Рішення № 8547526, 17.02.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" лютого 2010 р. Справа № 3/016-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Крассула", м. Київ

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Київбудпостач", м. Біла Церква, Київська область

про           стягнення 8022,67 грн.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Крассула" (далі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київбудпостач" (далі відповідач) про стягнення 8022,67 грн., з яких 6715,54 грн. борг, 1073,18 грн. інфляційні втрати, 233,95 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання щодо поставки товару (цегли) та не повернув попередню оплату за нього в сумі 6715,54 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.09р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 26.01.10р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.09р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд даної справи було відкладено на 26.01.10р.

16.02.10р. на адресу господарського суду Київської області від ТОВ "Київбудпостач" надійшов відзив на позовну заяву. Вказаний відзив містить окремі вимоги відповідача до позивача, тобто –фактично є зустрічним позовом. Проте, його оформлення не відповідає вимогам ст.ст. 60, 63 ГПК України, а тому судом до уваги не приймається.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін суд,

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 13.10.08р. виставив позивачу рахунок – фактуру №СФ-192 на суму 14550,66 грн. в т.ч. ПДВ для поставки цегли силікатної в кількості 7676 шт.

Платіжним дорученням від 13.10.08р. №974 позивач перерахував на рахунок відповідача 14550,66 грн. в т.ч. ПДВ, призначення платежу: за цеглу силікатну згідно рахунку –фактури №СФ-192 від 13.10.08р.

Відповідно до видаткової накладної №141008-7 від 14.10.08р. відповідач поставив позивачу цеглу силікатну М200 в кількості 3965 на суму 7516,07 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до банківської виписки по о/р позивача від 24.06.09р., відповідач повернув кошти на рахунок позивача в сумі 100,00 грн., як зайво перераховані згідно рахунку-фактури №СФ-192.

Позивач направив на адресу відповідача лист від 15.10.08р. №57, відповідно до якого зазначав, що відповідач поставку цегли здійснив частково в кількості 3965 шт. на суму 7516,07 грн., а не на суму, сплачену позивачем, згідно виставлено рахунку –фактури №СФ-192 від 13.10.08р. в розмірі 14550,66 грн., і відповідно вимагав повернути попередню оплату в сумі 7034,59 грн. (різницю між вартістю оплаченого та поставленого товару (цегли)).

Відповідно до банківської виписки по о/р позивача від 19.11.09р., відповідач повернув кошти на рахунок позивача в сумі 219,05 грн., як зайво перераховані згідно рахунку-фактури №СФ-192.

16.11.09р. позивач направив на адресу відповідача претензію №62 (копію залучено до матеріалів справи), в якій вимагав негайно повернути суму попередньої оплати в розмірі 6934,59 грн. та штрафні санкції. Вказана претензія 26.11.09р. вручена відповідачу, що підтверджується залученим до позовних матеріалів повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення №13238.

Листом від 23.11.09р. відповідач повідомив позивача, що підтверджує наявність грошового боргу відповідача перед позивачем, а у зв’язку з кризовим становищем не має можливості закрити борг.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Станом на дату подання позову (23.12.09р.) відповідач свої зобов’язання перед позивачем не виконав, суму попередньої оплати на рахунок позивача не перерахував.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов’язання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач перерахував відповідачу кошти, а останній зобов’язаний був поставити товар. Оскільки відповідач товар не поставив, а суму попередньої оплати не повернув, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, в зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином судом встановлено, що розмір боргу відповідача перед позивачем, станом на час прийняття рішення, становить 6715,54 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, інфляційні втрати за період з 01.11.08р. по 16.12.09р. складають 1073,18 грн., а 3% річних за період з 01.11.08р. по 16.12.09р. складають 233,95грн. (розмір обґрунтований).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не дотримано вимог даної норми процесуального законодавства і не спростовано існування заборгованості перед позивачем у сумі 6715,54 грн., в той час як позивачем доведено ті обставини на які він посилається, як на підставу свої позовних вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6715,54 грн. боргу, 1073,18 грн. інфляційних втрат та 233,95 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.           Позов задовольнити повністю.

2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київбудпостач" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, 26, кв. 43, код ЄДРПОУ 34688178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крассула" (01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 18, оф. 34, код ЄДРПОУ 33599559) – 6715 (шість тисяч сімсот п'ятнадцять гривень) 54 коп. боргу, 1073 (одну тисячу сімдесят три гривні) 18 коп. інфляційних втрат, 233 (двісті тридцять три гривні) 95 коп. 3% річних, 102 (сто дві гривні) 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 А.В. Лопатін

Дата підписання: 01.03.10р.