Рішення № 8546759, 18.02.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"18" лютого 2010 р. Справа № 9/001-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства «ЗІП»

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 30622,56 грн.

Суддя Л.В. Сокуренко

Представники:

від позивача: Божков І.О. (дов. 38 від 12.01.2010 р.)

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства «ЗІП»(позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 15874,47 грн. основної заборгованості, 1664,92 грн. пені, 8699,21 грн. інфляційних збитків та 10 % відсотків річних у сумі 4383,96 грн. за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 20/185 від 07.11.06 року (Договір).

Позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю промислового підприємства «ЗІП»на виконання умов договору, передало у власність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 товар (лакофарбована продукція) на суму 15874,47 грн., але відповідач, станом на день подання позову, за отриманий товар не розрахувався, у звязку з чим утворилась заборгованість у сумі 15874,47 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2009 р. порушено провадження у справі № 9/001-10 та призначено її розгляд на 02.02.2010 р.; зобовязано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини. Ухвалою суду від 14.12.2009 р. явку представників сторін в судове засідання визнано обовязковою.

В судове засідання 02.02.2010 р. представник відповідача не зявився, вимоги ухвали суду від 14.12.2009 р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, в звязку з чим розгляд справи відкладено на 18.02.2010 року.

В судове засідання 18.02.2010 р. представник відповідача вдруге не зявився, про причини неявки в судове засідання не повідомив, представник позивача позовні вимоги підтримав та вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином (підтверджується поштовим повідомленням про вручення), відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2006 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Покупцем (далі відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю промислового підприємства «ЗІП» Постачальником (далі - позивачем) укладено договір поставки № 20-185 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, позивач (Постачальник) зобовязується поставити у власність відповідачу (Покупцю), а Відповідач (Покупець) зобовязується прийняти та оплатити, на умовах викладених у договорі, продукцію Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства «ЗІП»(товар), кількість, асортимент та ціна якої викладена у Специфікаціях (накладних), які є невідємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.4 договору перехід права власності на товар настає в момент передачі товару.

На виконання умов Договору (згідно п.1.1 договору) позивач поставив товар, а відповідач прийняв товар без претензій до кількості та/чи якості на загальну суму 15874,47 грн., що підтверджується видатковими накладними № 20-0004927 від 09.11.06 р. на суму 10263,62 грн. та № 20-0004890 від 07.11.06 р. на суму 5610,85 грн. (належним чином завірена копія долучена до матеріалів справи).

Поставлений товар отриманий особисто Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, що підтверджується її підписом та мокрою печаткою на видаткових накладних.

Крім того, разом з накладними позивач передав відповідачу рахунки № 20-0002137 від 08.11.06 р. на суму 10263,62 грн. та № 20-0002080 від 03.11.06 р. на суму 5610,85 грн. згідно договору.

Згідно з п. 4.1 договору поставлений товар оплачується за цінами, встановленими позивачем та вказаними у Специфікаціях (накладних).

Покупець здійснює оплату товару або шляхом 100 % передплати вартості партії товару, або з відстрочкою, тобто оплатою з періодичністю через кожні 5 днів банківських днів за весь реалізований протягом цих днів товар. Покупець зобовязаний повністю оплатити вартість поставленого йому товару протягом 30 днів з моменту закінчення строку дії цього договору або повернути нереалізований товар на умовах, передбачених договором (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.9 договору покупець має право повернути нереалізований товар або товар, який не користується попитом, протягом дії договору, але тільки в тому випадку, коли до закінчення строку придатності такого товару залишилось не менше 30 днів.

За ствердженням позивача, заперечень стосовно затримки, якості та кількості продукції відповідач не надіслав; нереалізований товар або товар, який не користується попитом не повернув на умовах, визначених п. 4.9 договору; покладені на нього обовязки щодо своєчасної оплати отриманого товару не виконав.

Таким чином, станом на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача становить 15874,47 грн.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судові засідання жодного разу не зявився, доказів проти існування боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 15874,47 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати відповідач виплачує позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та пеню в розмірі 5 % від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення.

У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач нарахував пеню у сумі 1664,92 грн. за період з 06.05.2009 р. по 28.10.2009 р., тобто за 5 місяців 22 днів за обліковою ставкою Національного банку України.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобовязання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобовязань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобовязання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обгрунтованність та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення пені, в звязку з чим пеня підлягає задоволенню в розмірі 1664,92.

Згідно з ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобовязання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

На цій підставі позивачем нараховані інфляційні збитки у розмірі 8699,21 грн. за період з 31.01.07 р. по 03.11.09 р.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обгрунтованність та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення інфляційних збитків, в звязку з чим інфляційні збитки підлягають задоволенню в розмірі 8699,21 грн.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати відповідач виплачує позивачу 10 % річних від простроченої суми.

На цій підставі позивачем нараховані 10 % річних у розмірі 4383,96 грн. за період з 31.01.07 р. по 03.11.09 р.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.598 та ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Вказаним приписам цивільного законодавства повністю відповідає п.4.2 укладеного між сторонами договору поставки від 07.11.2006 №20/185, згідно якого в частині взаєморозрахунків сторін договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по проведенню взаєморозрахунків.

Окрім того, відповідно до ч.4 ст.631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

В свою чергу, статтею 625 цього Кодексу якраз і встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення з боржника процентів річних з простроченої суми (основного боргу).

Норми ст.536 та ч.2 ст.625 ЦК України допускають можливість визначення сторонами в договорі іншого розміру процентів (договірне застереження), ніж встановлений законом розмір (3% річних), що сторони і передбачили в п.5.5 договору поставки від 07.11.2006 №20/185, керуючись п.3 ст.3, п.1 ч.3 ст.6 та ст.627 цього Кодексу (принцип свободи договору).

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 29.12.09 р. № 18/32.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10 % річних ґрунтуються на законі (ст.625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобовязання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 10 % річних в сумі 4383,96 грн. підлягають стягненню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, ст.ст. 526, 225 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, господарський суд Київської області -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в «Промінвестбанк»м. Славутич, МФО 321154) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство „ЗІП” (51901, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Широка,107-А, п/р 260001678 в ВАТ «АрстеБанк»м. Київ, МФО 380009, код ЄДРПОУ 21875464) основний борг в сумі 15874 (п'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 47 коп., 1664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) грн. 94 коп. пені, 4383 (чотири тисячі триста вісімдесят три) грн. 96 коп. 10 % річних, 8699 (вісім тисяч шістсот девяносто девять) грн. 21 коп. інфляційних збитків та судові витрати: державне мито в сумі 307 (триста сім) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко