Рішення № 8548246, 10.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2010 р. Справа № 57/196-09

вх. №

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Гур"єв В.М., посв. №159 від 14.07.08р.

Представник 2-го відповідача- Матюшко Л.І., дов. від 27.07.07р.

1-й Відповідач - ОСОБА_1 (особисто);

Позивач -Маринушкіна Л.В.- головний спеціаліст-юрисконсульт, дов. № 08-11/2908/2-09 від 30.12.09р.;

Третя особа - не з"явився.

розглянувши справу за позовом Прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської Ради, м. Харків 3-я особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Управління з контролю за контролю за використання та охороною земель у Харківській області (Харківська облдержземінспекція), м. Харків

до 1) Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Роза",м. Харків

про звільнення та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить зобовязати відповідача СПДФО ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та повернути вказану земельну ділянку позивачу Харківській міській раді з приведенням її у придатний для користування стан та просить стягнути з відповідача судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач використовує земельну ділянку без документів, що посвідчують право на неї (право власності, право постійного користування земельною ділянкою або договір оренди).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 серпня 2009 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15 вересня 2009 року об 11:20 год. Даною ухвалою залучено до участі у справі за ініціативою суду, в порядку статті 27 ГПК України в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Управління з контролю за контролю за використання та охороною земель у Харківській області (Харківську облдержземінспекцію), м. Харків.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 вересня 2009 року розгляд справи відкладено на 26 жовтня 2009 рок о 15:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 жовтня 2009 року залучено ТОВ фірма „Роза” в якості другого відповідача по даній справі, продовжено строк розгляду справи за межами, строку, встановленого частиною 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України за згодою сторін; розгляд справи відкладено на 23 листопада 2009 року о 12:00 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 08 грудня 2009 року, 19 січня 2010 року в звязку з невиконання сторонами вимог попередніх ухвали щодо подання витребуваних судом документів, розгляд справи відкладався.

02 лютого 2010 року, через канцелярію суду прокуратурою, супровідним листом (вх. № 1915) надано додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.

22 лютого 2010 року, через канцелярію суду позивачем, супровідним листом (вх. № 3978) надано додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 22 лютого 2010 року, в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 10 березня 2010 року об 11:30 год.

23 лютого 2010 року, позивачем надано письмові пояснення (вх. № 3745), в яких позивач підтримує позовні вимоги прокурора та просить суд зобов'язати відповідачів СПДФО ОСОБА_1 та ТОВ фірма "Роза" звільнити земельну ділянку, з підстапв ивкладених у зазначених поясненнях. Надані пояснення позивача судом долучені до матеріалів справи.

У призначеному судовому засіданні 10 березня 2010 року прокурор та представник позивача позов підтримували та наполягали на його задоволенні, через канцелярію суду, просили суд зобовязати відповідачів СПДФО ОСОБА_1 та ТОВ фірма "Роза" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та повернути вказану земельну ділянку позивачу Харківській міській раді з приведенням її у придатний для користування стан. Також позивач, супровідним листом (вх. № 4375) надав додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.

Перший відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував з огляду на те, що він фактично не займає спірну земельну ділянку, а правомірно використовує її на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 11 від 07.01.2009 року, укладеного між ним та другим відповідачем у справі.

Другий відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував та підтримував раніше подане через канцелярію господарського суду Харківської області клопотання (вх. № 15534 від 03.12.2009 р.) про припинення провадження у справі № 57/196-09 на підставі п.2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки вже є рішення Жовтневого районного суду м. Харкова по справі № 2а-264/07 та рішення господарського суду Харківської області по справі № 53/254-06, за позовом прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ТОВ “Роза” (другого відповідача у справі), якими відмовлено у задоволені позову в частині зобовязання відповідача привести у належний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку та повернення її за належністю.

