Рішення № 85489561, 08.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2019 року м.Одеса справа № 420/3206/19

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Еко-Нік» до Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Еко-Нік» до Виконавчого комітету Одеської міської ради в якому позивач просить суд визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №458 «Про проведення відкритого архітектурного конкурсу на визначення кращої проектної пропозиції з благоустрою зеленої зони схилів у районі бульвару Михайла Жванецького від Одеського художнього музею до Військового узвозу в м. Одесі» у частині включення земельних ділянок площею 0,4755 га та площею 0,0408 га, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, ріг Військового спуску бульвару та використовуються ПП «Еко-Нік» на підставі договору оренди від 22.11.2005 до складу території, визначення кращої проектної пропозиції з благоустрою якої є предметом вказаного архітектурного конкурсу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.10.2018 року №458 «Про проведення відкритого архітектурного конкурсу на визначення кращої проектної пропозиції з благоустрою зеленої зони схилів у районі бульвару Михайла Жванецького від Одеського художнього музею до Військового узвозу в м. Одесі» порушує його права та законні інтереси, оскільки відповідно до договору орендної земельної ділянки між Одеською міською радою та ПП «ЕКО-НІК» позивач орендує землі які відносяться до земельних ділянок зазначеного рішення, що знаходяться у місті Одесі, Приморському районі по вул. Приморській на розі Військового спуску, цільове призначення яких для проектування, будівництва та експлуатації бізнес-центру, а тому на думку позивача віднесення зазначеним рішенням земельних ділянок до проекту щодо благоустрою зеленої зони схилів бульвару визначає їх використання як паркової зони із вільним доступом, що виключає можливість використання вказаних ділянок за цільовим призначенням, що в свою чергу унеможливлює здійснення ним законної діяльності, направленої на отримання прибутку. Також позивач зазначає, що жодної згоди на планування, благоустрій земельних ділянок, що знаходяться в користуванні, на їх забудову (реконструкцію), позивачем не надавалося, тобто рішення від 25.10.2018 року №458 прийнято без урахування приватних інтересів позивача, як власника речового права на зазначене нерухоме майно, без надання його згоди на зміну виду користування та без урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території.

Виконавчий комітет Одеської міської ради надав до суду відзив та заперечення, які мотивовані тим, що рішенням від 25.10.2018 року №458 «Про проведення відкритого архітектурного конкурсу на визначення кращої проектної пропозиції з благоустрою зеленої зони схилів у районі бульвару Михайла Жванецького від Одеського художнього музею до Військового узвозу в м. Одесі» не встановлено, не змінено та не припинено будь-яких прав позивача та правового статусу належної йому на праві користування земельної ділянки, що унеможливлює порушення жодних його прав або законних інтересів та свідчить про безпідставність заявленого позову.

Також представником відповідача зазначено, що оскаржуване рішення фактично є юридичним вираженням волевиявлення виконавчого комітету Одеської міської ради на здійснення благоустрою зеленої зони схилів у районі бульвару Михайла Жванецького шляхом проведення архітектурного конкурсу з метою виявлення кращих проектів. Тобто реалізація даного рішення полягає виключно у проведенні архітектурного конкурсу та визначенні його переможців. Таким чином зазначене рішення не може порушувати права ПП «ЕКО-НІК» як користувача земельних ділянок, які входять до території благоустрою, оскільки стосується лише проведення архітектурного конкурсу, учасником якого позивач не був. З урахуванням наведеного у позивача відсутні порушені права або законні інтереси, які підлягають захисту в порядку адміністративного судочинства в рамках даного позову.

Додатково представником відповідача зазначено, що на сьогодні оскаржуване рішення є реалізованим – архітектурний конкурс завершено. До участі в конкурсі було подано 29 проектних пропозицій. Журі конкурсу визначило переможців.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а саме Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради надав до суду пояснення, відповідно до яких заперечував щодо задоволення позову та зазначив, що благоустрій території здійснюється органами місцевого самоврядування на всій території міста, у зв`язку з чим перебування в межах окремих об`єктів благоустрою земельних ділянок, що знаходяться у власності або користуванні третіх осіб, жодним чином не спростовує потребу в здійсненні заходів благоустрою. Отже з урахуванням наведеного оскаржуване рішення за своєю правовою природою не створює для позивача жодних наслідків, в тому числі і щодо права користування на земельну ділянку, про яке ПП «ЕКО-НІК» зазначає у своїй позовній заяві.

