Рішення № 8547772, 02.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"02" березня 2010 р. Справа № 7/271-09

Розглянувши справу за позовом ТОВ "Українські печериці"

До           ПП "Торговий дім"Екватор"

Про стягнення 45254,74 грн.

суддя

за участю представників сторін:

від позивача:Манькус Н.М. –представник за довіреністю б/н від 04.09.2009року;

від відповідача: не з’явились.

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

26.11.2009року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські печериці»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Торговий дім «Екватор»(далі –відповідач) про стягнення 45254,74грн.

В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу №01 від 08.07.2008року, зокрема, щодо проведення оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу, та штрафу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.11.2009року було порушено провадження у справі №7/271-09 та призначено її розгляд на 24.12.2009року.

У зв’язку з необхідністю витребування додаткових документів розгляд справи ухвалою суду від 24.12.2009року відкладався на 26.01.2010року.

Ухвалою господарського суду Київської області у зв’язку з неявкою в судове засідання 26.01.2010року представників відповідача розгляд справи було відкладено на 11.02.2010року.

Ухвалою Заступника Голови господарського суду Київської області від 28.01.2010року було продовжено строк вирішення спору у справі №7/271-09 на один місяць.

У зв’язку з повторною неявкою в судове засідання 11.02.2010року представників відповідача розгляд справи відкладався на 02.03.2010року.

25.02.2010року до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 2416,04грн., пені у розмірі 5732,37грн., індекс інфляції –3601,64грн. та 3 % річних - 779,17грн. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 02.03.2010року представник позивач підтримав позовні вимоги з врахуванням поданої заяви, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

У судове засідання 02.03.2010року відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, документів, витребуваних ухвалами суду не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 02.03.2010року судом на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив

08.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські печериці»(продавець за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством «Торговий дім «Екватор»(покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір купівлі-продажу №01 (далі-Договір), відповідно до п. 1. якого продавець продає, а покупець купує печериці свіжі. Кількість та ціна за одиницю товару визначається за допомогою рахунків-фактур або накладних за кожну окрему партію товару.

Відповідно до п.3.1. договору покупець взяв на себе зобов’язання попередньо оплатити товар по ціні, яка вказана в рахунку-фактурі.

Пунктом 5 договору встановлено, що він вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.2008року.

В разі якщо до 31.12.2008року від сторін не надійде письмової заяви про припинення угодних відносин, то строк дії даної угоди продовжується ще на один календарний рік (п.10 договору).

З матеріалів справи вбачається,що жодна із сторін договору купівлі-продажу №01 письмово не заявила про припинення договірних відносин, а тому слід вважати, що дія договору була продовжена сторонами до 31.12.2009року.

На виконання умов Договору продавець поставив Покупцю товар за видатковими накладними №№ РН-0000104 від 06.02.2009року на суму 275,88грн., РН-0000100 від 05.02.2009року на суму 242,27грн., РН-0000090 від 03.02.2009року на суму 366,90грн., РН-0000083 від 31.01.2009року на суму 244,32грн., РН-0000078 від 30.01.2009року на суму 1112,86грн., РН-0000074 від 29.01.2009року на суму 322,61грн., РН-0000067 від 28.01.2009року на суму 350,11грн., РН-0000061 від 27.01.2009року на суму 187,20грн., РН-0000058 від 24.01.2009року на суму 237,60грн., РН-0000042 від 19.01.2009року на суму 219,60грн., РН-0000035 від 15.01.2009року на суму 247,88грн., РН-0000031 від 14.01.2009року на суму 501,56грн., РН-0000028 від 13.01.2009року на суму 244,50грн., РН-0000021 від 12.01.2009року на суму 259,50грн., РН-0000007 від 05.01.2009року на суму 754,98грн., РН-00947 від 29.12.2008року на суму 610,50грн., РН-00942 від 27.12.2008року на суму 259,50грн., РН-00936 від 26.12.2008року на суму 874,50грн., РН-00931 від 25.12.2008року на суму 698,80грн., РН-00929 від 24.12.2008року на суму 927,46грн., РН-00913 від 20.12.2008року на суму 532,84грн., РН-00910 від 19.12.2008року на суму 376,66грн., РН-00903 від 17.12.2008року на суму 504,24грн., РН-00896 від 16.12.2008року на суму 816,14грн., РН-00891 від 15.12.2008року на суму 758,96грн., РН-00890 від 13.12.2008року на суму 405,00грн., РН-00884 від 12.12.2008року на суму 530,56грн., РН-00881 від 11.12.2008року на суму 837,44грн., РН-00874 від 09.12.2008року на суму 612,73грн., РН-00869 від 06.12.2008року на суму 421,84грн., РН-00862 від 04.12.2008року на суму 574,80грн., РН-00855 від 02.12.2008року на суму 564,50грн., РН-00844 від 28.11.2008року на суму 650,40грн., РН-00837 від 26.11.2008року на суму 962,22грн., РН-00834 від 25.11.2008року на суму 1397,92грн., РН-00830 від 24.11.2008року на суму 586,30грн., РН-00823 від 22.11.2008року на суму 486,00грн., РН-00817 від 21.11.2008року на суму 1526,40грн., РН-00808 від 19.11.2008року на суму 925,30грн., РН-00802 від 18.11.2008року на суму 2002,80грн., а всього на суму 24 411,04грн. Отже, факт отримання товару відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, які підписані повноважним представником відповідача та скріплений печаткою юридичної особи (оригінали оглянуті у судовому засіданні).

