Рішення № 8552155, 24.03.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2010 р. Справа № 01/16-38 за позовом приватного підприємства “Айслаг”, м. Луцьк

до сільськогосподарського приватного підприємства “Промінь”, с. Промінь, Луцького району, Волинської області

про стягнення 93414,27 грн.

                                                                                           Суддя Якушева І.О.

за участю представників:

від позивача: Процик В.І. (довір. у справі)

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 82773,08 грн., з них: 11687,06 грн. процентів річних за період з 26.11.2007р. по 5.01.2010р., 71086,02 грн. збитків, завданих інфляцією, за період листопад 2007р. –листопад 2009р.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач прострочив виконання зобов’язання по оплаті 187682,50 грн., присуджених до стягнення рішенням господарського суду Волинської області від 25.10.2007р. у справі №8/131-38

Заявою №01-03/80 від 16.02.2010р. (а.с.21-23) позивач уточнив позовні вимоги: просить стягнути з відповідача 93414,27 грн., з них: 11930,95 грн. процентів річних за період з 6.11.2007р. по 1.02.2010р., 81483,32 грн. збитків, завданих інфляцією, за період листопад 2007р. –січень 2010р.

Разом з цим, в заяві № 01-03/80 від 16.02.2010р. позивач пояснив, що він помилково нараховував проценти річних і збитки, завдані інфляцією, від суми 187682,50 грн.

В заяві № 01-03/80 від 16.02.2010р. позивач обчислює проценти річних і збитки, завдані інфляцією, від простроченої суми –177457,06 грн. (з простроченої суми виключено 6304,91 грн. пені, 11821,71 грн. процентів річних, 1955,83 грн. витрат, пов’язаних з оплатою держмита, 118 грн. витрат на оплату ІТЗ).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в поясненнях від 3.03.2010р., будучи в судовому засіданні 3.03.2010р. позову не визнав, посилаючись на таке:

- 25.10.2007 року дійсно було винесено рішення суду про стягнення з СГГП «Промінь»надмірно великої суми нібито заборгованості, яка вміщує в coбi суттєві штрафні санкції, які нараховано вже навітъ на той час невиправдано;

- позивач, подаючи знову позов про нібито стягнення процентів та інфляційних нарахувань не застосовує жодної норми закону, яка б визначала правові підстави для стягнення таких штрафних та оперативно-господарських санкцій з відповідача через три роки після винесення рішення суду, не кажучи про сам факт виникнення певної суми боргу. Так, зокрема, п.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Отож, яким чином може заявляти такий позов позивач, якщо закон чітко визначає період, за який може стягуватися такий вид санкцій в господарських правовідносинах;

- частиною 2 ст. 258 Цивільного кодексу України визначено строк позовної давності в один piк для стягнення штрафних санкцій. Відповідно даний строк позовної давності позивачем категорично пропущений. Ст. 267 Цивільного кодексу України передбачає наслідки спливу терміну позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача;

- з характеру правовідносин та iз терміну договору на поставку нафтопродуктів видно, що термін даного правочину вже минув, документи про стягнення суми боргу було пред’явлено у виконавчу службу i відповідно cпip між тими ж самими сторонами з приводу того ж самого предмету не допускається. На підставі Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий документ ПП «Айслаг»підлягає поверненню, оскільки стягнення неможливо провести за відсутності майна та коштів у відповідача-боржника. А відтак i нарахування процентів на проценти та індекс інфляції на суми вже проіндексовані i це згодом більше трьох років є незаконним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства;

                    - на підставі ст. 233 ГК України надмірно великі штрафні санкції, які i так є такими згідно вже існуючого рішення суду, можуть бути зменшені судом, тим більше в контексті кризи та щодо сільськогосподарського підприємства-виробника.

                    23.03.2010р. представник відповідача подав до суду клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи, посилаючись на зайнятість в іншому судовому процесі.

Враховуючи те, що відповідачем було подано пояснення по справі, явка представника відповідача в судове засідання, призначене на 24.03.2010р., не визнавалась обов’язковою, обставин, через які спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, відповідач не навів, необхідності участі представника у судовому засіданні не обґрунтував, господарський суд вважає за можливе закінчувати розгляд справи за відсутності представника відповідача, з врахуванням поданих ним заперечень. Представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечує, вважає за можливе закінчувати розгляд справи за відсутності представника відповідача.