Ухвалою суду від 03.06.2019 року адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 02.07.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.08.2019 року задоволено клопотання представника позивача про заміну не належного відповідача та замінено відповідача Одеську міську раду у справі №420/3206/19 за позовом ПП «ЕКО-НІК», на належного – Виконавчий комітет Одеської міської ради та розпочато розгляд справи спочатку.

Ухвалою суду від 24.09.2019 року без виходу до нарадчої кімнати залучено до розгляду справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради.

Представники позивача, відповідача та третьої особи до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином та своєчасно, від представників позивача, відповідача та третьої особи через канцелярію суду надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, після розгляду інформації управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, з метою пошуку кращих проектних рішень з благоустрою зеленої зони схилів у районі бульвару Михайла Жванецького від Одеського художнього музею до Військового узвозу в м. Одесі, Виконавчим комітетом Одеської міської ради 25.10.2018 року прийнято рішення №458 «Про проведення відкритого архітектурного конкурсу на визначення кращої проектної пропозиції з благоустрою зеленої зони схилів у районі бульвару Михайла Жванецького від Одеського художнього музею до Військового узвозу в м. Одесі» (далі - рішення №458), яким вирішено провести відкритий архітектурний конкурс на кращу проектну пропозицію з благоустрою зеленої зони схилів у районі бульвару Михайла Жванецького від Одеського художнього музею до Військового узвозу в м. Одесі, а також доручено управлінню архітектури та містобудування Одеської міської ради виступити замовником такого архітектурного конкурсу (а.с. 14-16).

При цьому, 22.11.2005 року між Одеською міською радою та ПП «ЕКО-НІК» укладено договір оренди земельної ділянки, площею 5163 кв.м., вільної від забудови, що знаходиться у місті Одесі в Приморському районі по вул. Приморській на розі Військового спуску, який зареєстровано в Одеському міському управлінні ОРФ ДП ЦДЗК від 16.03.2006 року за №040650500065. Договір укладено терміном на 49 років для проектування, будівництва та експлуатації бізнес-центру (а.с. 20-26).

18.07.2014 року між ПП «ЕКО-НІК» та Одеською міською радою укладено договір про внесення змін №1 до договору оренди землі від 22.11.2005 року, відповідно до умов якого земельну ділянку площею 5 163 м-2 розділено на дві ділянки площею 0,4755 га та площею 0,0408 га (а.с. 30-32).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 140 Конституції України, що кореспондується з ч. 1 ст. 2 Закону

України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування є

правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднані

сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати

питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч. 1 ст. 11 вказаного Закону виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Частиною 6 ст. 159 Закону передбачено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення.

Так, відповідно до пп. 7 п. «а» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження з організації благоустрою населених пунктів.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 10 вказаного Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить забезпечення здійснення заходів з благоустрою населених пунктів.

Законом України «Про архітектурну діяльність» передбачено проведення архітектурних конкурсів для виявлення кращих проектних пропозицій щодо об`єктів архітектури, до яких відносяться об`єкти благоустрою.

Так, відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» об`єкти архітектурної діяльності (об`єкти архітектури) - будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об`єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про архітектурну діяльність» архітектурні та містобудівні конкурси (місцеві, регіональні, всеукраїнські, міжнародні) проводяться для виявлення кращих архітектурно-планувальних, інженерно-технічних та економічних проектних пропозицій щодо об`єктів містобудування та архітектури і визначення виконавців проектної документації.

У відповідності до ч. 4 ст. 6 вказаного Закону необхідність проведення таких конкурсів визначається згідно з вимогами містобудівного законодавства та за рішеннями центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, а також за ініціативою замовників та об`єднань професійних архітекторів.

Таким чином, архітектурні та містобудівні конкурси проводяться для виявлення кращих архітектурно-планувальних, інженерно-технічних та економічних проектних пропозицій щодо будинків і споруд житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплексів, об`єктів благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів. Рішення про проведення таких конкурсів приймають, в тому числі, виконавчі органи місцевих рад.

Порядок проведення архітектурних та містобудівних конкурсів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.1999 року № 2137 (далі по тексту - Порядок №2137).