Вирішуючи це клопотання суд виходить з наступного. Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав

Проте, як вбачається з наданих другим відповідачем судових рішень, зокрема, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова по справі № 2а-264/07 та рішення господарського суду Харківської області по справі № 53/254-06, за позовом прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ТОВ “Роза”, сторонами у судових справах є Жовтневий прокурор м. Харкова в інтересах Харківської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю «Роза», як вбачається, з наданих другим відповідачем судових актів, Приватний підприємець ОСОБА_1 не був стороною у спірних правовідносинах.

З огляду на зазначене, суд вважає, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза» (другого відповідача у справі) про припинення провадження у даній справі № 57/196-09 на підставі п.2 ч. 1 ст. 80 ГПК України є необґрунтованим, тому відмовляє в його задоволенні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, враховуючи строки розгляду справи, передбачені ст. 69 ГПК України, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи, за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, при здійсненні перевірки дотримання земельного законодавства прокуратурою Жовтневого району м. Харкова було встановлено, що на території громади м. Харкова СПДФО ОСОБА_1 (перший відповідач у справі) самовільно, в порушення статті 125 Земельного кодексу України, без набуття права власності чи права користування земельною ділянкою та встановлення землевпорядними органами меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) зайняв та використовує для експлуатації та обслуговування торгівельного кіоску земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0006 га.

З огляду на відсутність у СПДФО ОСОБА_1І (першого відповідача у справі), передбачених вказаною нормою документів, та невиникнення у нього права користування спірною земельною ділянкою, прокурор звернувся в інтересах Харківської міської ради з позовом у даній справі про застосування щодо цієї ділянки вимог ст. 212 Земельного кодексу України, згідно з якою самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Під час розгляду справи, прокурором надано додаткові пояснення (вх. № 787 від 19.01.2010 р.) в яких повідомив, про самовільне зайняття першим відповідачем СПДФО ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0006 га, яка використовується ним для експлуатації та обслуговування торгівельного кіоску. Згідно ордеру № 08-3125/233 ТОВ фірмі «Роза» (другому відповідачу) надано право торгівлі квітами та непродовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1. Договір оренди вказаної земельної ділянки з ТОВ фірмою «Роза» (другому відповідачу) не укладався.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази врегулювання спору в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Статтею 3 Земельного кодексу України закріплено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є обєктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

На підставі п.12 ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 року № 963, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У ч.1 п. п. "в" п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 року № 7, вказується, що "відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договорів оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)."

Згідно приписів ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Главою 15 Земельного кодексу України визначено два види користування землею - право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Відповідно до статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

- розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

- використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій);

- використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

- будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

- надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам;

- надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

- надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;

- розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

- будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);

- створення озеленених територій загального користування;

- будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

- передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

- надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції;

- надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

- надання земельної ділянки взамін викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) у разі, якщо така потреба відпала;

- поновлення договорів оренди землі;

- надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.

Частиною 3 зазначеної норми передбачено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

У відповідності по п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 373 Цивільного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, повноваження щодо розпорядження спірної земельної ділянки здійснює Харківська міська рада.

Однак, відповідачем заходи, щодо оформлення земельної ділянки не проведені, а земельна ділянка не звільнена.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Суд враховує, що аналогічна правова позиція зазначена в п.1.6 Рекомендацій Вищого господарського суду України «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» N 04-06/15, 02.02.2010 року, в якій зазначено, що в порядку господарського судочинства розгляду підлягають, зокрема, про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 січня 2010 року Головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради Барабаш В.І. проведено обстеження земельної ділянки за результатами чого складено акт від 11.01.2010 року № 4/10 яким встановлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, орієнтовано площею 0,0006 га розміщено металевий кіоск, який використовується першим відповідачем СПДФО ОСОБА_1 Кіоск розміщено а відстані орієнтовано 7м до буд. № 155 і 15 м до бордюрного каменю по вул. Полтавський шлях. Право користування земельною ділянкою не оформлено, без що є порушенням ст. 125, 126 Земельного кодексу України. В ході обстеження здійснювалась фотозйомка.

