Рішення № 8546768, 18.02.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"18" лютого 2010 р. Справа № 7/005-10

Розглянувши справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнімілк"

До           Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-Торг"

Про стягнення 4358,72 грн.

суддя

за участю представників сторін:

від позивача:Ручка О.А. –представник за довіреністю б/н від 25.08.2009року;

від відповідача: не з’явились.

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

14.01.2010року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІМІЛК»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА-ТОРГ»(далі –відповідач) про стягнення 4358,72грн.

В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором поставки №1877/08 від 13.03.2008року, зокрема, щодо проведення оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2010року було порушено провадження у справі №7/005-10 та призначено її розгляд на 18.02.2010року.

У судове засідання 18.02.2010року відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи (про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення), не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, документів, витребуваних ухвалою суду від 18.01.2010року не надав.

В судовому засіданні 18.02.2010року представник позивач підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив

13.03.2008року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІМІЛК»(постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА-ТОРГ»(покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки №1877/08 (далі –договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти та оплатити молоко, молочні продукти та інші продукти харчування (надалі –продукцію).

Відповідно до п. 1.2. договору асортимент, кількість, ціна кожної одиниці та партії продукції в цілому при кожній поставці обумовлюється у замовлені –специфікації та вказуються у товарно-транспортній накладній. Товарно-транспортні накладні, згідно яких постачається продукція, є невід’ємними частинами цього договору. Замовлення-специфікація покупця надається постачальнику в письмовій формі (поштою, факсом, електронною поштою) або усній формі по телефону.

Згідно п. 3.1. договору ціна на продукцію формується згідно прас-листа постачальника, що діє на дату отримання замовленої продукції та вказується у товарно-транспортних накладних, які є невід’ємною частиною цього договору. Ціна на продукцію включає упаковку та зазначається з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.3. договору сторони визначили, що розрахунки за продукцію, що відпускається, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів в касу останнього. Покупець зобов’язується оплатити кожну отриману відповідно до положень цього договору партію продукції не пізніше 10 календарних днів з моменту її отримання.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2009року. У разі, якщо на момент закінчення строку договору у сторін залишаються невиконані обов’язки, дія договору по відношенню цих зобов’язань продовжується до повного їх виконання (п.7.6. договору).

Як встановлено господарським судом, на виконання умов Договору Постачальник поставив, а Покупець прийняв товар за товарно-транспортними накладними №КВНК487525 від 11.11.2008року на суму 1414,08грн., №КВНК495285 від 18.11.2008року на суму 1140,98грн., №КВНК498171 від 20.11.2008року на суму 1881,71грн., а всього на суму 4436,77грн. Отже, факт отримання товару відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних, підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками юридичних осіб (оригінали оглянуті у судовому засіданні).

Відповідач отримав вищезазначений товар без будь-яких зауважень щодо його якості, кількості, асортименту чи інших умов поставки.

В порушення умов договору відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме в сумі 78,05грн.

З метою досудового врегулювання даного спору позивач звертався до відповідача з претензією №345 від 06.11.2009року, в якій вимагав сплатити існуючу заборгованість у розмірі 4358,72грн. Однак на час звернення позивача з позовом до суду вказана суму боргу відповідачем сплачена не була.

На момент розгляду справи, враховуючи часткову оплату відповідачем суми заборгованості, сума боргу відповідача перед позивачем за поставлені товари становить 4358,72грн. Даний факт підтверджений також актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний представником відповідача та скріплений печаткою товариства. Жодних заперечень та доказів проведення оплати за поставлений товар відповідач, в порядку вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не надав.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов’язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов’язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними, проте доказів сплати заборгованості по оплаті вартості отриманого товару не надав, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є доведеною та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, у сумі 4358,72грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛЬТА-ТОРГ»(08292, Київська область, м. Буча, вул. Жовтнева, буд.66-А, код ЄДРПОУ 35095803) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІМІЛК»(02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд.4,код ЄДРПОУ 33543684, р/р 26005010002916 в філії ВАТ «УніКредит Банк»у м. Києві, МФО 300744) 4 358 (чотири тисячі триста п’ятдесят вісім) грн. 72 коп. основного боргу, та судові витрати: 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя