Рішення № 8548404, 24.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2010 р. Справа № 63/36-10

вх. № 637/6-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; відповідача - Кадєєв К.М. довіреність № 518/11.5.2 від 12.11.2009 року;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "СВ", м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Харківської філіїВАТ ВТБ Банк, м. Харків

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить визнати договір № 169-Ю/1 від 02.04.2008 року, укладений між ТОВ "Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство "СВ" та Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк. Позовні вимоги обґрунтовані статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, підставою для визнання спірного договору недійсним на думку позивача є недодержання форми укладання договору, оскільки він скріплений не печаткою ВАТ ВТБ Банк, а печаткою Харківської філії ВАТ ВТБ Банк.

26.02.2010 року представник відповідача надав до канцелярії господарського суду відзив, в якому позовні вимоги не визнає вказує, що відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Кредитний договір був укладений у письмовій формі з додержанням норм діючого законодавства, зокрема з додержанням норм щодо форми договору, та підписаний уповноваженими особами сторін. Від ВАТ ВТБ Банк договір поруки було підписано Щербак Оксаною Валеріївною на підставі довіреності, посвідченої 07.03.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міленіною К.О. за реєстровим № 1205. Також вказує, що діючим законодавством та внутрішніми актами відповідача передбачена можливість виготовлення Відділенням Харківської філії ВАТ ВТБ Банк печаток та штампів та використання їх у господарській діяльності.

До початку судового засідання відповідач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява відповідача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надав до канцелярії господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відрядженням представника позивача, просить суд не розглядати справу без участі представника позивача та просить суд розглядати справу за межами двохмісячного терміну, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує. Надав пояснення по справі, заперечує проти задоволення клопотання представника позивача та вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Суд, дослідивши надане клопотання, не знаходить правових підстав для його задоволення, виходячи з наступного. Згідно ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, чи перешкоджають певні обставини розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін в судове засідання не з'явились, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. В даному випадку, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо). Проте, нових доказів представником позивача суду не надано та про можливість їх надання в майбутньому в його клопотанні про відкладення справи не зазначено. Суд також зазначає, що згідно частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими, на вимогу суду, матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Стаття 215 Цивільного кодексу України містить підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

02.04.2008 року між ВАТ ВТБ Банк (далі - відповідач, або - банк) та ТОВ "БПВКП "СВ" (далі - позивач, або позичальник) був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 169-Ю/1, відповідно до умов якого банк, на підставі Генеральної угоди № 169 від 02.04.2008 року та на положеннях та умовах цього кредитного договору надає позичальнику грошові кошти шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (надалі по тексту кредит) з максимальним загальним лімітом 2400000,00 грн., проценти за користування кредитними коштами 16,0% річних, строк по 01.10.2009 року.

Позивач в позовній заяві зазначає, що договір про відкриття кредитної лінії № 169-Ю/1 від 02.04.2008 року був підписаний уповноваженою особою відповідача та скріплений печаткою, на якій зазначено ідентифікаційний код 26283082 Харківської філії ВТБ Банк, в той час як Харківська філія не є юридичною особою і договір повинен бути скріплений печаткою ВАТ ВТБ Банк (код 14359319). Такі обставини, на думку позивача, свідчать про недодержання форми укладення договору, вважає його не скріпленим печаткою відповідача, в зв"язку з чим, посилаючись на статтю 207 Господарського кодексу України позивач просить визнати договір кредиту недійсним.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. . Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судом перевірено повноваження представників сторін спірного договору на його підписання, від Банку спірний договір підписано Заступником директора з операційної роботи Харківської філії ВАТ ВТБ Банк Щербак Оксаною Валеріївною, на підставі довіреності (посвідченої 07.03.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міленіною К.О. за реєстровим номером №1205). Відповідно п. 2 зазначеної довіреності Голова правління Банку Пушкарьов Вадим Володимирович уповноважив Щербак Оксану Валеріївну укладати договори застави (іпотеки) будь-якого рухомого та нерухомого майна, в яких Банк є заставодержателем (іпотекодержателем) та інші договори забезпечення (в тому числі поруки), а також договори банківського вкладу (депозитів) та договори (поліси) страхування (по яким Банк є вигодонабувачем), а також додаткові договори (угоди) до них.

