Рішення № 8547277, 25.02.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"25" лютого 2010 р. Справа № 7/287-09

Розглянувши справу за позовом Фірма "Люстдорф"

До           Мале приватне підприємство "Анко"

Про стягнення 5825,56 грн.

суддя

за участю представників сторін:

від позивача:Климович І.О. –представник за довіреністю б/н від 07.09.2009року;

від відповідача: не з’явились.

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

17.12.2009року Фірма у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Люстдорф»(далі –позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Малого приватного підприємства «Анко»(далі –відповідач) про стягнення 5825,56грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором поставки №0580/08 від 01.12.2008року, зокрема, щодо проведення оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу, пеню, штраф та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.12.2009року було порушено провадження у справі №7/287-09 та призначено її розгляд на 26.01.2010року.

У зв’язку з неявкою представників сторін у судове засідання 26.01.2010року розгляд справи було відкладено на 11.02.2010року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.02.2010року розгляд справи було відкладено на 25.02.2010року у зв’язку з повторною неявкою представників відповідача.

Ухвалою Заступника голови господарського суду Київської області від 12.02.2010року було продовжено строк вирішення спору у справі №7/287-09 на один місяць.

У судове засідання 25.02.2010року відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, документів, витребуваних ухвалами суду не надав.

В судовому засіданні 25.02.2010року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив

01.12.2008року між Фірмою «Люстдорф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (позивач у справі, продавець за договором) та Малим приватним підприємством «Анко» (відповідач у справі, покупець за договором) був укладений договір поставки №0580/08 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов’язався передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов’язався прийняти й оплатити товар.

У відповідності до п. 2.1. договору продавець зобов’язується поставити покупцеві товари в період дії цього договору у строки погоджені сторонами.

Загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у специфікаціях та накладних, що є невід’ємними частинами до цього договору. У випадку, якщо сторони не підписали специфікації, то кількість, найменування і ціна товару визначаються згідно накладних, по яких товар поставлений та прийнятий покупцем (п.2.5. договору).

Згідно п. 4.1. договору ціни за одиницю продукції, що поставляється за цим договором, є вільними (ринковими) визначеними сторонами на договірних засадах за погодженими умовами та включають суму ПДВ, вартість тари, упаковки, маркування. Ціни зазначаються у специфікаціях, накладних, є остаточними і узгодженими сторонами відповідно до цього договору. У випадку якщо сторони не складали і не підписували специфікації, то ціна є визначеною в накладних, по яких товар прийнятий покупцем. При потребі за погодженням сторін можуть застосовуватись знижки до ціни на товар.

Пунктом 4.3. договору сторони визначили, що покупець зобов’язаний здійснити повний розрахунок за одержану партію товару в безготівковому порядку по накладних протягом 5 (п’яти) банківських днів з моменту поставки, шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця, що визначений у цьому договорі.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього договору, та закінчується 31.12.2009року. Договір продовжує свою дію, якщо жодна із сторін не повідомила письмово іншу сторону про бажання припинити дію договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.9.1.-9.3. договору).

Як встановлено господарським судом, на виконання умов Договору Продавець поставив, а Покупець прийняв товар за видатковими накладними №КВ-0029559 від 24.08.2009року на суму 2097,36грн., №КВ-0030611 від 31.08.2009року на суму 1417,44грн., №КВ-0034115 від 21.09.2009року на суму 1536,96грн., а загалом на суму 5051,76грн. Отже, факт отримання товару відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками юридичних осіб (оригінали оглянуті у судовому засіданні).

Відповідач отримав вищезазначений товар без будь-яких зауважень щодо його якості, кількості, асортименту чи інших умов поставки.

В порушення умов договору відповідач за поставлений товар не розрахувався, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

На момент розгляду справи, господарським судом встановлено, що сума боргу відповідача перед позивачем за поставлені товари становить 5051,76грн. Жодних заперечень та доказів проведення оплати за поставлений товар відповідач, в порядку вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не надав.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов’язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов’язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши наявні матеріали справи, господарським судом встановлено, що відповідач не розрахувався з позивачем у визначений договором строк за отримані товари.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 5051,76грн. основного боргу є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов’язань винна сторона сплачує іншій стороні, на підставі її письмової вимоги: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану на суму боргу за кожен прострочений день, а уразі прострочення більше як 20 днів –штраф в розмір 10 % від суми простроченого боргу.

На цій підставі позивачем нараховано до сплати пеню в розмірі 372,33грн. та штраф у сумі 515,17грн.

Щодо заявлених позивач вимог про стягнення пені та штрафу одночасно, господарський суд зазначає, що такі вимоги є цілком обґрунтованими та законними з наступних підстав.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, в тому числі і умови щодо відповідальності сторін, що не суперечать законодавству.

Проаналізувавши умови укладеного сторонами договору, господарський суд відзначає, що договором передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки –пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює граничного розміру неустойки, а тому збільшення її розміру за рахунок встановлення штрафу у випадку порушення виконання зобов’язання з оплати у, встановлений вказаним договором, строк понад 20 календарних днів, не суперечить чинному законодавству, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такого виду неустойки як пеня.

За таких обставин, зміст пункту 6.4. договору поставки, який передбачає наслідки несвоєчасної оплати продукції та встановлює відповідальність в даному випадку покупця у вигляді сплати пені за кожний день прострочки, і у разі такої несплати в подальшому збільшує розмір відповідальності застосуванням штрафної неустойки (штрафу) є таким, що не суперечить чинному законодавству.

Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.06.2009року у справі № 16/719-08.

Однак перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафу, господарський суд зазначає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 240,80грн., а тому вважає поданий позивачем розрахунок пені невірним. Проте виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 225,62грн. пені, заяви про збільшення або зміну позовних вимог в цій частині не подавалось, позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягнення сумі - 225,62грн.

Щодо розміру штрафу, який просить стягнути позивач з відповідача (515,17грн.), господарський суд встановив, що заявлений розмір є арифметично невірним. Враховуючи суму боргу, 5051,76грн., штраф в розмірі 10% від суми зазначеного боргу становить 505,17грн., а тому штраф, що підлягає до стягнення з МПП «Анко»становить 505,17грн. В іншій частині цієї позовної вимоги, а саме в стягненні 10,00грн. (515,17грн. - 505,17грн.) суд відмовляє.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з простроченням відповідачем зобов’язань щодо проведення розрахунку за отриманий товар позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у сумі 33,01грн.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним.

За таких обставин, з урахуванням наведеного, позов підлягає задоволенню частково, у сумі 5815,56грн. В іншій частині позову, а саме в стягненні 10,00грн. суд відмовляє.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.                    Стягнути з Малого приватного підприємства «Анко»(07330, Київська область, Вишгородський район, смт. Димер вул. Дніпровська, 7, код ЄДРПОУ 19408962, р/р 260074746835 в КРД «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 322904) на користь Фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Люстдорф»( 22700, Вінницька область, Іллінецький район, м. Іллінці, вул. Коцюбинського буд. 1, код ЄДРПОУ 23063575, р/р 26009190989202 в АКІБ 2УкрСиббанк»МФО 351005) 5051 (п’ять тисяч п’ятдесят одна) грн. 76 коп. основного боргу, 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 62 коп. пені, 505 (п’ятсот п’ять) грн. 17 коп. штрафу, 33 (тридцять три)грн. 01 коп. 3% річних та судові витрати: 101 (сто одна) грн. 79 коп. державного мита і 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. В іншій частині позову відмовити.

          4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя