Рішення № 8546388, 16.02.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"16" лютого 2010 р. Справа № 7/257-09

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-ТРАНС», м. Київ,

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-транс Груп», м. Вишгород Київська область,

про                    стягнення 95754,15грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-транс Груп», м. Вишгород Київська область,

до          Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-ТРАНС», м. Київ,

про          стягнення 32552,77грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Дмуховський І.В. –представник за довіреністю №01/12-1 від 01.12.2009року,

від відповідача: Шевченко М.В. –представник за довіреністю б/н від 27.11.2009року.

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

04.11.2009року Товариство з обмеженою відповідальністю «Н-ТРАНС»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-транс Груп»(далі –відповідач) про стягнення 95754,15грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов укладеного з відповідачем договору були надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, за які останній не розрахувався, в результаті чого утворилася заборгованість у сумі 72416,15грн. Оскільки борг вчасно не був сплачений, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних, та інфляційні збитки.

Ухвалою господарського суду Київської від 06.11.2009року було порушено провадження у справі №7/257-09 та призначено її розгляд на 03.12.2009року.

У судовому засіданні 03.12.2009року було оголошено перерву до 22.12.2009року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс-транс Груп»звернулось до господарського суду Київської області з зустрічною позовною заявою б/н від 01.12.2009року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-ТРАНС»про стягнення 32552,77грн.

В обґрунтування вимог зустрічної позовної заяви відповідач посилається на те, що при прийманні вантажу від позивача були виявлені пошкодження вантажу, тому відповідно до вимог чинного законодавства України відповідач просить суд стягнути з позивача 31241,94грн. за оплату відновлення пошкоджень вантажу, а також 3 % річних в розмірі 412,35грн., та інфляційні збитки в розмірі 898,48грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.12.2009року зустрічну позовну заяву було прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 22.12.2009року.

В зв’язку з неявкою представників позивача у судове засідання 22.12.2009року, розгляд справи було відкладено на 21.01.2010року.

У порядку вимог ст. 69 ГПК України за клопотанням представників сторін строк вирішення спору було продовжено.

У судових засіданнях 21.01.2010року та 11.02.2010року було оголошено перерву до 16.02.2010року.

В судовому засіданні 16.02.2010року представник позивач за первісним позовом підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню, крім цього просить суд відмовити відповідачеві у задоволенні зустрічної позовної заяви у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Представник відповідача за первісним позовом заперечив проти задоволення вимог поданого позову з підстав, зазначених у відзиві від 30.11.2009року на позовну заяву, також представник відповідача підтримав вимоги зустрічної позовної заяви, просив суд стягнути з позивача за первісним позовом 32552,77грн. заборгованості за оплату відновлення пошкоджень вантажу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази в їх сукупності, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, суд встановив

31.07.2008року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Н-ТРАНС»(перевізник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс-транс Груп»(замовник за договором, відповідач у справі) було укладено договір №31/07/08 на перевезення вантажів (далі –договір), відповідно до п.1.1. якого перевізник зобов’язався доставити довірений йому вантажовідправником вантаж до місця призначення і передати його уповноваженій особі, а замовник зобов’язався оплатити встановлену у даному договорі плату.

Перевезення виконується відповідно до умов даного договору, Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956 року (КДПВ), митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975року (Конвенція МДП), Європейської угоди, що стосується праці екіпажів транспортних засобів, здійснюючих міжнародні автомобільні перевезення 1970року (ЄСТР), а також законодавчими й нормативними актами України. Сторони також будуть дотримуватись положень Конвенції про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ADR) (п.2.1. договору).

Відповідно до п. 3.6. договору до обов’язків замовника належить зобов’язання приймати та розглядати протягом 3 днів з моменту одержання наданий перевізником акт наданих послуг. У випадку відсутності зауважень замовник зобов’язаний підписати акт наданих послуг. У разі підписання акту наданих послуг, послуги вважаються виконаними в повному обсязі та належним чином.

