Постанова № 8548531, 18.03.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2010 року Справа № 30/74-08(39/83-07)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. -доповідача,

суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т. Г.

секретар судового засідання Ревкова Г.О.

за участю представників сторін

від позивача:Давгуль О.М., довіреність від 01.03.2010р.;

від відповідача:Морозов О.О., довіреність від 24.03.2008р.;

від відповідача: Воробйова Н.Ф., довіреність від 14.07.2008р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2009р. у справі № 30/74-08 (39/83-07)

за позовом акціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного, комерційного товариства закритого типу “Цвек–Д”, м. Дніпропетровськ

до відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ в особі Дніпропетровської філії ВАТ “Укртелеком”, м. Дніпропетровськ

про визнання права власності.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2009 р. (суддя Євстигнеєва Н.М.) задоволено позов про визнання за позивачем права власності на лінійно-кабельні споруди, телефонну каналізацію та оглядові споруди АТС-325 (725) згідно наведеного у рішенні переліку. Рішення мотивовано тим, що будівництво спірних об’єктів було здійснено позивачем за рахунок власних коштів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу про його скасування та відмову у позові в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Зокрема відповідач посилається на те, що у даному будівництві позивач виконував будівельні роботи, однак не створював основні засоби та не будував спірні об’єкти як свою власність, а виступав як підрядна організація, яка здійснює будівництво для замовників та на кошти замовників-абонентів. Не відповідають обставинам справи висновки суду першої інстанції про відсутність участі відповідача у будівництві спірних об’єктів, оскільки за умовами договору №511 від 01.09. 1998 р. відповідачем було взято на себе обов’язки щодо надання технічних умов на будівництво спірних об’єктів, прокладки проектних кабелів в існуючій каналізації, оформлення нарядів на встановлення телефонів тощо. Відповідач також зазначає про необґрунтованість посилання суду першої інстанції на висновок судової експертизи як підставу для задоволення позову, оскільки даним висновком не встановлюється факту будівництва спірних об’єктів виключно за рахунок власних коштів позивача.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, як обґрунтоване та законне.

Справа направлена на повторний розгляд згідно постанови Вищого господарського суду України від 27.05.2008 р., якою скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.08 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2008 р. про задоволення вимог позивача про визнання права власності на спірні об’єкти. Зазначена постанова мотивована недоведеністю позивачем права власності на лінійно-кабельні споруди, телефонну каналізацію та оглядові споруди АТС-325 (725), а відтак висновки судів попередніх інстанції про визнання права власності на спірне майно є недоведеними та необґрунтованими. У висновку судово-економічної експертизи №944/945 не було встановлено факту виконання позивачем будівельно-монтажних робіт з спорудження лінійно-кабельних споруд, телефонної каналізації та оглядових споруд АТС-325 (725) за власні кошти, оскільки в ньому було вказано, що виходячи з наявних у позивача документів, наданих для проведення експертизи, експерт не має змоги надати відповідь щодо документального підтвердження фінансування будівництва спірного майна виключно за рахунок власних коштів позивача.

По справі оголошувались перерви до 11.03.2010р. та 18.03.2010р.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.09.1998 р. між українським державним підприємством електрозв’язку “Укртелеком”, правонаступником якого згідно п. 3.3 статуту є відповідач, та акціонерним проектно-будівельним та експлуатаційним комерційним товариством закритого типу “Цвек-Д” укладено договір №511 про будівництва лінійно-кабельних споруд для розвитку місцевої телефонної мережі м. Дніпропетровська –АТС 325, ємністю 9100 номерів.

Відповідно до п. 2.1 договору відповідач зобов’язався видати технічні умови для будівництва лінійно-кабельних споруд; надавати можливість прокладки проектних кабелів в існуючій телефонній каналізації; укласти з абонентами АТС-325 договори про надання послуг електрозв’язку; оформлювати наряди на встановлення телефонів та здійснити їх підключення до АТС –325; забезпечити технічну експлуатацію та обслуговування АТС-325 та лінійно-кабельних споруд.

Позивач в свою чергу відповідно до п. 2.2. договору взяв на себе обв’язки щодо будівництва згідно технічних умов за власний рахунок лінійно-кабельних споруд АТС-325 в обсязі ємності на 9100 номерів; укласти з абонентами АТС-325 договори на встановлення телефонів кількості 5 000 номерів; приймання платежів від абонентів згідно укладеного договору на встановлення телефону на свій розрахунковий рахунок; після включення телефону своєчасно та в повному обсязі перерахувати УДПЕЗ “Укртелеком” вартість установки телефону; провести встановлення телефонів та після їх встановлення передати УДПЕЗ “Укртелеком” на технічне обслуговування номера абонентів.

Згідно наказу відповідача №215 від 14.12.1999 р. побудовані позивачем лінійно–кабельні споруди передані на технічне обслуговування центру технічної експлуатації місцевого телефонного зв’язку м. Дніпропетровська (ЦТЕ МТЗ).

Крім того завершення будівництва спірних об’єктів також вбачається з акту звірки лінійно-кабельних споруд та телефонної каналізації АТС-325(725) від 16.04.2007 р. при цьому акт державної технічної комісії щодо введення в експлуатації спірних об’єктів не складався.