В порушення умов договору відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме в сумі 1995,00грн.

У зв’язку з несплатою попередньо відповідачем вартості отриманих товарів позивач 16.07.2009року звернувся до нього з претензією №1, в якій просив сплатити суму основного боргу у розмірі 22416,04грн. та суму штрафу у розмірі 22838,70грн. Дана претензія була отримана відповідачем 23.07.2009року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення, однак відповіді на претензію «Торговий дім «Екватор»позивачу в порядку вимог ст. 222 ГК України не надав, борг не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов’язання, які мають ознаки договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу вимог ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір купівлі-продажу є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов’язків. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна у грошовому вираженні.

До обов’язків покупця частина 2 статті 692 ЦК України відносить сплату продавцеві повної ціни переданого товару.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дослідивши наявні матеріали справи господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як визначено ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Дослідивши наявні докази судом встановлено, що договором №01 від 08.07.2008року (п.3.1.) сторони визначили, що покупець зобов’язаний попередньо оплатити товар по ціні, яка вказана в рахунку-фактурі, однак сторони не визначили конкретний строк, в межах якого відповідач зобов’язаний здійснити попередню оплату товару. А тому для встановлення строку виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати товару слід застосовувати ч. 2 ст. 530 ЦК України, яка передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач зобов’язаний був сплатити вартість отриманого товару у семиденний строк з дня отримання претензії, а саме з 23.07.2009року по 30.07.2009року.

Як стверджує позивач та підтверджено відповідачем в акті звірки взаєморозрахунків (підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим печатками юридичних осіб), останній зобов’язання по оплаті вартості товару виконав частково, і його заборгованість по оплаті вартості поставленого товару станом на час звернення позивача до суду становить 22416,04грн.

На час розгляду спору у місцевому господарському суді відповідачем не заперечено отримання товару за представленими накладними та боргу у визначеній сумі. Доказів сплати заборгованості по оплаті вартості отриманого товару не надав.

За таких обставин господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є доведеною та підлягає задоволенню.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 4. договору сторони визначили, що в разі несвоєчасної оплати грошей за отриманий товар більше, ніж на два дні після терміну, вказаного в п. 3.1. покупець повинен оплатити штраф в розмірі 0,5% від суми затриманої оплати за кожний прострочений день.

Господарський суд зазначає, що штраф й пеня є різновидами неустойки, чітке визначення яких надане у частинах 2 та 3 ст. 549 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, такі господарські санкції як штраф та пеня не є тотожними. Штраф застосовується одноразово у випадку прострочення боржником виконання зобов’язання понад встановлений сторонами зобов’язання термін та може встановлюватися за будь-яке порушення, тоді як пеня має триваючий характер, тобто нараховується за певний проміжок часу, є видом відповідальності за невиконання, за загальним правилом, виключно грошового зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, господарським судом встановлено, що сторони п.4. договору у випадку несвоєчасної оплати товару визначили таку міру відповідальності як пеня, а не штраф.

Беручи до уваги вимоги ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за період з 18.11.2008року по 11.02.2010року у сумі 5732,37грн.

Однак господарський суд зазначає, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Враховуючи вищезазначені правові норми, та те, що відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України боржник (відповідач у справі) повинен виконати обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги (в даному випадку до 30.07.2009року), господарський суд зазначає, що перебіг строку нарахування пені починається 31.07.2009року.

Таким чином, беручи до уваги вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України строк нарахування пені закінчується 31.01.2010року, а не 11.02.2010року, як помилково зазначає позивач у позовній заяві.

Здійснивши перерахунок суми пені за період з 31.07.2009року по 31.01.2010року (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.) на суму боргу 22416,04грн. господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 2340,17грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 3392,20грн. пені (5732,37грн. -2340,17грн.), суд відмовляє.

Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Однак, враховуючи дату пред’явлення відповідачеві претензії та те, що відповідач зобов’язаний був здійснити оплату вартості товару до 30.07.2009року, господарський суд здійснив перерахунок нарахованих позивачем сум інфляційних збитків та 3% річних (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 8.0.1.») і дійшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 1210, 47грн. та 3% річних в розмірі 361,11грн. В задоволенні решти вимог, а саме в стягненні 2391,17грн. інфляційних нарахувань (3601,64грн.-1210,47грн.) та в стягненні 418,06грн. 3% річних (779,17грн.- 361,11грн.), суд відмовляє.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 26327,79грн. В іншій частині позову, а саме в стягненні 6201,43грн. суд відмовляє.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Торговий дім «Екватор»(08300, м. Бориспіль, Київська область, вул. Київський шлях 84, код ЄДРПОУ 33768917, р/р 26003060103851 у Філії «Розрахунковий Центр»Приват Банку м. Києва, МФО 320649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські печериці»(08014, Київська область, Макарівський район, с. Липівка, вул. Шевченка, 48, код ЄДРПОУ 32810449, р/р 26008501021328 в РД «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ. МФО 322290) 22416 (двадцять дві тисячі чотириста шістнадцять) грн. 04 коп. основного боргу, 2 340 (дві тисячі триста сорок)грн. 17 коп. пені, 1 210 (тисячу двісті десять) 47 коп. інфляційних нарахувань та 361 (триста шістдесят одна)грн. 11 коп. 3% річних та судові витрати: 263 (двісті шістдесят три) грн. 25 коп. державного мита і 137 (сто тридцять сім) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          В іншій частині позову відмовити.

          4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                   Антонова В.М.

Дата підписання 05.03.2010року