Рішення № 85489564, 08.11.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5932/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Бутрик А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС України в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2019 року №0023081406 та №0023071406.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.05.2019 року Головним управління ДФС в Одеській області на підставі Акта про результати фактичної перевірки № 394/15/52/3082121916 від 10.04.2019 року) у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0023081406, яким застосовано суму штрафних санкцій в сумі 55 000,00 грн. за платежем штрафні санкції за порушення законодавства патентування норм обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі

№ 0023071406, яким застосовано суму штрафних санкцій в сумі 1,00 грн за платежем штрафні санкції за порушення законодавства патентування норм обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі.

Позивач вважає, що фактичну перевірку було здійснено з порушеннями порядку її проведення, висновки Акта про результати фактичної перевірки № 394/15/52/3082121916 від 10.04.2019 року є необгрунтованими та не відповідають дійсним обставинам, а податкові повідомлення-рішення № 0023081406 від 21.05.2019 року та № 0023071406 від 21.05.2019 року є протиправними та підлягають скасуванню

Позивач вважає, що твердження у Акті про те, що ФОП ОСОБА_1 порушив п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не відповідає дійсності, оскільки грошові кошти у сумі 11 000 грн. 08.04.2019 року до каси не надходили, купівлі та замовлення товару не відбувалось, особа товар не отримувала і не замовляла, а факт порушення введення касових операцій у національній валюті відсутній, так як надання грошових коштів у заставу не може вважатися здійсненням розрахункової операції та підтвердженням порушенням правил застосування реєстраторів розрахункових операцій

Позивач зазначає, що передача грошових коштів ОСОБА_2 у заставу, 08.04.2019 року - за 2 дні до перевірки, обманним шляхом, без реальної мети купівлі товару чи його замовлення не може вважатися контрольною розрахунковою операцією. Передача коштів була здійснена не в якості авансу чи попередньої оплати товару, а в якості застави для забезпечення вимоги щодо купівлі товару в майбутньому, однак враховуючи, що замовлення та купівля товару не були здійснені та отримані в заставу грошові кошти були повернуті, в даному випадку правочин не є вчиненим і не може вважатися розрахунковою операцією.

Крім цього, позивач зазначає, що відсутність факту порушення позивачем п. 1 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» підтверджується постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 03 червня 2019 року № 501/1139/19:

З огляду на зазначене позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 11.10.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

04.11.2019 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що 08 квітня 2019 року в рамках наказу Головного управління ДФС в Одеській області №2360 від 29.03.2019 року «Про проведення фактичної перевірки, згідно п.п. 20.1.11 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України у магазині позивача проведено контрольну розрахункову операцію на загальну суму 11000,00 грн. (авансова оплата системного блоку) у ФОП ОСОБА_1 , що підтверджено письмово суб`єктом господарювання про отримання зазначеної суми готівкових коштів. В ході проведення перевірки встановлено, що дана розрахункова операція не проведена через зареєстрований у встановленому порядку РРО. що є порушенням п. 1 ст. 3 Закону № 265. В ході перевірки встановлено, що готівкові кошти у розмірі 11000,00 грн, які 08.04.2019 року отримав ФОП ОСОБА_1 у якості авансової оплати за системний блок, не обліковані у книзі обліку доходів, що є порушенням п. 11 розд. II Положення №148.

В ході перевірки встановлено наступні порушення:

п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року, а саме: контрольна розрахункова операція на загальну суму 11000,00 грн. не проведена через зареєстрований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій.

п. 11 розд. II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року №148, а саме готівкові кошти у розмірі 11000,00 грн., які 08.04.2019 року отримав ФОП ОСОБА_1 у якості авансової оплати за системний блок, не обліковані у книзі обліку доходів.

З огляду на зазначені порушення відповідач вважає що ним правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення.

В судовому засіданні 05.11.2019 року позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в тексті позову.