Згідно п. 4.9.1. договору перевізник зобов’язується протягом не більше 5 робочих днів з моменту передачі вантажу в пункті доставки надати замовникові акт наданих послуг.

Всі розрахунки між замовником і перевізником проводяться в національній грошовій одиниці України –гривні, відповідно до курсу Національного банку України по відношенню євро до гривні на дату завантаження (п.5.1. договору).

Сторони п. п. 5.2.1., 5.2.2. договору встановили, що перевезення будуть здійснюватись за наступними маршрутами: Тужер (Угорщина) –с. Калинівка, Васильківського району, Київської області (Україна); с. Калинівка Васильківського району, Київської області (Україна) –м. Київ, (Україна).

У відповідності до п.5.4. договору вартість перевезення вантажів замовника одним транспортним засобом за один рейс, зазначається сторонами у заявках до даного договору у еквіваленті валюти –Євро. При цьому, сторони домовилися, що вартість перевезення територією України (з ПДВ) складає 65% від загальної вартості перевезення вантажу за маршрутом, вказаним у п. 5.2.1. договору.

Підставою для оплати перевезення замовником є акт наданих послуг, товарно-транспортна накладна, а також рахунок-фактура, направлений замовникові по факсимільному зв’язку, з наступною відправкою оригіналу поштою (п.5.5. договору).

Пунктом 5.6. договору сторони визначили, що оплата перевезення проводиться протягом 7 (семи) банківських днів після отримання документів зазначених у п. 5.5. договору, шляхом банківського переведення коштів на рахунок перевізника.

Договір у відповідності із п. п. 9.1., 9.2. діє до 31.12.2008року і вважається пролонгований на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за 10 днів до закінчення терміну дії договору, не сповістить іншу сторону в письмовій формі про його розірвання.

На виконання умов Договору і відповідно до заявок Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-транс Груп»№1028, №1030, №1047 від 06.11.2008року позивач надав відповідачеві послуги з транспортного перевезення вантажів на суму 42581,98грн. (з ПДВ), відповідно до заявки №1067 від 18.11.2008року –на суму 14084,50грн. (з ПДВ), №1099 від 25.11.2008року –на суму 15749,67грн. (з ПДВ), а всього на суму 72416,15грн. Факт надання послуг підтверджується копіями актів здачі-прийняття робіт №ОУ-0004094 від 17.11.2008року, №ОУ-0004180 від 25.11.2008року та №ОУ-0004199 від 28.11.2008року, підписаними позивачем та відповідачем, та скріпленими печатками сторін (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

У зв’язку з несплатою відповідачем вартості наданих послуг, позивач звернувся до відповідача з претензією №51 від 13.02.2009року, в якій просив сплатити грошові кошти за виконані перевезення у розмірі 72413,15грн.

Відповідач виконав своє зобов’язання частково, перерахувавши на поточний рахунок позивача платіжним дорученням №120 від 29.04.2009року 4351,70 грн., платіжним дорученням №107 від 23.04.2009року 2716,00грн. та платіжним дорученням №1401 від 18.03.2009року 21465,23грн., а загалом 28532,93грн. (копії наявні в матеріалах справи, оригінали оглянуті судом у судовому засіданні).

Господарським судом встановлено, що на час розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем, враховуючи часткову оплату суми боргу, становить 43883,22грн. (72416,15грн. –21465,23грн. - 2 716,00грн. - 4 351,70грн.). Відповідач за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс-транс Груп», у відзиві на позовну заяву від 30.11.2009року визнає заборгованість у вказаному розмірі, доказів її погашення в порядку вимог ст. ст. 33. 34 ГПК України суду не надав.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажу, що підтверджено наявними в матеріалах справи договором №31/07/08 на перевезення вантажів, товарно-транспортними накладними та актами здачі-приймання робіт.

Господарський суд, дослідивши подані сторонами докази, встановив, що за надані послуги перевезення вантажу відповідач розрахувався в сумі 28532,93грн., таким чином на час розгляду спору у господарському суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 43883,22грн. (72416,15грн. –21465,23грн.-2716,00грн.-4351,70грн.).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг у сумі 43883,22грн., в задоволенні решти частини вимог (а саме 28532,93грн. основного боргу) суд відмовляє.

