Постанова № 8548527, 18.03.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2010 року Справа № 18/253-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

          головуючий –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді –Виноградник О.М., Науменко І.М.,

секретар судового засідання –Колесник Д.А.,

за участю представників сторін:

від позивача –Колінько Н.О., довіреність від 19червня 2008 року № 1431;

від відповідача-1 –Мотич М.В., довіреності від 10 березня 2010 року б/н;

від відповідача-2 –Іпатов А.В., довіреність від 10 березня 2010 року б/н;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Фінансово-будівельної компанії “Дніпро-Інвест-Буд”, м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2009 року у справі № 18/253-09

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Кредитпромбанк”, м.Київ, в особі Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства “Кредитпромбанк”, м.Дніпропетровськ

до Закритого акціонерного товариства Будівельне підприємство “Придніпров’є”, м.Дніпропетровськ,

Закритого акціонерного товариства Фінансово-будівельної компанії “Дніпро-Інвест-Буд”, м.Дніпропетровськ

про стягнення 13491011,77 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2009 року у справі № 18/253-09 (суддя Петрова В.І.) стягнуто з ЗАТ Будівельне підприємство “Придніпров’є” та з ЗАТ Фінансово-Будівельної компанії “Дніпро-Інвест-Буд”, як з солідарних боржників, на користь ВАТ “Кредитпромбанк” заборгованість по кредитному договору в сумі 13491011,77 грн., в тому числі: суму простроченої заборгованості за кредитом –10700000 грн., суму простроченої заборгованості по процентам –2667600,83 грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 90143,84 грн., пеню за несвоєчасне погашення процентів в сумі 33267,10 грн. та судові витрати у розмірі 25500 грн. держмита та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення господарський суд виходив із невиконання відповідачем-1 –ЗАТ БП “Придніпров’є” зобов’язань перед банком за кредитним договором з погашення кредиту та сплаті процентів за користування кредитом, у зв’язку з чим з відповідачів, з урахуванням договору поруки від 15 січня 2009 року № 05/95/П/2005-ПЛ, як солідарних боржників, стягнуто заборгованість, а також пеню за прострочку платежів.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач-2 –ЗАТ ФБК “Дніпро-Інвест-Буд”, звернулися до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що кредитний договір від 07 жовтня 2005 року № 05/95-КЛ-2005 та договір поруки від 15 січня 2009 року № 05/95/П/2005-ПЛ є недійсними, оскільки підписані з боку відповідачів особами, які не мали належних повноважень на укладення цих договорів. Статути обох товариств не містять положень щодо закріплення за будь-яким з органів управління товариства на укладення від його імені цивільно-правових договорів. Недійсність договорів за твердженнями апеляційної скарги вказує про відсутність у відповідачів будь-яких зобов’язань перед банком.

16 березня 2010 року відповідачем-2 подані письмові пояснення до апеляційної скарги, в якому відповідач вказує, що п.4.1 кредитного договору передбачає основним забезпеченням зобов’язань за кредитним договором іпотеку згідно іпотечного договору від 07 жовтня 2005 року № 05/94-ІП-2005, а договір поруки від 15 січня 2009 року № 05/95/П/2005-ПЛ є додатковим забезпеченням, тому позивач не мав права звертатись з вимогами до поручителя доки не доведе неможливість або недостатність задоволення своїх вимог за іпотечним договором. Відповідач просить залишити позов ВАТ “Кредитпромбанк” без розгляду.

Відповідач-1 –ЗАТ БП “Придніпров’є” підтримав апеляційну скаргу відповідача-2 за викладеними у ній обставинами.

ВАТ “Кредитпромбанк” в особі Дніпропетровської філії, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги –відмовити. У поданому відзиві зазначає, що при укладенні кредитного договору та договору поруки додержані всі умови, необхідні для чинності правочину, договори підписані керівниками підприємств і у судовому порядку недійсними не визнавалися.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

07 жовтня 2005 року між позивачем –ВАТ “Кредитпромбанк” в особі Дніпропетровської філії (банк) та відповідачем-1 –ЗАТ Будівельне підприємство “Придніпров’є” (позичальник) укладено кредитний договір № 05/95-КЛ-2005, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 10700000 гривень, а позичальник зобов’язується повернути кредити на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору); процентна ставка за користування кредитом при укладенні договору сторонами встановлена у розмірі 18% процентів річних (п.2.6 договору); строк повного погашення заборгованості за кредитом –06 жовтня 2008 року (п.3.4.6 договору).

Сторонами підписувалися додаткова угода від 16 жовтня 2006 року № 1 до кредитного договору, а також договори про внесення змін до кредитного договору –від 25 жовтня 2007 року № 05/95-КЛ-2005_ДУ2, від 12 листопада 2007 року № 05/95-КЛ-2005, від 15 січня 2008 року, від 07 жовтня 2008 року, від 15 грудня 2008 року, від 15 січня 2009 року, від 24 лютого 2009 року, від 25 березня 2009 року, від 22 травня 2009 року.

