Постанова № 8548702, 22.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2010                                                                                           № 11/416

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Фрідмана О.О. – заст. нач. управл. за дов. від 17.03.2010 за № 225-КР-269

від відповідача -Петруньок М.А. – предст. за дов. № 0119 від 19.01.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступник прокурора м.Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.11.2009

у справі № 11/416 ( .....)

за позовом                               Заступник прокурора м.Києва

до                                                   Приватне виробниче підприємство "Сіріус"

третя особа позивача           Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 857018,64 грн.

За згодою представників учасників судового процесу в судовому засіданні 22.03.2010 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

СУТЬ РІШЕННЯ І СКАРГИ:

          Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі – позивач за первісним позовом) у березні 2009 року звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного виробничого підприємства „СІРІУС” (далі – відповідач за первісним позовом) про стягнення з відповідача пені за порушення строків виконання зобов’язань у розмірі 857018,64 грн.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції було залучено до участі у справі за первісним позовом в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача – Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі – третя особа).

01.10.2009 Приватне виробниче підприємство „СІРІУС” звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до Київської міської ради стягнення збитків у розмірі 178680,38 грн., пені та штрафу в розмірі 577592,42 грн., процентів за користування чужими коштами в розмірі 450411,74 грн., державного мита у розмірі 12151,85 грн. та зобов’язання Київську міську раду видати Приватному виробничому підприємству „СІРІУС” державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2331 га., розміщену в м. Києві по вул. Копилівській, 67, корпус 5 та здійснити його державну реєстрацію.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2009 у справі №11/416 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено частково: зобов’язано Київську міську раду видати Приватному виробничому підприємству “СІРІУС” державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2331 га, розміщену в м. Києві по вул. Копилівській, 67, корпус 5 та стягнуто з Київської міської ради на користь Приватного виробничого підприємства “СІРІУС” 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення по первісному позову мотивоване тим, позовна заява подана Заступником прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради 31.03.2009 із пропуском строку позовної давності, на застосуванні чого наполягав відповідач, у зв’язку з чим у задоволенні позову відмовлено. Щодо зустрічного позову, то в рішенні суду зазначено, що позивач за первісним позовом, як покупець земельної ділянки, виконав свої зобов’язаннящодо сплати повної вартості земельної ділянки, передбачені договором.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2009 у справі №11/416 і прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що прокуратурою міста Києва у березні 2009 року проведено перевірку з приводу несплати суб’єктами господарювання платежів згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки в процесі якої було виявлено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладений 30.07.2007 між Приватним виробничим підприємством „СІРІУС” та Київською міською радою, а отже строк позовної давності прокуратурою не пропущено.

Також апелянт вказував, що в порушення пункту 2.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30.07.2007 не сплатив в обумовлені вказаним пунктом строки вартість земельної ділянки, а тому з нього підлягає стягненню пеня відповідно до пункту 4.2 договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 у справі №11/416 апеляційне подання Заступника прокурора міста Києва було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у даній справі.

          Розгляд даної справи неодноразово відкладався та оголошувалися перерви у судовому засіданні на підставі статті 77 ГПК України.

Клопотання позивача за зустрічним позовом про здійснення фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним записом було задоволено судом у відповідності до приписів частини 7 ст.811 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2010 у справі №11/416 було продовжено строк розгляду апеляційного подання на підставі статей 69, 102 ГПК України та залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом – Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі статті 27 ГПК України.

          В судовому засіданні представник прокуратури просив суд апеляційне подання задовольнити, рішення господарського суду міста Києві від 06.11.2009 у справі № 11/416 скасувати, прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у апеляційному поданні. Представники позивача за первісним позовом та третьої особи апеляційне подання підтримали, просили суд його задовольнити, рішення господарського суду міста Києві від 06.11.2009 у справі № 11/416 скасувати, прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного позову - відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом просив суд відмовити у задоволенні апеляційного подання, рішення господарського суду міста Києві від 06.11.2009 у справі № 11/416 залишити без змін з підстав, викладених у поясненні. Зокрема, відповідач за первісним позовом посилається пропуск прокуратурою строку позовної давності, встановленого частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України для вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу). А в силу ч.7 статті 128 ЗК України вважає зустрічний позов таким, що задоволений правомірно.

          Розглянувши доводи апеляційного подання, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2007 між Київською міською радою (продавець) та Приватним виробничим підприємством „СІРІУС” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (далі – договір), відповідно до пункту 1.1 статті 1 якого продавець на підставі рішення Київської міської ради від 08.02.2007 № 136/797 продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування якої на кулиці Копилівській, 67, корп. 5 у Подільському районі міста Києва, площею 0,2331 га у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки. Земельна ділянка, що продається, належить до земель державної власності на підставі статті 13 Конституції України, статті 34 Закону України „Про власність”, повноваження щодо розпорядження якими здійснює Київська міська рада згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 договору земельна ділянка, зазначена в пункті 1.1, продається для експлуатації та обслуговування існуючого будинку.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 договору ціна продажу земельної ділянки за цим договором становить 2282974,00 грн. В рахунок цієї суми також відповідно до іншої угоди № 44 від 28.03.2006 року (укладеної між третьою особою по справі та відповідачем, аркуш справи 69) покупцем було сплачено третій особі по справі аванс у розмірі 166878,60 грн.

