Рішення № 85481578, 29.10.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/6916/18

Провадження № 2/202/698/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Нечепуренко А.Ю.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Державний нотаріус Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Карлова Тетяна Геннадіївна, про визначення розміру частки у спільній власності, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа: Державний нотаріус Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Карлова Тетяна Геннадіївна, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, відповідно до якої просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке видане 14 липня 2016 року державним нотаріусом Шостої дніпропетровської нотаріальної контори Карловою Тетяною Геннадіївною на квартиру АДРЕСА_1 .

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача та відповідача ОСОБА_4 , який за життя склав заповіт від 31 серпня 2009 року, яким все своє майно заповів ОСОБА_1 . Таким чином, позивач стала єдиним спадкоємцем після смерті батька на 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 ), що за життя належала спадкодавцю. 14 липня 2016 року державним нотаріусом Шостої державної нотаріальної контори м.Дніпропетровська Карловою Т.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яким визначено право позивача на спадщину на 7/24 часток квартири АДРЕСА_2 ). ОСОБА_1 вважає вказане свідоцтво про право на спадщину таким, що видане з порушенням чинного законодавства, оскільки спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 також є відповідач у справі, яка доводиться позивачу рідною сестрою, однак до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька не зверталась та державний нотаріус Шостої державної нотаріальної м.Дніпропетровська Карлова Т.Г., оформлюючи 14 липня 2016 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом, вирішила спадкову частку у розмірі 1/3 частини квартири поділити, визначивши за позивачем 7/24 часток, та у зв`язку із обов`язковою часткою відповідача у спадковому майні, свідоцтво про право на спадщину на 1/24 частки квартири видане не було. Позивач вважає, що відповідачем порушене її право як спадкоємця за заповітом, що зумовило її звернутись до суду з відповідною позовною заявою з метою захисту порушених прав та інтересів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2018 року, головуючим у справі визначено суддю Слюсар Л.П.

05 листопада 2018 року ухвалою судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська Приймачук Л.С. було відстрочено сплату судового збору за вказаною позовною заявою до ухвалення судового рішення у справі та ухвалою судді від 05 листопада 2018 року відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 листопада 2018 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.

18 січня 2019 року ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська було задоволено клопотання позивача та витребувано у державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Карлової Тетяни Геннадіївни належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

07 червня 2019 року позивачем ОСОБА_1 було подано уточнену позовну заяву, відповідно до якої вказала, що через небажання відповідачки оформити право власності на спадкове майно на обов`язкову частку, відповідачка перешкоджає їй в повній мірі реалізувати своє право у спільному майні. Вважає, що суд повинен захистити її право на спадкове майно, шляхом визнання за відповідачкою решти розміру спадкової частки у спільній власності. Просила визначити розмір у спільній власності – спадкової квартири АДРЕСА_1 , що належить відповідачу ОСОБА_3 в обсязі 1/24 обов`язкової частки в порядку спадкування за законом.

22 серпня 2019 року ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні. Не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Представник позивача в судовому засіданні також підтримав вимоги позовної заяви та просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, що викладені в уточненій позовній заяві та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, про день та час слухання справи повідомлялась належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням, про що свідчать відомості з офіційного інтернет сайту Укрпошта про відстеження поштового відправлення та його отримання відповідачем. Причини неявки суду ОСОБА_3 не повідомила, відзиву, заяв, заперечень до суду не надано, у зв`язку з чим, враховуючи, що позивач та її представник в судовому засіданні не заперечували проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст.280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа державний нотаріус Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Карлова Т.Г. в судове засідання не з`явилась, натомість через канцелярію суду надала клопотання, відповідно до якого просила здійснювати розгляд справи у її відсутність.

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , актовий запис №1085, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , видане Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського міського управління юстиції.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 29 грудня 2008 року Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради, згідно з розпорядженням №3/813-08, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Право власності зареєстровано 27.06.2009 року КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за №27653445.

Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23147846 ОСОБА_4 належить на праві власності 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є його доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та сини: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно із Заповітом, посвідченим державним нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори Леон І.О. від 31 серпня 2009 року, зареєстрованого в реєстрі за №5-1596, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповідав все своє майно ОСОБА_1 , тобто позивачу по справі.

Відповідно до копії спадкової справи №788/2015, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , з заявою про прийняття спадщини за заповітом 25 листопада 2015 року звернулася ОСОБА_1 та з заявою про прийняття спадщини за законом 26.04.2016 року звернулася ОСОБА_3 .

Згідно зі Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 14 липня 2016 рок,у посвідченого державним нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори Карловою Т.Г., зареєстрованого в реєстрі за №1-393, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його дочка ОСОБА_1 . Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з: 1/3 частки квартири АДРЕСА_3 згідно Постанови Верховної Ради України від 19.05.2016 року №1375-VII місто Дніпропетровськ перейменовано АДРЕСА_3 Слобожанський, АДРЕСА_4 .

Свідоцтво про право на спадщину на 7/24 часток вказаної вище квартири видано ОСОБА_1 .

Свідоцтво про право на спадщину на обов`язкову частку на 1/24 частку вказаної вище квартири ще не видано ( а.с.64).

Обов`язкова частка у спадковій квартирі АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 , однак свідоцтво про право на спадщину на обов`язкову частку у спадщині нею не отримано.

В порядку ст. 15 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст.16 ЦК України.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедент ній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Фактичний вступ в управління або володіння будь-якою частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадкової маси.

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов`язок спадкоємців, а їх право.

Згідно з положеннями ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Хоча законодавством і встановлено обов`язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, однак нею не визначено ні обов`язкових строків звернення за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, ні юридичних наслідків для спадкоємця, який прийняв спадщину, але не звернувся до нотаріуса за видачею йому такого свідоцтва.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.

Згідно з положеннями норм ст. ст. 16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Позовні вимоги ОСОБА_1 з приводу визначення розміру частки у спільній власності – спадкової квартири АДРЕСА_1 , що належить відповідачу ОСОБА_3 в обсязі 1/24 обов`язкової частки в порядку спадкування за законом на думку суду фактично подані в інтересах відповідача, отже обраний позивачем спосіб не є належним способом захисту прав.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Таким чином, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом наведені вище обставини, підтверджені доказами, які досліджені в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд доходить висновку, що вимоги ОСОБА_1 не знайшли підтвердження в судовому засіданні та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується вимогами ст.141 ЦПК України оскільки позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі, враховуючи, що позивачу відмовлено в задоволенні позову , то з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

Керуючись:ст.ст. 1216,1217,1220,1241,1261,1268,1269, 1270,1296,1297 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 133, 141, 259, 263-265,280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа: Державний нотаріус Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Карлова Тетяна Геннадіївна (49081 АДРЕСА_7 м. Дніпро, АДРЕСА_8 . 8), про визначення розміру частки у спільній власності – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст складено 07 листопада 2019 року.

Суддя Л.П. Слюсар