В судовому засіданні 05.11.2019 року представник відповідачів заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених в тексті відзиву.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 10.04.2019 року посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області на підставі пп. ст. 20, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та Наказу про проведення фактичної перевірки від 29.03.2019 року № 2360 здійснено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з метою здійснення контролю за дотриманням порядку щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про обіг та виробництво підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

10.04.2019 року за результатами проведеної перевірки посадовими особами відповідача складено Акт про результати перевірки, яким встановлено порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року, а саме: контрольна розрахункова операція на загальну суму 11000,00 грн. не проведена через зареєстрований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій та п. 11 розд. II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року №148, а саме готівкові кошти у розмірі 11000,00 грн., які 08.04.2019 року отримав ФОП ОСОБА_1 у якості авансової оплати за системний блок, не обліковані у книзі обліку доходів.

З наведених підстав 21.05.2019 року ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення рішення:

№ 0023081406, яким за порушення п. 11 розд. 2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в України» від 29.12.2017 №148, із змінами і доповненнями та на підставі п.п. 54.3.3 ПКУ і абз. 3. ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію у розмірі 55000 грн.;

№ 0023071406, яким за порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95 та на підставі п.п. 54.3.3 ПКУ і п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95 до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 грн.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач подав скаргу до ДФС України, в якій просив скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення, проте Рішенням ДФС України від 12.08.2019 року зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст. (надалі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.п.20.1.10 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів;

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.2 ст.80 ПК України визначено вичерпний перелік обставин на підставі яких може проводитись фактична перевірка.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Відповідно до положень п. 86.3 ст. 86 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Постановою правління НБУ від 29.12.2019 року №148 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення), яке розроблено відповідно до Закону України "Про Національний банк України" і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами (п. 1 Положення).

Відповідно до п. 11 розд. ІІ Положення, оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО без ведення касової книги, є забезпечення зберігання щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) в електронній формі протягом строку, визначеного пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України і занесення інформації згідно з фіскальними звітними чеками до відповідних книг обліку (КОРО - у разі її використання).

Оприбуткуванням готівки в касах суб`єктів господарювання, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням КОРО без застосування РРО, є занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.

Оприбуткування та облік фізичними особами-підприємцями отриманих доходів здійснюється в книгах обліку доходів і витрат (або книгах обліку доходів) у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Відповідно до п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №436/95 від 12.06.1995 року, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

При цьому відповідно до Положення: готівка - грошові знаки національної валюти України (банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам`ятні монети, які є платіжними засобами); готівкова виручка (готівка) - сума фактично одержаної готівки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а також від операцій, що безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна; готівкові розрахунки - платежі готівкою суб`єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна; оприбуткування готівки - проведення суб`єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат/книзі обліку доходів/фіскальному звітному чеку/розрахунковій квитанції.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до положень п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня.

При цьому, відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Судом встановлено, 08.04.2019 року головний державний ревізор-інспектор відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області Павлов О.Д . надав ОСОБА_1 заставу в рахунок майбутньої покупки у розмірі 11000 грн.

При цьому судом встановлено, що 08.04.2019 року замовлення та купівлі товару не відбулось, ОСОБА_2 товар не отримував, грошові кошти до каси не надходили, розрахунковий документ ОСОБА_2 не надавався.

Той факт що замовлення та купівлі товару не відбулось підтверджується перепискою у Viber, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 узгоджують комплектацію, а ОСОБА_1 запитує чи необхідно оформлювати замовлення.

З огляду на той факт що 08.04.2019 року замовлення не оформлювалось та купівлі товару не відбулось, суд дійшов висновку, що у позивача був відсутній обов`язок вважати розрахунковою операцією отримання ним готівки від ОСОБА_2 та оприбутковувати її.

Крім цього, Постановою Іллічівського місцевого суду Одеської області від 03.06.2019 року по справі №501/1139/19, яка набрала законної сили 14.06.2019 року, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП (Порушення порядку проведення розрахунків) - закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 21.05.2019 року №0023081406 та №0023071406 є протиправними та належать до скасування.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2019 року №0023081406.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2019 року №0023071406.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. та 40 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 08.11.2019 року.

Суддя А.А. Радчук.

.