                    Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

встановив:

в липні 2007р. ПП «Айслаг»звернулось з позовною заявою до господарського суду Волинської області, в якій просило стягнути із СгПП «Промінь»286043,32 грн., з них: 90459,64 грн. заборгованості за нафтопродукти, передані на підставі договору поставки №122 від 31.08.2006р., 177457,06 грн. процентів за користування товарним кредитом, 6304,91 грн. пені, 11821,71 грн. процентів річних.

30.07.2007р. господарським судом було порушено провадження у справі №8/93-38.

17.08.2007р. сторонами у справі №8/93-38 було укладено мирову угоду, якою врегульовано порядок, умови та строки сплати 177457,06 грн. процентів за користування товарним кредитом, 6304,91 грн. пені, 11821,71 грн. процентів річних, а всього суми 195583,68 грн.

Цього ж дня –17.08.2007р. господарським судом Волинської області затверджено зазначену мирову угоду, а провадження у справі №8/93-38 про стягнення 286043,32 грн. припинено.

З огляду на положення п.2 ст.604 Цивільного кодексу України мирова угода, затверджена ухвалою господарського суду від 25.10.2007р., є угодою про заміну одного зобов’язання, яке грунтується на договорі поставки №122 від 31.08.2006р., іншим, яке грунтується на мировій угоді.

Мирова угода визначає погоджений сторонами порядок, умови та строки оплати сум, нарахованих внаслідок невиконання відповідачем зобов’язаннь за договором поставки №122 від 31.08.2006р.

В судовому засіданні було оглянуто матеріали справи №8/93-38 за 2007р.

27.09.2007р. ПП «Айслаг»звернулось до господарського суду Волинської області з позовною заявою про примусове виконання умов мирової угоди, стягнення із СгПП «Промінь»195583,67 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 25.10.2007р. у справі №8/131-38 позов було задоволено, постановлено стягнути із сільськогосподарського приватного підприємства «Промінь»на користь приватного підприємства «Айслаг»195583,67 грн. заборгованості за мировою угодою, 1955,83 грн. витрат, пов’язаних з оплатою держмита, 118 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Підставою прийняття рішення від 25.10.2007р. про задоволення позову послужив встановлений судом факт невиконання СгПП «Промінь»зобов’язань за укладеною мировою угодою від 17.08.2007р.

Рішення господарського суду від 25.10.2007р. у справі №8/131-38 сторонами не оскаржувалось, набрало законної сили 5.11.2007р.

В судовому засіданні було оглянуто матеріали справи №8/131-38 за 2007р.

На виконання рішення від 25.10.2007р. у справі №8/131-38 судом 5.11.2007р. було видано наказ №8/131-1, який надіслано стягувачу –ПП «Айслаг».

Стягувач подав наказ №8/131-1 від 5.11.2007р. ВДВС Луцького РУЮ для примусового виконання.

14.05.2009р. ВДВС Луцького РУЮ було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.

25.10.2007р. СгПП «Промінь»згідно з накладною № 275 в рахунок погашення боргу було передано ПП «Айслаг» цукор в кількості 3,5 тон на загальну суму 9975 грн.

29.07.2008р. СгПП «Промінь»згідно з накладною № 55 в рахунок погашення боргу було передано ПП «Айслаг»автомобіль ГАЗ 5312 вартістю 5130 грн.

Отже, всього в рахунок виконання рішення господарського суду позивачу було передано майна на суму 15105 грн.

Згідно з поясненнями позивача (заява №01-03/80 від 16.02.2010р. - а.с.21-23) вартість переданого майна зараховано ним в рахунок погашення пені та частини річних.

З огляду на викладене, відповідачем залишилися невиконаними зобов’язання по оплаті 180478,67 грн. (195583,67 –15105).

11.01.2010р. ПП «Айслаг»звернулось з позовною заявою до господарського суду Волинської області, в якій з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог №01-03/80 від 16.02.2010р. (а.с.21-23) просить стягнути з відповідача 93414,27 грн., з них: 11930,95 грн. процентів річних за період з 6.11.2007р. по 1.02.2010р., 81483,32 грн. збитків, завданих інфляцією, за період листопад 2007р. –січень 2010р.

