Рішення № 8546777, 05.02.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"05" лютого 2010 р. Справа № 22/017-09          

За позовом відкритого акціонерного товариства “Кожухівське”, Київська обл., Васильківський р-н, с. Кожухівка

до дочірнього підприємства агрофірми “Богданівка”, Київська обл., Броварський р-н, с. Богданівка

про стягнення 216115,33 грн.

Суддя           Третьякова О.О.

Представники :

від позивача: Ананько В.Т., довіреність № 6 від 05 січня 2010 року,

від відповідача: не з’явився.

Обставини справи :

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось відкрите акціонерне товариство «Кожухівське»(далі - Позивач) до дочірнього підприємства агрофірми «Богданівка»(далі - Відповідач) про стягнення 216115,33 грн., що складає 202500,00 грн. основного боргу; 11906,56 грн. пені; та 1708,77 грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем умов Договору поставки № 26 від 11 червня 2009 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01 грудня 2009 року порушено провадження у справі № 22/017-09 та призначено її розгляд на 22 грудня 2009 року.

В судове засідання 22 грудня 2009 року представник Відповідача не з’явився, однак до господарського суду Київської області направив клопотання ( вх. суду № 15918 від 21 грудня 2009 року), в якому просить відкласти розгляд справи.

Позивач через загальний відділ суду подав уточнення до позовної заяви № 262 від 14 грудня 2009 року (вх. суду № 15783 від 17 грудня 2009 року), згідно яких збільшує вимоги та заявляє до стягнення з Відповідача 202500,00 грн. основного боргу, 18266,48 грн. пені та 2639,13 грн. 3% річних (збільшені позовні вимоги оплачені державним митом відповідно до платіжного доручення № 29 від 19 січня 2010 року).

Ухвалою господарського суду Київської області від 22 грудня 2009 року розгляд справи відкладено на 22 січня 2010 року.

Враховуючи, що у судове засідання 22 січня 2010 року представники сторін не з’явились, а до загального відділу господарського суду Київської області від Відповідача надійшло клопотання б/н від 21 січня 2010 року (вх. № суду 499 від 21 січня 2010 року) про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що представник відповідача знаходиться у службовому відрядженні в іншому місті, ухвалою господарського суду Київської області від 22 січня 2010 року розгляд справи відкладено на 05 лютого 2010 року.

В судове засідання 05 лютого 2010 року представник Відповідача втретє не з'явився, вимоги ухвали господарського суду Київської області від 01 грудня 2009 року не виконав, про причини неявки та неподання витребуваних документів суд не повідомив.

Позивач у судовому засіданні 05 лютого 2010 року позовні вимоги підтримав.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05 лютого 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

          11 червня 2009 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки №26 (далі - Договір), згідно пункту 1.1. якого Позивач зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити гібридні добові курчата кросу «Тетра СЛ»(в подальшому «Продукція») в кількості 45000 курчат (+/- 5%), в тому числі 2% безкоштовно (як можливий відхід при транспортуванні та посадці в пташнику від травм та інше), а Відповідач зобов’язався в порядку та на умовах, визначених Договором оплатити та прийняти Продукцію.

Відповідно до пункту 2.1. Договору орієнтовна ціна за 100 шт. курчат на момент укладання Договору становить 450,00 грн.; загальна орієнтовна ціна Договору складає 202500,00 грн. Ціна продукції за Договором встановлюється на день його поставки згідно рахунків-фактур з урахуванням ПДВ (пункт 2.2. Договору). Як передбачено пунктом 2.3. Договору в ціну продукції включаються –вартість доставки товару спеціалізованим автомобілем до пункту, зазначеному в графіку та вартість вакцинації проти хвороби «Марека».

Оплата товару здійснюється згідно умов пункту 2.7. Договору у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача; за даним Договором банківські комісійні з розрахунків за Продукцію між сторонами, сплачує Відповідач (пункт 2.4. Договору).

Пунктом 2.7. Договору передбачена оплата в строк до 14 липня 2009 року.

Продукція поставляється Відповідачу 2 партіями курчат: 16 червня 2009 року в кількості 25000 курчат та 19 червня 2009 року в кількості 20000 курчат, як це передбачено пунктом 5.1. Договору.

Судом досліджено, що на виконання умов Договору Позивач поставив, а Відповідач прийняв Продукцію в загальній кількості 45000 курчат на загальну суму 202500,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №2387 від 16 червня 2009 року на 25000 курчат на суму 112500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20%), №2456 від 19 червня 2009 року на 20000 курчат на суму 90000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20%) та відповідною довіреністю серії ЯПР № 326309 від 16 червня 2009 року.

Відповідач своїх договірних зобов’язань в частині оплати поставленої Продукції належним чином не виконав, розрахунків за отриману Продукцію своєчасно і в повному обсязі не здійснив, в результаті чого за ним утворилась заборгованість перед Позивачем в сумі 202500,00 грн., що Відповідачем належним чином не заперечено та не спростовано.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це встановлено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується основна заборгованість Відповідача перед Позивачем в сумі 202500,00 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем грошових зобов’язань за Договором, Позивачем нараховано пеню за періоди: з 14 липня 2009 року по 11 серпня 2009 року на 202500,00 грн. заборгованості в сумі 3408,19 грн., з 12 серпня 2009 року по 20 грудня 2009 року на 202500,00 грн. заборгованості в сумі 14858,29 грн. Всього Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача пені в сумі 18266,48 грн.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Сторони в пункті 9.2. Договору встановили, що за порушення пунктів 2.2., 2.4. Договору Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, та санкції передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, та спричинені збитки.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки, арифметично вірна сума пені, за розрахунком суду за вищевказаний період, становить 18438,60 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 18266,48 грн. пені підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2639,13 грн. 3% річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних нараховані Позивачем з 14 липня 2009 року по 20 грудня 2009 року на 202500,00 грн. заборгованості в сумі 2639,13 грн.

Оскільки, арифметично вірна сума 3% річних, за розрахунком суду за вищевказаний період, становить 2663,01 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 2639,13 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 202500,00 грн. основного боргу, 18266,48 грн. пені, 2639,13 грн. 3% річних є обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем не спростованими, тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Агрофірма «Богданівка»(07433, Київська обл., Броварський р-н, с. Богданівка, вул. Польова, буд. 1, код 30280733) на користь відкритого акціонерного товариства «Кожухівське»(08621, Київська обл., Васильківський р-н, с. Кожухівка, вул. Першотравнева, код 05477050) 202500,00 грн. (двісті дві тисячі п’ятсот гривень) основного боргу; 18266,48 грн. (вісімнадцять тисяч двісті шістдесят шість гривень сорок вісім копійок) пені; 2639,13 грн. (дві тисячі шістсот тридцять дев’ять гривень тринадцять копійок) 3% річних; 2234,05 грн. (дві тисячі двісті тридцять чотири гривні п’ять копійок) державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                         Третьякова О.О.

Рішення підписане 19 лютого 2010 року.