Проте, як встановлено судом у судових засіданнях та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Роза» (другий відповідач у справі) є власником торгівельного кіоску, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 629 від 20.10.1994 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Роза» (другому відповідачу у справі) був виданий ордер № 08-3125/233 на право торгівлі квітами та згідно з яким був наданий дозвіл на здійснення торгівельної діяльності у зазначеному кіоску. Протягом тривалого часу ТОВ «Роза» (другий відповідач у справі) надавав в оренду кіоск за вищевказаною адресою СПДФО ОСОБА_1 (першому відповідачу у справі), що підтверджується договором № 11 оренди нежитлового приміщення (кіоску) від 07.01.2009 року (оригінал договору наданий другим відповідачем супровідним листом (вх. № 26460 від 26.10.2009 року) та долучений судом до матеріалів справи). Окрім цього, ТОВ «Роза» (другий відповідач у справі) у письмових поясненнях підтверджує факт користування спірною земельною ділянкою копіями платіжних доручень щодо сплати ним земельного податку (копії платіжних доручень долучені судом до матеріалів справи).

Отже, факт зайняття СПДФО ОСОБА_1 (першим відповідачем у справі) спірної земельної ділянки спростовано, оскільки суд встановив, що власником кіоску, розташованого на самовільно зайнятої земельної ділянці за адресою: АДРЕСА_1, орієнтовано площею 0,0006 га є другий відповідач у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Роза», тому суд відмовляє прокурору в часині позовних вимог щодо звільнення спірної земельної ділянки СПДФО ОСОБА_1 ( першим відповідачем у справі). Однак, судом встановлено, що власником кіоску - ТОВ «Роза» (другим відповідачем у справі) заходи, щодо оформлення спірної земельної ділянки, на якій розташований торгівельний кіоск, не проведені, а земельна ділянка не звільнена.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Керуючись ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи, що власник кіоску, розташованого на спірній земельній ділянці - ТОВ «Роза» (другий відповідач у справі) не надав суду жодного документу, що обґрунтовує використання спірної земельної ділянки на підставі документів, які підтверджують право на неї (право власності, право постійного користування земельною ділянкою або договір оренди), або інших документів, що спростовує викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки другим відповідачем у справі (власником металевого кіоску) правомірна та обґрунтована, така, що підтверджується доданими до матеріалами справи доказами та не спростована другим відповідачем у справі, тому підлягає задоволенню.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача стосовно того, що спірна земельна ділянка зайнята другим відповідачем не самовільно, а на підставі ордеру № 08-3125/233 на право торгівлі квітами за адресою: АДРЕСА_1, оскільки, ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі, надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому, такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні частини 1 статті 79 Земельного кодексу України. Отже, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, є самовільним зайняттям земельної ділянки, та тягне за собою наслідки, визначені статтею 212 Земельного кодексу України.

Суд враховує, що аналогічна правова позиція зазначена в п. 4.1.3 Рекомендацій Вищого господарського суду України «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» N 04-06/15, 02.02.2010 року.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на другого відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтею 373 Цивільного кодексу України, статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні ”, статтями 25, 116, 125, 126, 134, 212 Земельного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 46, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма «Роза» (адреса: м. Харків, вул. Полтавський шлях, б. № 130/132, код ЄДРПОУ 14065598) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, орієнтовано площею 0,0006 га та повернути вказану земельну ділянку Харківській міській раді (адреса: 61003, м. Харків, пл. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) з приведенням її у придатний для використання стан.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма «Роза» ( адреса: м. Харків, вул. Полтавський шлях, б. № 130/132, код ЄДРПОУ 14065598) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 85,00 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма «Роза» ( адреса: м. Харків, вул. Полтавський шлях, б. № 130/132, код ЄДРПОУ 14065598) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті частині позовних вимог відмовити.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

Повний текст рішення підписано 15 березня 2010 року

справа № 57/196 -09