Рішення № 8547764, 02.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"02" березня 2010 р. Справа № 7/284-09

Розглянувши справу за позовом ПП "Тропік"

До           ПП "Екватор"

Про стягнення 215740,99 грн.

суддя

за участю представників сторін:

від позивача:Мальований О.О. –представник за довіреністю №7 від 12.09.2009року;

від відповідача: не з’явились.

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

11.12.2009року Приватне підприємство «Агроторгова Компанія «Тропік»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Торговий дім «Екватор»(далі –відповідач) про стягнення 215740,99грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором №12 від 20.06.2006року щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2009року було порушено провадження у справі №7/284-09 та призначено її розгляд на 19.01.2010року.

У зв’язку з неявкою у судове засідання 19.01.2010року представників сторін, розгляд справи відкладався на 09.02.2010року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.02.2010року у зв’язку з повторною неявкою в судове засідання представників відповідача розгляд справи було повторно відкладено на 02.03.2010року.

Ухвалою Заступника Голови господарського суду Київської області від 09.02.2010року строк вирішення спору у справі №7/284-09 продовжено на один місяць.

У судове засідання 02.03.2010року відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, документів, витребуваних ухвалами суду від 14.12.2010року та 19.01.2010року не надав.

В судовому засіданні 02.03.2010року представник позивач підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 02.03.2010року судом на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив

20.06.2006року між Приватним підприємством «Агроторгова Компанія «Тропік»(постачальник за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством «Торговий дім «Екватор»(покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір №12 (далі –договір), відповідно до п. 1. якого постачальник зобов’язався на умовах, передбачених договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, кількість, асортимент і ціна якого зазначені в накладних, що є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.2. договору передача товару покупцю проводиться на підставі накладних.

Пунктами 3.1., 3.2. договору сторони визначили, що розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Розрахунки проводяться в українській національній валюті –гривнях. Оплата за поставлений товар здійснюється протягом семи (банківських) днів з дня фактичного одержання товару.

Як встановлено п. 7.3. договору він набирає сили з моменту його підписання і діє до рішення сторін про припинення дії Договору.

Сторонами не надано жодних доказів на підтвердження припинення дії договору, таким чином господарським судом встановлено, що на момент розгляду спору у суді укладений договір №12 від 20.06.2006року є чинним.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарським судом встановлено, що між сторонами виникли зобов’язання, які мають ознаки договору поставки, в силу якого у відповідності до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов’язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов’язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 1377006,12грн. Відповідач оплату вартості отриманого товару, по накладним №№ 9679 від 08.11.2008року, 9743 від 11.11.2008року, 9744 від 11.11.2008року, 9827 від 13.11.2008року, 9828 від 13.11.2008 року, 9900 від 15.11.2008року, 9981 від 18.11.2008року, 10047 від 20.11.2008року, 10050 від 20.11.2008 року, 10072 від 20.11.2008року, 10107 від 22.11.2008року, 10168 від 25.11.2008року, 10170 від 25.11.2008року, 10171 від 25.11.2008року, 10261 від 27.11.2008року, 10262 від 27.11.2008року, 10316 від 29.11.2008року, 10379 від 02.12.2008року, 10452 від 04.12.2008року, 10511 від 06.12.2008року, 10512 від 06.12.2008року, 10528 від 06.12.2008року, копії яких наявні в матеріалах справи (оригінали яких оглянуті у судовому засіданні) провів частково і його заборгованість на час звернення позивача з позовом становить 198005,92грн.

На час розгляду спору в місцевому господарському суді відповідачем не заперечено отримання товару від позивача та боргу у визначеній позивачем сумі. Доказів сплати заборгованості по оплаті вартості отриманого товару не надав.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 198005,92грн. основного боргу є правомірною, обгрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання, в даному випадку зобов’язання щодо своєчасної оплати вартості товару, учасник зобов’язаний сплатити штрафні господарські санкції, якими згідно господарського суду України є неустойка, штраф, пеня.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 5.2. договору у випадку порушення термінів оплати поставленої продукції, передбачених п. 3.2. цього договору, покупець виплачує пеню у розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ від суми не перерахованих коштів за кожний день прострочення.

Згідно представленого в матеріалах справи розрахунку, позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання по договору поставки нараховано пеню за період з 14.07.2009року по 24.11.2009року в сумі 14190,77грн., яку нараховано позивачем з дотриманням вимог ст. ст. 230, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним.

Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, то місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу, які нараховано за період з 01.12.2008року по 24.11.2009року.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних збитків, господарський суд зазначає, що до стягнення з відповідача підлягає 26928,81грн. (розрахунок суми інфляційних нарахувань здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 8.0.1.»), а тому вважає, поданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань невірним. Проте виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 3544,30грн. інфляційних нарахувань, заяви про збільшення або зміни позовних вимог в цій частині ПП «Агроторгова Компанія «Тропік»не подавало, позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягненні сумі –3544,30грн.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, у сумі 215740,99грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Торговий дім «Екватор»(08300, м. Бориспіль, Київська область, вул. Київський шлях 84, код ЄДРПОУ 33768917, ) на користь Приватного підприємства «Агроторгова Компанія «Тропік»(02094, м. Київ, вул. магнітогорська, буд. 1, код ЄДРПОУ 33883083, п/р 26003301382498 в філії Ватутінське відділення «Промінвестбанка»в м. Київ, МФо 322283) 198005 (сто дев’яносто вісім тисяч п’ять) грн. 92 коп. основного боргу, 14 190 (чотирнадцять тисяч сто дев’яносто)грн. 77 коп. пені, 3544 (три тисячі п’ятсот сорок чотири) 30 коп. інфляційних нарахувань та судові витрати: 2 157 (дві тисячі сто п’ятдесят сім) грн. 41 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя