Рішення № 8547788, 23.02.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"23" лютого 2010 р. Справа № 10/376-09          

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                                 Привалова А.І.

при секретарі                                                                                 Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/376-09

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»,

м. Київ

до                              приватного сільськогосподарського підприємства «Шляховик»,

                              с. Пришивальня, Фастівський район

про                     стягнення 55294,90 грн.

Представники сторін:

від позивача:          Назаркевич О.В. - довіреність б/н від 16.07.2009 р.;

від відповідача:          не з’явився.

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(далі – позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Шляховик»(далі –відповідач) про стягнення з останнього 55294,90 грн., з яких 43667,42 грн. заборгованості, яка утворилась за неналежне виконання відповідачем зобов’язань за Договором купівлі –продажу товару на умовах відстрочення платежу № 43-03-2009 СФК, укладеного між сторонами 30.03.2009 р., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 784,81 грн. пені, 1148,51 грн. 30 % річних, 960,68 грн. інфляційних втрат, 8733,48 грн. штрафу; також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, в тому числі 2800,00 грн. по сплаті послуг адвоката.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.12.2009 р. порушено провадження у справі № 10/376-09.

Присутнім в судовому засіданні 02.02.2010 р. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 02.02.2010 р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання, що підтверджується відбитком штампу загального відділу на звороті у нижньому лівому куті ухвали суду від 30.12.2009 р.; вимоги ухвали суду від 30.12.2009р. не виконав, відзив на позов та інших, витребуваних документів до суду не надіслав.

Ухвалою суду від 02.02.2010 р., на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд справи на 23.02.2010 р.

В судовому засіданні 23.02.2010 р. представником позивача надано суду клопотання № 45 від 01.02.2010 р., відповідно до якого останній відмовляється від позову в частині стягнення з відповідача пені у сумі 784,81 грн. та просить суд припинити провадження у справі в цій частині. Вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості, 30 % річних, інфляційних втрат, штрафу та вимог щодо стягнення з відповідача судових витрат, в тому числі на послуги адвоката, позивачем підтримані в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 23.02.2010 р. повторно не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про місце і час судового засідання; вимоги ухвали суду від 02.02.2010 р. повторно не виконав; відзив на позов та інших, витребуваних документів до суду не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, та відсутність документів, що підтверджують неможливість прибуття в судове засідання представника відповідача, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2009 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір купівлі –продажу товару на умовах відстрочення платежу № 43-03-2009 СФК (далі –договір), відповідно до умов якого визначаються умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (надалі –товар) на умовах відстрочення платежу (п. 1.1. договору).

Асортимент товару, його кількість та ціна визначаються в додатках до договору, які є невід‘ємною частиною договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору, товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

08.04.2009 р. та 04.05.2009 р. між сторонами підписані Додатки № 1 та 2 до договору, відповідно до яких між сторонами погоджено найменування, одиниця виміру, кількість товару, який поставляється, а також загальна вартість товару та терміни його поставки.

Позивач на виконання взятих на себе зобов’язань за договором поставив відповідачу товар на загальну суму 62404,40 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-СМ00040 від 09.04.2009 р. на суму 4280,40 грн., № РН-СМ00104 від 05.05.2009 р. –30909,00 грн., № РН-СМ00117 від 07.05.2009 р. –27215,00 грн.

Для отримання товару відповідачем видані довіреності на отримання товарно –матеріальних цінностей серії ЯПО № 664871 від 09.04.2009 р., серії ЯПО № 664881 від 05.05.2009 р. на ім’я Скрипака Павла Володимировича.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного товару.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк для оплати товару.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід‘ємною частиною договору.

Пунктом 5.3. даного договору встановлено, що оплата товару проводиться наступним чином:

- 30 % від вартості товару оплачується покупцем до 15 квітня 2009 року.

- 70 % від вартості товару оплачується покупцем в строк до 20 листопада 2009 року.

Проте, в порушення взятих на себе зобов’язань, згідно умов договору, відповідач оплатив поставлений товар лише частково в сумі 18736,98 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки від 07.05.2009 р., залишок вартості поставленого товару у сумі 43667,42 грн. залишений відповідачем не сплачений.

Зазначена заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 43667,42 грн. також підтверджується наданою позивачем довідкою № 45 від 01.02.2010 р. про стан заборгованості, відповідно до якої станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 43667,42 грн.

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості чи кількості товару від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач докази, що підтверджують виконання зобов’язання в строк, встановлений договором, не надав.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до

виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем щодо оплати за поставлений, згідно з накладними № РН-СМ00040 від 09.04.2009 р., № РН-СМ00104 від 05.05.2009 р., № РН-СМ00117 від 07.05.2009 р. та отриманого, згідно з довіреностями серії ЯПО № 664871 від 09.04.2009 р., серії ЯПО № 664881 від 05.05.2009 р., товар, на підставі Договору купівлі –продажу товару на умовах відстрочення платежу № 43-03-2009 СФК від 30.03.2009 р., на час прийняття рішення не погашена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 43667,42 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 30 % річних у сумі 1148,51 грн., які нараховані за період з 23.11.2009 р. по 25.12.2009 р.