При цьому позивач обчислює проценти річних і збитки, завдані інфляцією, від меншої суми, ніж та, на яку залишилися невиконаними зобов’язання, а саме від суми 177457,06 грн. ( на момент розгляду справи №8/93-38 ця сума складала заборгованість за час користування товарним кредитом).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від виконання дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов’язання виникають, зокрема, із господарського договору.

За змістом п.п.1 п.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із п.8 мирової угоди від 17.08.2007р., яка в даному випадку є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків, сторони домовились, що у випадку несплати відповідачем всіх платежів і в повному обсязі в строки, передбачені пунктами 4, 5, 6, він зобов’язується добровільно сплатити позивачу 6304,91 грн. пені, 11821,71 грн. процентів річних, 177457,06 грн. відсотків за користування товарним кредитом до 10.09.2007р.

Оскільки відповідач не перерахував позивачу всіх платежів і в повному обсязі у строки, визначені пунктами 4, 5, 6, у нього за умовою п.8 мирової угоди виник обов’язок сплатити позивачу, зокрема, 177457,06 грн. до 10.09.2007р.

Проте відповідач не виконав зобов’язання, взятого за п.8 мирової угоди від 17.08.2007р., не перерахував позивачу до 10.09.2007р. 177457,06 грн.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за мировою угодою в розмірі 195583,67 грн., до складу якої входить і сума заборгованості в розмірі 177457,06 грн., від якої позивач нараховує проценти та інфляційні, встановлено рішенням господарського суду Волинської області від 25.10.2007р. у справі №8/131-38.

У відповідності із ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається із змісту рішення від 25.10.2007р. у справі №8/131-38 в судовому засіданні зі сторони СгПП «Айслаг»був присутній його директор, проте заперечень по суті позову не висловив.

Крім цього, судом у справі №8/131-38 з відповідача було стягнуто саме ту заборгованість за невиконання зобов’язань по оплаті, яку він сам визнав, підписуючи мирову угоду.

А тому судом відхилено як безпідставні доводи відповідача, висловлені під час розгляду справи №01/16-38, про стягнення судом у справі №8/131-38 надмірно великої суми заборгованості, яка включає суттєві штрафні санкції.

          У відповідності із ст.ст.610, ч.1 ст.612, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач порушив строки виконання зобов’язання, встановлені п.8 мирової угоди від 17.08.2007р., вимога про стягнення з нього 11930,95 грн. процентів річних за період з 6.11.2007р. по 1.02.2010р., 81483,32 грн. збитків, завданих інфляцією, за період листопад 2007р. –січень 2010р., обґрунтована і підлягає до задоволення.

З прийняттям судом 25.10.2007р. рішення про стягнення з відповідача коштів грошове зобов'язання його як боржника не припинилось, оскільки позивач реально грошові кошти в повному обсязі не отримав.

За змістом ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється тоді, коли воно виконано належним чином.

Судом відхилено як безпідставні доводи відповідача про те, що нараховані позивачем проценти річних та інфляційні втрати, є штрафними санкціями, а тому до них мають бути застосовані скорочені строки позовної давності.

Сплата суми боргу з врахуванням індексу інфляції, право на яке передбачено ст.625 ЦК України, є самостійним способом захисту кредитора у грошових зобов’язаннях і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх оплаті.

Проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Тому проценти річних також є самостійним способом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов’язаннях.

З огляду на викладене, встановлені ст.625 Цивільного кодексу України проценти річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання з врахуванням загальних строків позовної давності у три роки, встановлених ст.257 Цивільного кодексу України.

Право на зменшення судом процентів річних та інфляційних втрат законодавством не передбачено.

Наявності спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав відповідачем не доведено, а тому правові підстави для припинення провадження у справі відсутні.

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України на нього слід покласти судові витрати по справі.

Керуючись п.п.1 п.2 ст.11, ст.599, п.2 ст.604, ст.ст.610, ч.1 ст.612, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.173, ст.174 Господарського кодексу України, ч.2 ст.35, ст.ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із сільськогосподарського приватного підприємства “Промінь” (Волинська область, Луцький район, с. Промінь, код ЄДРПОУ 30630318) на користь приватного підприємства “Айслаг” ( м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4, код ЄДРПОУ 13369787) 11 930 грн. 95 коп. процентів річних, 81 483 грн. 32 коп. збитків, завданих інфляцією; 934 грн. 14 коп. витрат, пов’язаних з оплатою державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                          І.О.Якушева

Дата виготовлення повного тексту рішення: 26.03.2010р.