Представництвом відповідно статті 237 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Відповідно до частини 1 статті 239, частини 3 статті 244 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, які він представляє; довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Договір про відкриття кредитної лінії № 169-Ю/1 від 02.04.2008 року також підписано директором ТОВ "БВКП "СВ" Лисим Григорієм Володимировичем, який діяв на підставі Статуту.

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Таким чином, договір про відкриття кредитної лінії № 169-Ю/1 від 02.04.2008 року підписаний належним чином уповноваженими на це особами.

Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно до статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб міститься інформація про ідентифікаційний код філії, тобто філія юридичної особи має окремий ідентифікаційний код.

Згідно до статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" філія банку - відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу - юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку.

Відповідно до п. 1.2., п. 1.3. та п. 1.7. Положення про Харківську філію ВАТ ВТБ Банк (далі – Положення) Філія створена відповідно до рішення спостережної ради Акціонерного комерційного банку "Мрія" (протокол №3 від 02.09.2002 року) і зареєстрована Національним банком України 20.02.2003 року. На підставі рішення учасників Акціонерного комерційного банку "Мрія" (протокол № 4 від 25.02.2007 року) Акціонерний комерційний банк "Мрія" перейменовано у Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк. Відповідно до рішення спостережної ради Банку (протокол № 6 від 02.07.2007 року) Харківська філія Акціонерного комерційного банку "Мрія" перейменована у Харківську філію Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк. Філія не є юридичною особою й здійснює свою діяльність від імені Банку на підставі цього положення в межах наданих прав. Філія має печатки, штампи та бланки із зазначенням повного найменування Банку та Філії.

Як вбачається з витягу із протоколу засідання правління ВАТ ВТБ Банк від 03.08.2009 року № 95 з 4 питання порядку денного: "Про припинення діяльності Харківської філії ВАТ ВТБ Банк і відкриття на її базі Відділення "Харківська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк" було одностайно ухвалено рішення: припинити діяльність Харківської філії ВАТ ВТБ Банк, яка розташована за адресою: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 66; встановити останній день роботи філії - 16.10.2009 р.; створити з 19.10.2009 р. на базі Харківської філії ВАТ ВТБ Банк Відділення "Харківська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк. В підтвердження вищевикладеного представником відповідача надано до матеріалів справи положення про Відділення "Харківська регіональна дирекція" Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, суд приймає зазначене до відома та з урахуванням вищевказаного продовжує розгляд справи.

Пунктом 2.7 Інструкції про порядок видачі міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999 р. № 17 філіям, іншим відокремленим підрозділам підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, зареєстрованих в Україні, інших організаційних форм підприємництва дозволяється виготовлення каучукових і металевих печаток, якщо - це передбачено статутом, положенням або наказом про ці філії.

Таким чином, діючим законодавством та внутрішніми актами Відповідача передбачена можливість виготовлення Відділенням Харківської філії ВАТ ВТБ Банк печаток та штампів та використання їх у господарській діяльності.

У п. 2.1 Положення зазначається, що Філія Банку здійснює банківські та інші операції в межах отриманих ВАТ ВТБ Банк ліцензії та письмового дозволу від Національного банку України, ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також відповідно до цього положення.

Згідно наданих до матеріалів справи ліцензії Національного банку України №79 та дозволу № 79-1 Банк має право на здійснення операцій визначених пунктами 5-11, частини 2 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та пунктами 1-4, частини 2 та частини 4 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У статті 129 Конституції України закріплено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

Враховуючи, що за частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, відсутність печатки ВАТ ВТБ Банк та наявність на спірному договорі печатки Харківської філії ВАТ ВТБ Банк, та підпису представника, що має на це повноваження, та при відсутності даних про те, що особа, від імені якої такий представник діє, не схвалює такий правочин, у господарського суду відсутні підстави вважати, що зміст правочину суперечить закону.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог відносно визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 169-Ю/1 від 02.04.2008 року є безпідставними, у зв’язку чим вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статями 95, 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, статтею 207 Господарського кодексу України, статтями 1, 2, 4, 12, 21, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя

рішення підписано 24 березня 2010 року