Відповідно до п. 8.6 договору, сторони дійшли згоди, що покупець, у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця, сплачує на користь останнього 30 % річних.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування 30 % річних та задовольняє їх за розрахунком позивача, наведеним у додатку 2 до позовної заяви.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 960,68 грн., які нараховані за період з листопада 2009 р. по грудень 2009 р. включно.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та дійшов висновку, що зазначена вимога також підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 8733,48 грн., нарахований відповідно до п. 8.4 договору.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до п. 8.4 договору, покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

Судом перевірено правильність нарахування штрафу та задоволено вимогу про його стягнення за розрахунком позивача, який наведений у позовній заяві та є арифметично вірним.

Відповідно до викладених вимог позивача у позовній заяві, останній просив стягнути з відповідача пеню у сумі 784,81 грн., яка нарахована за період з 23.11.2009 р. по 25.12.2009 р., на підставі п.п. 8.2. договору.

Згідно з п. 8.2 договору, за прострочення виконання покупець зобов’язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Проте, в судовому засіданні 23.02.2010 р. представником позивача надано суду клопотання № 45 від 01.02.2010 р., відповідно до якого останній відмовляється від позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 784,81 грн. та просить суд припинити провадження у справі в цій частині.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

В судовому засіданні 23.02.2010 р. судом роз’яснені позивачу наслідки відмови від позовної вимоги, щодо стягнення пені.

Господарський суд, розглянувши клопотання позивача та визнавши, що воно не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, приймає відмову позивача в частині стягнення пені і вважає за необхідне провадження у справі в цій частині припинити.

Враховуючи вище викладені обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Позивач, посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України, також просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на послуги адвоката у сумі 2800,00 грн.

Зазначені вимоги позивач обґрунтовує на підставі наданих суду: Договору про надання правової допомоги № 349/12/09 від 14.12.2009 р.; довіреності, виданої на ім’я Бонтлаба Василя Васильовича, свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю останнім, копією посвідчення адвоката, актом прийому –передачі документів (матеріалів) від 14.12.2009 р., актом здачі –приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 25.12.2009 р. та платіжне доручення № 2974 від 18.12.2009 р. на суму 2800,00 грн. в доказ оплати послуг.

Позивач формально, обмежився констатацією наявності певного кола документів, без відповідного аналізу їх юридичного змісту.

- Так, довіреність, що міститься у справі, видана ТОВ «Тридента Агро»на ім’я Бонтлаба Василя Васильович не містить посилань на Договір про надання правової допомоги від 14.12.2009 р. № 349/12/09.

- Адвокат сам участі у судових засіданнях не брав.

- Договір та акт здачі-приймання виконаних робіт підписаний генеральним директором позивача та генеральним директором ТОВ «Незалежна юридична компанія», а не адвокатом.

- З документів, що містяться у справі, не можливо зробити висновок як про обсяг наданих адвокатом Бонтлаба В.В., послуг, так і про обсяг затраченого ним часу.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

- Кошти в сумі 2800,00 грн. сплачені позивачем за платіжним дорученням № 2974 від 18.12.2009 р. товариству «Незалежна юридична компанія», а не адвокату.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об‘єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999р.) угода про надання правової допомоги - це договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) –зобов‘язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов‘язані з виконанням угоди. Гонорар –передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності.

Судом досліджено Договір про надання правової допомоги № 349/12/09 від 14.12.2009р., на який посилається позивач як на доказ понесених ним судових витрат у вигляді оплати послуг адвоката, та встановлено, що він укладений позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна юридична компанія», а не з адвокатом чи адвокатським об‘єднанням, а тому зазначені витрати не є витратами позивача на оплату послуг адвоката, а є витратами позивача на оплату послуг товариства з надання йому правової допомоги та у зв’язку з вищенаведеним у суду відсутні правові підстави покладати на відповідача зазначені витрати на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 625, 626, 655, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 44 - 49, 55, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Шляховик»(08513, Київська область, Фастівський район, с. Пришивальня, вул. Буйка, 28; код ЄДРПОУ 30786357) на користь товариства з обмежною відовідальністю «Тридента Агро»(юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А; фактична адреса: 03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 1, павільйон № 60; код ЄДРПОУ 25591321) 43667,42 грн. –заборгованості, 1148,51 грн. –30 % річних, 960,68 грн. –інфляційних втрат, 8733,48 грн. –штрафу, а також судові витрати: 545,10 грн. - державного мита та 232,65 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    Видати наказ.

          3.          Провадження у справі в частині стягнення пені припинити.

          4.          Відмовити в частині вимог щодо відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов Дата підписання повного тексту рішення –04.03.2010 р.