Рішення № 8552182, 02.03.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "02" березня 2010 р. Справа № 18/1836

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Калінич О.В., довіреність від 16.12.2009р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (м.Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні технології" (м.Новоград-Волинський)

про стягнення 29 277,46грн.,

Спір розглядається в більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України, за погодженням сторін відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 29277,46грн., з яких: 27620,63грн. - основного боргу, 904,84грн. - пені, 619,58грн. - інфляційних, 132,41грн. - 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, в судовому засіданні повідомив, що сума основного боргу станом на 02.03.2010р. становить 19620,63грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить підпис відповідача у розписці про відкладення розгляду справи, а.с.73).

В судовому засіданні 09.02.2010р. представник відповідача заборгованість визнав в повному обсязі (а.с.72).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2009 року між ТОВ "АВ метал груп" (Постачальник, позивач)та ТОВ "Будівельні технології" (Покупець, відповідач) укладено договір поставки (а.с.12-13), за умовами якого Постачальник зобов'язався в термін встановлений договором передати у власність Покупця товар асортимент, кількість та ціна якого зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його .

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 3.3 договору сторони встановили, що покупець здійснює оплату у вигляді 100% передоплати, якщо інше не обумовлено в специфікації.

У специфікації №3 до договору поставки №3/с від 02.06.2009р. вказано, що покупець здійснює оплату протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника.

На виконання умов договору ТОВ "АВ метал груп" поставив ТОВ "Будівельні технології" товар на загальну суму 39320,63грн., що підтверджується специфікацією №03 від 24.09.2009р., видатковою накладною №200887 від 25.09.2009р. та довіреністю від 15.09.2009р. на отримання матеріальних цінностей ( а.с. 15-17).

Таким чином, відповідач зобов'язаний був розрахуватись за поставлений товар по видатковій накладній №200887 у строк до 09.10.2009р

Однак відповідач зобов'язання по оплаті товару виконав частково, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в сумі 27620,63грн.

Під час розгляду справи в суді відповідач частково сплатив на користь позивача борг у сумі 4200,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №337 від 07.12.2009р., №338 від 16.12.2009р. та №18 від 19.02.2010р. (а.с.66-67; 78), тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 4200,00грн. необхідно припинити за відсутністю предмету спору відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України.

Разом з тим, при поданні позову до суду позивачем не прийнято до уваги проплати, здійснені відповідачем 30.11.2009р. на суму 2000,00грн. та 02.12.2009р. на суму 1800,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява ТОВ "АВ метал груп" датована 30.11.2009р., а направлена на адресу господарського суду Житомирської області 02.12.2009р., що підтверджується штемпелем на поштовому конверті (а.с.38).

У період з 30.11.2009р. по 02.12.2009р. відповідач здійснив погашення заборгованості на загальну суму 3800,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №332 та №333 (а.с.64-65), проте, позивачем вищевказані суми не були враховані , таким чином суд відмовляє в позові в частині стягнення 3800,00грн.

Матеріалами справи підтверджується, що несплаченою залишилась сума в розмірі 19620,63грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 19620,63грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі п.7.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно розрахунку позивача становить 904,84грн. (а.с.4).

Як свідчить зміст розділу 7 договору "Відповідальність сторін" сторони передбачили, що у випадку порушення умов оплати за поставлений товар покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.4), суд вважає його правильним, оскільки пеня у розмірі 904,84грн. нарахована з урахуванням приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне погашення грошових зобов'язань".

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов’язання 132,41грн. 3% річних та 619,58грн. інфляційних.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд, здійснивши перерахунок 3% річних (а.с.4), вважає, що річні нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 132,41грн. 3% річних .

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 619,58грн. інфляційних, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з Рекомендацією Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується н е н а к о ж н у д а т у м і с я ц я, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Як вбачається з розрахунку індексу інфляції (а.с.4) позивач не врахував вказані рекомендації Верховного Суду України, у зв'язку з чим здійснив нарахування інфляційних не за повний місяць.

Таким чином, з врахуванням Рекомендацій ВСУ №62-97р від 03.04.1997р., господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 619,58грн. інфляційних.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, в судовому засіданні суму основного боргу визнав. В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків, підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с.41), з якого вбачається, що відповідач станом на 04.01.2010р. визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 20820,63грн.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню частково суму 20657,88грн. з яких: 19620,63грн. основного боргу, 904,84грн. пені та 132,41грн. 3% річних. В частині стягнення 4200,00грн. основного боргу провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 3800,00грн. основного боргу та 619,58грн. інфляційних.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.193, 229 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 549, 612, 610, 625, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80 ч.1 п.1-1, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю "Будівельні технології" (11700, м. Новоград-Волинський, вул. Потапова, 5, код ЄДРПОУ 32579128)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (49065, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 27 кв. 30, код ЄДРПОУ 36441934):

- 19620,63грн. основного боргу;

- 904,84грн. пені;

- 132,41грн. 3% річних,

- 248,58 витрат по сплаті державного мита,

- 200,37грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 4200,00грн. основного боргу за відсутністю предмету спору.

4. В позові відмовити в частині стягнення 3800,00грн. основного боргу та 619,58грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам