Рішення № 8548250, 16.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2010 р. Справа № 63/30-10

вх. № 507/6-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Темнюкова М.І., довіреність № 08-03-14/358 від 08.09.2009 року; відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства НАСК "Оранта" в особі Харківської обласної дирекції ВАТ НАСК "Оранта", м. Харків

до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" в особі Харківського представництва ЗАТ "СК "ВУСО", м. Харків

про стягнення 5150,44 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди в розмірі 5150,44 грн. в порядку регресу. Позов обґрунтований статями 993, 1172, 1187, 1191 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

01.03.2010 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує в повному обсязі.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

26 грудня 2008 року по пр. Перемоги в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Samand LX, державний номер АХ7168АХ, 2007 року випуску під керуванням Коханевича А.І. та автомобіля УАЗ 31622, державний номер АХ2479ВЕ під керуванням Роменського Р.І.

Відповідно до постанови від 12.03.2009 року Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 3-725/2009 водій Роменський Р.І. визнаний винним у ДТП.

На момент ДТП автомобіль Samand LX, державний номер АХ7168АХ було застраховано в ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” за договором добровільного страхування транспортного засобу № К2841-97/324/08 від 08.07.2008 року.

Вартість відновлюваного ремонту автомобілю Samand LX, державний номер АХ7168АХ внаслідок пошкоджень, отриманих в результаті ДТП, що сталось 26.12.2008 року в сумі 5689,84 грн. підтверджується калькуляцією № 1883/1 від 13.01.2009 р. складеної аварійним комісаром Харківської дирекції НАСК "Оранта".

ВАТ „НАСК „Оранта” у відповідності до положень за договором страхування № К2841-97/234/08 від 08.07.2008 р. виплатив страхове відшкодування володільцю автомобіля Samand LX, державний номер АХ7168АХ у розмірі 5150,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 948 від 20.02.2009 року.

21.05.2009 року позивач направив до відповідача заяву про відшкодування шкоди. Проте шкода відповідачем сплачена не була.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 5150,44 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу є обґрунтованою, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 993, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, статтею 27 Закону України "Про страхування", статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО" в особі Харківського представництва ЗАТ СК "ВУСО" (61003, м. Харків, вул. Короленка, 19, код ЄДРПОУ 30650052) на користь Відкритого акціонерного товариства” Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" в особі Харківської обласної дирекції ВАТ НАСК „Оранта” (код ЄДРПОУ 02310265, 61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11-а, 6-й поверх, р/р 2650180521460 в ХОФ АКБ СР "Укрсоцбанк", МФО 351016) - 5150,44 грн. матеріальної шкоди, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписано 16 березня 2010 року