, виходячи з різниці між сумами орендної плати за вказаними договорами за період з 12.01.08р. по 11.06.08р. (а.с. 75-77).

Відповідач у письмових відзивах (а.с. 66-67,69) проти позову заперечує, оскільки вважає, що:

- прокуратура не повинна захищати інтереси КП "Агенство з управління майном "Житомирської міської ради";

- сумісний розгляд вимоги про сплату неустойки і збитків за обставин даної справи не можливий, оскільки спочатку слід розглядати вимогу про стягнення неустойки;

- нарахування штрафних санкцій має здійснюватися за період з 27.11.07р. по 27.05.08р.;

- згідно рішення господарського суду Житомирської області по справі №6/110-Д від 09.04.08р. з ДП "Торговий дім "Житомирхліб" ВАТ "Житомирхліб" уже було стягнуто неустойку за два місяці користування приміщенням у розмірі 10750,00 грн.;

- позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки нарахування неустойки можливе до 27.05.08р.;

- договір оренди №551 є неукладеним, оскільки в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі приміщення.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Перш за все слід зазначити, що безпідставними є твердження відповідача стосовно того, що прокуратура не повинна захищати інтереси КП "Агенство з управління майном "Житомирської міської ради", оскільки, у відповідності до ч.3 ст.2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори, інші правочини та інші юридичні факти.

В даному випадку спір виник у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві майна після припинення договору найму.

Згідно зі ст.759 ЦК України за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.92р., у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За п. 2.3 договору №28, приміщення вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання акту прийому-передачі між балансоутримувачем та орендарем.

Відповідно до п. 6.15 договору №28, у разі припинення даного договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю в 15-денний термін орендоване приміщення в належному стані, не гіршому, ніж під час передачі його в оренду, що засвідчується актом прийому-передачі.

Згідно ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Так, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що договір №28 від 27.12.06р. припинив свою дію 27.11.07р., однак приміщення, і на день звернення позивача до суду, не було повернуто орендодавцю. Вищевказаний акт приймання-передачі до матеріалів справи не надано.

Стаття 526 ЦК України зазначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України, що кореспондується з п.7.3 Договору, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Розмір орендної плати по договору становить 5375,00грн. (п.3.3 договору).

Враховуючи зазначену норму Закону та фактичне користування відповідачем орендованим приміщенням після закінчення дії договору, позивачем правомірно поставлена вимога про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 53750,00 грн. за період з 12.01.08р. по 11.06.08р. (5 місяців). Вказаний період визначено з врахуванням п. 6.15 договору №28 (27.11.07р. (дата припинення дії Договору) + 15 днів для повернення майна)).

Слід зазначити, що згідно рішення по справі №6/110-Д від 09.04.08р., зокрема, було стягнуто з відповідача на користь позивача 10750,00грн. неустойки (у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за перший місяць прострочки.

Тобто безпідставними є твердження відповідача стосовно того, що з ДП "Торговий дім "Житомирхліб" ВАТ "Житомирхліб" уже було стягнуто неустойку за два місяці користування приміщенням у розмірі 10750,00 грн., а стягнення неустойки можливе за період з 27.11.07р. по 27.05.08р.

Що стосується тверджень відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності, то слід зазначити, що згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Натомість, за приписами частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України в разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від нього сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення. Оскільки зазначеною нормою передбачена сплата неустойки за весь час користування річчю і відповідач на день звернення позивача до суду не повернув йому приміщення (триваюче правопорушення), неустойка в подвійному розмірі за неналежне виконання договору оренди заявлена до стягнення правомірно.

Необгрунтовано також відповідач вважає несумісним розгляд вимоги про сплату неустойки і збитків за обставин даної справи, оскільки у відповідності до ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Оскільки договір №28 будь-яких обмежень щодо стягнення неустойки та збитків не містить, вимоги про застосування цих наслідків порушення зобов'язання, у даному випадку не є взаємовиключними і стягнення неустойки не тягне зменшення збитків.

При цьому, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 325656,35 грн. збитків, які, на його думку, понесено КП "Агентство з управління майном" з 10.01.08р. по 18.02.09р. у зв'язку з неможливістю виконання умов договору №551 від 10.01.08р., є безпідставною з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

За ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ч. 2. ст. 22 ЦК України, збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За ч.1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання та збитки зроблені управненою стороною.

За загальним правилом, для виникнення підстав зобов'язання з відшкодування шкоди необхідна наявність сукупності умов, які формують склад правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вини.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного суду України N 6 від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Так, обгрунтуванням своїх вимог щодо стягнення збитків позивач вважає факт укладення з ТОВ Торговий дім "ПродСоюз" договору оренди від 10.01.08р. №551, який, на думку суду, є лише наміром сторін та не є доказом фактичного виконання його умов з дня його укладення чи з іншої дати, за відсутності вищевказаних спірних обставин.

Сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним доходів в період з 10.01.08р. по 18.02.09р. в розмірі 325656,35грн., однак наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення 325656,35грн. збитків є безпідставною і задоволенню не підлягає, оскільки не підтверджується належними доказами по справі.

Згідно зі ст.33 ГПК України, сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обгрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволеннюв сумі 53750,00 грн. В частині стягнення 325656,35 грн. збитків суд відмовляє, оскільки їх заявлено до стягнення безпідставно.

Витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Торговий дім "Житомирхліб" Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб" (10003, м.Житомир, вул.Л.Українки, 33, код 32520095)

на користь Комунального підприємства "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради (10014, м.Житомир, майдан Корольова, 4/2, код 34788934)

- 53750,00 грн. неустойки.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства Торговий дім "Житомирхліб" Відкритого акціонерного товариства "Житомирхліб" (10003, м.Житомир, вул.Л.Українки, 33, код 32520095)

в дохід Державного бюджету України 537,50 грн. державного мита та 33,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного сроку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Дата підписання: 12 березня 2010 р.

Віддрукувати:

1 - у справу

2-4 - сторонам

5,6 - прокурору