Судова колегія вважає передчасним висновок суду першої інстанції про належність позивачу на праві власності спірних об’єктів з огляду на наступне.

У висновку судово-економічної експертизи № 01/01-2009, призначеної у даній справі ухвалою суду першої інстанції від 23.12.2008 р., як і попередньому висновку судово-економічної експертизи №944/945 від 30.10.2007 р., не встановлено факту виконання позивачам будівельно-монтажних робіт з спорудження лінійно-кабельних споруд, телефонної каналізації АТС 325(725) виключно за власні кошти позивача, оскільки у відповіді на третє питання висновку № 01/01-2009 про документальне підтвердження здійснення будівництва спірних об’єктів позивачем, експертом надано відповідь про неможливість надати висновок щодо того, чи виключно за рахунок власних коштів АТЗТ “Цвек-Д” було здійснено будівництво даних об’єктів.

Крім того як вбачається з матеріалів справи, зокрема договорів на встановлення телефонів, укладених між позивачем та громадянами у 1997-1998 р.р, а також акту Державної комісії з контролю за цінами у Дніпропетровській області щодо перевірки порядку встановлення і застосування цін, тарифів від 10.08.2001 р., фінансування будівництва спірних об’єктів здійснювалось за рахунок коштів громадян. Відповідно до умов зазначених договорів, позивач, як виконавець за завданням замовників взяв на себе зобов’язання щодо виконання робіт по придбанню, монтажу АТС, виконанню технічних умов по підключенню її до загальної телефонної мережі, прокладці необхідних кабельних мереж, що забезпечувало б установку замовникам квартирного телефону, а громадяни на умовах передплати зобов’язались перерахувати відповідну суму у якості внеску на будівництва АТС та встановлення телефону. При цьому відповідно до акту Державної комісії з контролю за цінами у Дніпропетровській області позивачем у якості внесків від громадян було отримано 4 096,2 тис. грн., що перевищило фактичні витрати підприємства , що склали 4 094,7 тис. грн.

У зв’язку з цим судова колегія погоджується з твердженням відповідача про те, що кошти, які надходили позивачу за установку телефонів та телефонного обладнання та відносились до оплати за замовлення, були коштами, одержаними від населення для будівництва спірних об’єктів і підприємство не могло їх використовувати для будівництва лінійно-кабельних споруд, телефонної каналізації, оглядових споруд АТС 325 (725) як власних засобів.

Згідно постанови КМ України від 22.08.1994 р. №576 “Про залучення кошів підприємств, організацій та громадян для розвитку місцевих телефонних мереж”, чинної на час укладення договору №511 від 01.09.1998 р., державним підприємствам зв’язку на договірних засадах було дозволено залучення коштів підприємств, організацій та громадян для розвитку місцевих телефонних мереж на умовах гарантованого встановлення їм телефонів та надання права на користування і розпорядження телефонною лінією. За фактичних обставин та діючого на той момент законодавства позивач був залучений як учасник відносин по розвитку місцевих телефонних мереж м. Дніпропетровська.

Крім того укладений між сторонами договір №511 від 01.09.1998 р., на підставі якого здійснювалось будівництво спірних об’єктів, не встановлював наслідків розподілу результату його виконання, у тому числі щодо набуття позивачем у власність спірного майна.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджується будівництво позивачем спірних об’єктів виключно за рахунок власних коштів, а також будівництво даних об’єктів як власних, судова колегія вважає недоведеним та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позову на підставі ч. 1 ст. 331, ст. 392 ЦК України.

За викладеного рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 104 ГПК України з прийняттям нового про відмову у позові.

Витрати по справі, у тому числі витрати на проведення судової експертизи, що попередньо були сплачені позивачем згідно платіжного доручення №421 від 30.07.2007 р. у розмірі 5 448,00 грн. та платіжного доручення №214 від 12.05.2009 р. на суму 6 634,44 грн., на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача, оскільки у позові відмовлено.

Позивачу підлягає поверненню 1375,00 грн. зайво сплаченого платіжним дорученням №685 від 18.12.2006 р. на загальну суму 3 362,00 грн. державного мита, оскільки, враховуючи пропорційність сплати державного мита розміру позовних вимог про визнання права власності на суму 198 700 грн., його належний розмір при розгляді спору у суді першої інстанції складає 1987,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 101 - 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2009р. у справі № 30/74-08 (39/83-07) скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з акціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного, комерційного товариства закритого типу “Цвек–Д” (49041, м. Дніпропетровськ, вул. Старокодацька, 9; код ЄДРПОУ 01190273) на користь відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” (01030, м. Київ, вул. Т. Шевченка, 18; код ЄДРПОУ 21871182) 993,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Повернути акціонерному проектно-будівельному та експлуатаційному, комерційному товариству закритого типу “Цвек–Д” (49041, м. Дніпропетровськ, вул. Старокодацька, 9; код ЄДРПОУ 01190273) з державного бюджету державне мито у розмірі 1 375,00 грн., зайво сплачене платіжним дорученням №685 від 18.12.2006 р., що знаходиться в матеріалах справи.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні наказ та довідку.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.Ф. Мороз Суддя А.О. Логвиненко

Суддя

Т. Г. Стрелець 25.03.2010 р.