Відповідно до пункту 2.2 статті 2 договору решта вартості земельної ділянки у сумі 2116095,40 грн. сплачується протягом 10-ти банківських днів після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки на р/р 37116001002659 в ГУ ДКУ м. Києва, МФОЛ 820019, код ЄДРПОУ 26199097 (одержувач: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 договору покупець зобов’язаний сплатити грошові суми в строки, у порядку та розмірах, що передбачені розділом другим цього договору.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 продавець зобов’язаний після повної сплати покупцем суми, зазначеної у розділі другому цього договору, та пені, за прострочення платежів (при наявності такої пені), оформити покупцеві державний акт на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до пункту 4.2 статті 4 договору у випадку прострочення покупцем виконання зобов’язань, встановлених умовами розділу другого цього договору, він сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5 відсотка від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. 30.07.2007 та зареєстровано в реєстрі за № 884у.

Отже, строк оплати решти вартості земельної ділянки відповідно до пункту 2.2 статті 2 договору настав 13.08.2007.

Так, відповідач за первісним позовом сплатив решту вартості земельної ділянки 02.11.2007, тобто з пропуском строку, встановленого пунктом 2.2 статті 2 договору.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні первісного позову, виходив з того, що прокуратурою міста Києва було пропущено строк позовної давності, встановлений частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України, для вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу).

Проте, Київський апеляційний господарський суд вважає вказаний висновок суду першої інстанції передчасним.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Так, відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно ч. 1 ст. 361 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 року № 1789-XII, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Отже, виходячи зі змісту зазначених статей, прокуратура діє в межах наданих їй повноважень і має право у випадках, визначених законом, звертатися до суду за захистом прав громадян, а також законних інтересів держави, її органів, державних підприємств та організацій.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно ст. 9 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до повноважень Київської міської ради належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб.

Суд апеляційної інстанції не заперечує право прокурора на звернення з позовними вимогами щодо нарахування пені, несплата якої може завдати шкоду інтересам територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, як органу, який відповідно до Закону України “Про столицю України - місто-герой Київ” та Статуту територіальної громади м. Києва від 28.03.2002 року № 371/1805 є її повноважним представником.

Проте, прокурор на аркуші 3 позовної заяви просив залучити до участі у справі в якості третьої особи по справі на стороні позивача Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (п.2) як орган, на користь якого просив стягнути пеню (п.3), вказавши саме цей орган одержувачем коштів та його банківські реквізити.

Викладені обставини підтвердили всі учасники судового процесу в судовому засіданні 22.03.2010 (яке здійснювалося з фіксацією судового процесу). Третя особа у справі та позивач крім того пояснили, що станом на день розгляду справи в суді першої інстанції вказаний рахунок третьої особи було закрито.

В силу частини 2 статті 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, тобто стягувачем. Саме ця особа отримує наказ суду та звертає його до виконання в установленому законом порядку. Тоді як господарському суд не надано право самостійно залучати або змінювати позивача у справі.

Київський апеляційний господарський суд враховує, що в силу пункту 2.2 статті 2 договору залишок вартості земельної ділянки підлягав сплаті на рахунок Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (№37116001002659 в ГУ ДКУ м. Києва, МФОЛ 820019, код ЄДРПОУ 26199097, тоді як пункт 4.2. договору встановлює, що у випадку прострочення покупцем виконання зобов’язань, встановлених умовами розділу другого цього договору, він сплачує пеню продавцю, яким за договором є Київська міська рада.

Прокурор не уточнював позовних вимог під час розгляду справи в суді першої інстанції, а на стадії апеляції така зміна позовних вимог у частині особи, на користь якої підлягає стягнення, не можлива в силу частини 3 статті 101 ГПК України.

До того ж, статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Так, вищенаведені норми матеріального права не містять такого способу захисту на користь третьої особи.

Аналізуючи викладене, судова колегія дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог на користь Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, не вказаного прокурором в якості позивача. А тому доводи апеляційного подання щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині позовної давності не розглядаються судом апеляційної інстанції.

В частині відмови за первісним позовом прокурору через викладені в постанові мотиви рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційне подання в цій частині – без задоволення.

Щодо зустрічного позову, Київський апеляційний господарський суд задовольняє подання прокуратури та скасовує рішення суду першої інстанції в частині задоволених судом першої інстанції позовних вимог за зустрічним позовом через наступне.