Так, п. 1 Порядку №2137 встановлено, що архітектурні та містобудівні конкурси проводяться для виявлення кращих архітектурно-планувальних, інженерно-технічних та економічних проектних пропозицій, ідей, концепцій щодо об`єктів архітектури та містобудування і визначення виконавців проектно-кошторисної та містобудівної документації. Архітектурні та містобудівні конкурси можуть проводитися також з метою виявлення оптимальних шляхів розв`язання науково-технічних проблем удосконалення будівництва і будівельного виробництва, вирішення окремих складних інженерно-технічних питань.

У відповідності до п. 3 Порядку №2137 архітектурні конкурси проводяться для визначення кращих проектних пропозицій щодо об`єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації будинків і споруд, забудови окремих земельних ділянок, архітектурних ансамблів площ, вулиць, кварталів, об`єктів благоустрою, ландшафтних та садово-паркових об`єктів, об`єктів монументального і монументально-декоративного мистецтва.

В контексті спірних правовідносин суд зазначає, що архітектурний конкурс, призначений спірним рішенням, має на меті визначити кращі проектні рішення з благоустрою зеленої зони схилів у районі бульвару Михайла Жванецького від Одеського художнього музею до Військового узвозу в місті Одесі. Дана мета цілком відповідає критеріям, викладеним в Порядку №2137.

Таким чином, рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №458 від 25.10.2018 «Про проведення відкритого архітектурного конкурсу на визначення кращої проектної пропозиції з благоустрою зеленої зони схилів у районі бульвару Михайла Жванецького від Одеського художнього музею до Військового узвозу в м. Одесі» прийнято на підставі вказаних вище норм та ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Як стверджує позивач, його права та інтереси порушенні в зв`язку з тим, що його земельні ділянки які розділено відповідно до договору від 18.07.2014 року про внесення змін №1 до договору оренди землі від 22.11.2005 року включено до проекту благоустрою зеленої зони схилів бульвару, що визначає їх використання як паркової зони із вільним доступом, що в свою чергу виключає можливість використання вказаних ділянок за цільовим призначенням відповідно до наведених договорів, а саме – для проектування, будівництва та експлуатації бізнес-центру.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Так, поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного права і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до викладеного, при визначенні законного інтересу юридичних осіб як об`єкту судового захисту в адміністративному судочинстві (ч. 1 ст. 2 КАС України) слід керуватися поняттям, наданим Конституційним Судом України у рішенні від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004. При цьому з огляду на вимоги ст.ст. 2, 5 КАС України об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Суд зазначає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, якому властиві такі ознаки: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним – благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним) – тобто належить конкретній особі (позивачу); суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві може бути порушений суб`єктом владних повноважень законний інтерес.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року по справі №522/3665/17.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 19 КАС України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Обов`язковою ознакою рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки (права чи обов`язки) для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий (обтяжуючий) характер.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно - правових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимими, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Однак, в даному випадку оскаржуване рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради не містить приписів вчинити обов`язкові дії позивачу та не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача, а тому не є рішеннями суб`єкта владних повноважень (актами індивідуальної дії) у розумінні ст. 19 КАС України та, відповідно, не порушують права свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, дії органу місцевого самоврядування при прийнятті оскаржуваного рішення не порушують права та/або охоронювані законом інтереси особи в публічно - правових правовідносинах, оскільки не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення її прав та не породжують для неї будь-яких обов`язків.

Слід вказати, що задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно на противагу вказаному вище, не порушують права чи інтереси ті дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які не впливають на суб`єктивні права та обов`язки особи. У свою чергу, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Крім того, суд зазначає, що оскаржуване рішення, вичерпало свою дію, оскільки на день розгляду справи, рішення від 25.10.2018 року №458 є реалізованим та архітектурний конкурс завершений. Журі конкурсу визначило переможців, що підтверджується протоколом рішення журі відкритого архітектурного конкурсу на кращу проектну пропозицію з благоустрою зеленої зони схилів у районі бульвару Михайла Жванецького від Одеського художнього музею до Військового узвозу в м. Одесі від 06.04.2019 року (а.с. 120-124).

З огляду на вищенаведене та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, щодо відсутності у позивача (юридичної особи) порушених прав чи інтересів оскаржуваними рішеннями з боку відповідача, а тому відповідно позов задоволенню не підлягає.

Фактично виходячи з того, що результат конкурсу завідомо не буде реалізований в тому обсязі в якому він стосується земельних ділянок, що орендується позивачем це свідчить про неефективне використання коштів громади м. Одеси, але не зачіпає права позивача.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Еко-Нік» до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.