Відповідно до п.3.4.4 кредитного договору, з урахуванням внесених змін, позичальник був зобов’язаний сплачувати банку нараховані проценти за кредитами 25 числа кожного місяця, у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами та в день повного погашення заборгованості за кредитами, встановлений у пункті 3.4.6 кредитного договору, при цьому проценти нараховані за кредитами за період з 20 вересня 2008 року по 22 травня 2009 року сплатити банку до 01 жовтня 2009 року включно, проценти нараховані за кредитами за період з 23 травня 2009 року сплачувати банку щомісячно; дата остаточного погашення кредиту –01 жовтня 2009 року.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Як встановлено ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу кредит в сумі 10700000 грн.

Проте, відповідач-1 своїх зобов’язань за кредитним договором зі своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом належним чином не виконав, у зв’язку з чим склалася заборгованість, яка станом на 16 жовтня 2009 року дорівнює: за кредитом –10700000 грн., за процентами –2667600,83 грн.

Вищевказані факти підтверджуються матеріалами справи і відповідачами не заперечуються. Доказів погашення вищевказаної заборгованості по кредиту і відсоткам відповідачами не надано.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено п.п.3.4.4 та 3.4.6 кредитного договору, у разі несвоєчасної сплати процентів та несвоєчасного повернення кредитів, з наступного дня розраховується пеня, що передбачена пунктом 3.4.10 кредитного договору, на суму простроченого платежу.

Відповідно до п.3.4.10 кредитного договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами.

Враховуючи прострочення сплати відповідачем-1 платежів з погашення кредиту та сплаті відсотків пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 02 жовтня 2009 року по 16 жовтня 2009 року становить 90143,84 грн., а за несвоєчасне погашення процентів за період з 26 червня 2009 року по 16 жовтня 2009 року –33267,10 грн. наведений позивачем розрахунок пені /а.с.24/ судова колегія вважає вірним.

Як вбачається із матеріалів справи, в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 15 січня 2009 року № 05/95-КЛ-2005 між позивачем ВАТ “Кредитпромбанк” (банк) та відповідачем-2 –ЗАТ ФБК “Дніпро-Інвест-Буд” (поручитель) укладений договір поруки № 05/95/П/2005-ПЛ, відповідно до умов якого поручитель зобов’язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором.

Згідно п.1.3 договору поруки поручитель бере на себе зобов’язання відповідати перед банком в тому ж обсязі на тих же умовах та в ті ж строки, що і позичальник.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як передбачено ч.1 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч.2 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст.543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний в повному обсязі.

26 червня 2009 року позивачем на адресу відповідачів направлено повідомлення-вимогу про погашення виниклої заборгованості.

У жовтні 2009 року позивач –ВАТ “Кредитпромбанк” в особі Дніпропетровської філії звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просив солідарно стягнути з відповідачів прострочену заборгованість за кредитом та процентами та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, всього в загальній сумі 13491011,77 грн.

Судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявними у справі доказами підтверджується факт і розмір заборгованості відповідача-1 перед позивачем з повернення кредиту (10700000 грн.) та сплаті процентів (2667600,83 грн.), позивачем обґрунтовано нараховано пеню за прострочення повернення кредиту ( 90143,84 грн.) та сплати процентів (33267,10 грн.).

За вказаними обставинами, з урахуванням договору поруки від 15 січня 2009 року № 05/95/П/2005-ПЛ господарським судом обґрунтовано стягнуто вищевказані суми з відповідачів як з солідарних боржників.

Доводи, викладені відповідачем-2 в апеляційній скарзі та письмових поясненнях, щодо недійсності кредитного договору та договору поруки, а також неправомірності звернення позивачем з вимогами до поручителя до вжиття заходів зі звернення стягнення на предмет іпотеки, судовою колегією відхиляються як безпідставні та необґрунтовані.

Підставою недійсності правочину, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Обставин, які б свідчили про порушення при укладенні кредитного договору та договорів поруки вимог ст.203 ЦК України, відсутні. Посилання відповідача на відсутність у голови правління товариства повноважень на представництво інтересів товариства та укладення від його імені господарських договорів судова колегія визнає неспроможними, підстав для визнання вказаних договорів недійсними не вбачається.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідачі, не заперечуючи факт наявності та розмір заборгованості за кредитним договором, з формальних причин неправомірно ухиляються від виконання зобов’язань за кредитним договором та договором поруки, оскільки обставини, на які посилаються відповідачі, не можуть бути підставою для звільнення їх від виконання обов’язків з повернення кредитних коштів, оплати процентів за користування кредитом та сплати пені

Що стосується твердження відповідача-2 про відсутність у позивача права на пред’явлення вимог до поручителя, то порука, як і застава, є видами забезпечення виконання зобов’язання, при цьому ні положення закону, ні положення кредитного договору не встановлюють обмежень прав кредитора щодо застосування будь-якого виду забезпечення виконання зобов’язання та не містять заборони пред’явлення вимоги до поручителя до вжиття заходів із задоволення вимог за рахунок заставленого майна.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно і об’єктивно оцінені всі обставини справи в їх сукупності і їм надана належна правова оцінка, рішення господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підлягає залишенню буз змін.

Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2009 року у справі № 18/253-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Фінансово-будівельної компанії “Дніпро-Інвест-Буд” –без задоволення.

Головуючий                               О.В.Голяшкін

Судді                               О.М.Виноградник

                                                                                           І.М.Науменко

З оригіналом згідно

Помічник судді Н.І. Піддубна