Як зазначалося вище, позивач за зустрічним позовом звернувся до місцевого господарського суду з позовними вимогами, зокрема, про зобов’язання Київську міську раду видати Приватному виробничому підприємству „СІРІУС” державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2331 га., розміщену в м. Києві по вул. Копилівській, 67, корпус 5 та здійснити його державну реєстрацію.

Отже, зустрічний позов подано до Київської міської ради.

Як вже відзначалося, відповідно до пункту 3.2 статті 3 договору продавець зобов’язаний після повної сплати покупцем суми, зазначеної у розділі другому цього договору, та пені за прострочення платежів (при наявності такої пені), оформити покупцеві державний акт на право власності на земельну ділянку.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з доводами позивача за зустрічним позовом, що до спірних правовідносин застосовуються норми статей 125, 126, 128 Земельного кодексу України, як і статей 1, 2, 18 Закону України „Про землеустрій”, Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему від 04.05.1999 № 43.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом звертався як до Київської міської ради, так і до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з заявами про видачу державного акту (арк. справи 73 – 75).

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради III сесії XXIV скликання від 19.12.2002 № 182/342, головне управління земельних ресурсів (далі - Управління) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством виконує функції територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та безпосередньо підпорядковується Київському міському голові.

Відповідно до підпункту 3.13 вказаного Положення, Управління організовує видачу державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, оформлення та видачу договорів оренди (суборенди) земельних ділянок та здійснює реєстрацію суб'єктів права власності на землю, реєстрацію права користування землею і договорів на оренду (суборенду) землі.

Відповідно до підпункту 3.23 вказаного Положення, Управління веде книгу записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі та поземельну книгу.

Відповідно до пункту 5 Рішення Київської міської ради від 08.02.2007 № 136/797 „Про продаж земельної ділянки приватному виробничому підприємству „СІРІУС” для експлуатації та обслуговування існуючого будинку на вул. Копилівській, 67, корп. 5 у Подільському районі м. Києва” відповідачем за зустрічним позовом було доручено третій особі по справі - Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), зокрема, забезпечити оформлення в двотижневий термін договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2331 га на вул. Копилівській, 67, корп. 5 у Подільському районі м. Києва за ціною та на умовах, визначених цим рішенням (пункт 5.1.); після сплати повної вартості земельної ділянки оформити та видати приватному виробничому підприємству „СІРІУС” в установленому порядку державний акт на право власності на земельну ділянку (пункт 5.2.).

Викладений пункт рішення (5.2.) кореспондується з частиною 7 статті 128 Земельного кодексу України, згідно якої документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Відповідно ж до приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відтак вказане рішення є обов’язковим до виконання на відповідній території.

Крім того, за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Так, позивач за зустрічним позовом в суді апеляційної інстанції заперечив щодо заміни неналежного відповідача належним та вказав, що його позовні вимоги за зустрічним позовом адресовані Київській міській раді на підставі зобов’язання за договором та наполягав на задоволенні свого позову саме до неї.

У відповідності до частини 1 статті 24 ГПК України суд може як залучити іншого відповідача, так і розглянути справу згідно з поданим позовом. Враховуючи перегляд рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що позивач за зустрічним позовом не позбавлений права на звернення з відповідним позовом до належного відповідача, оскільки склад сторін у відповідному спорі буде інший, ніж у даному.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про задоволення зустрічних позовних вимог в цій частині, у зв’язку з чим таке рішення суду підлягає частковому скасуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України.

В іншій частині зустрічних позовних вимог Приватного виробничого підприємства „СІРІУС” про стягнення з Київської міської ради збитків, пені, штрафу та процентів за користування чужими коштами Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду міста Києва про їх безпідставність, необґрунтованість та вважає, що вони задоволенню не підлягають також і з мотивів, викладених у даній постанові.

З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду підлягає за зустрічним позовом частковому скасуванню на підставі пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України згідно з пунктами 2, 4 частини 1 статті 104 ГПК України з прийняттям частково нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову про зобов’язання Київської міської ради видати Приватному виробничому підприємству „СІРІУС” державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2331 га., розміщену в м. Києві по вул. Копилівській, 67, корпус 5 та здійснити його державну реєстрацію.

Таким чином, апеляційне подання прокуратири задовольняється частково.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційне подання Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

          2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2009 у справі № 11/416 за зустрічним позовом скасувати в частині задоволення зустрічного позову з прийняттям нового рішення в цій частині.

3. Відмовити Приватному виробничому підприємству „СІРІУС” (м.Київ, вул.Тургенівська, 65; ідентифікаційний код 21487555) у задоволенні зустрічного позову про зобов’язання Київської міської ради видати Приватному виробничому підприємству „СІРІУС” державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2331 га., розміщену в м. Києві по вул. Копилівській, 67, корпус 5 та здійснити його державну реєстрацію.

          4. У решті рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2009 у справі № 11/416 залишити без змін, а апеляційне подання – без задоволення.

          5. Матеріали справи № 11/416 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

25.03.10 (відправлено)