Приписами статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов’язання за договором настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, ст. 549 цього Кодексу).

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 6.6. договору сторони визначили, що за прострочення оплати за надані послуги з перевезення вантажу замовник оплачує перевізникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від недоплаченої суми за кожний день прострочення.

На цій підставі позивачем нараховано до сплати пеню в розмірі 13972,50грн. за період з 26.11.2008року по 30.09.2009року.

Однак господарський суд зазначає, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповдно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Враховуючи вищезазначені правові норми, дати підписання актів здачі-приймання робіт та те, що відповідно до п. 5.6. договору замовник зобов’язаний оплачувати перевезення протягом 7 банківських днів після отримання відповідних актів наданих послуг (а саме до 26.11.2008року за актом здачі-приймання робіт №ОУ-0004094 від 17.11.2008року, до 04.12.2008року за актом №ОУ-0004180 від 25.11.2008року та до 09.12.2008року за актом №ОУ-0004199 від 28.11.2008року), господарський суд зазначає, що перебіг строку нарахування пені починається 27.11.2008року.

Таким чином, беручи до уваги вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України строк нарахування пені закінчується 27.05.2009року, а не 30.09.2009року, як помилково зазначає позивач у позовній заяві.

Здійснивши перерахунок суми пені за період з 27.11.2008року по 27.05.2009року (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок пені є невірним, здійснений без врахування вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та без врахування часткової оплати відповідачем суми основної заборгованості, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 7477,77грн.

Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних є правомірним.

Однак враховуючи невірний розрахунок позивачем суми боргу, господарський суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, заявлених у позовній заяві, і дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні збитки у сумі 7394,24грн. та 3% річних у сумі 1390,46грн.

За таких обстави, оцінивши та проаналізувавши наявні у справі докази, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-ТРАНС»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-транс Груп»про стягнення 95754,15грн. підлягає задоволенню частково, у сумі 60145,69грн. (43883,22грн.+7394,24грн. + 1390,46грн. + 7477,77грн.).

Відповідач у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс-транс Груп», звернувся до господарського суду Київської області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-ТРАНС»про стягнення 31241,94грн. за оплату відновлення пошкоджень вантажу, а також 3% річних в розмірі 412,35грн., та інфляційних збитків в розмірі 898,48грн.

Розглянувши зустрічний позов, дослідивши подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, господарський суд дійшов до висновку, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Частиною першою статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 926 ЦК України позовна давність, порядок пред’явлення позовів у спорах, пов’язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з частиною 6 ст. 315 ГК України щодо спорів, пов’язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред’явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Сторони у п. 2.1. договору визначили, зокрема, що перевезення виконується відповідно до умов даного договору, Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956 року (КДПВ) та ін.

Статтею 1 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956року, до якої Україна приєдналася 01.08.2006року, визначено, що дана Конвенція застосовується до будь-якого договору транспортного перевезення вантажів за винагороду автомобільним транспортом, якщо визначені договором місце прийняття вантажу для перевезення і місце видачі вантажу знаходяться на території двох різних країн, з яких хоча б одна є учасником даної Конвенції.

Оскільки прийняття вантажу для перевезення здійснювалось на території Угорщини, а розвантаження вантажу (здача) здійснювалось на території України, враховуючи, що України є учасником Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів з 01.08.2006року, то для регулювання даних правовідносин слід застосовувати також норми, передбачені даною Конвенції.

Частиною 1 ст. 32 вищевказаної Конвенції, встановлено, що позовна давність у спорах пов’язаних з перевезенням, яке здійснюється на підставі даної Конвенції, встановлюється в один рік. Перебіг строку позовної давності починається: а) у випадку часткової втрати вантажу, його пошкодження чи прострочки в доставці –з дня здачі вантажу.

Відтак, з огляду на положення вищезазначених норм, вказаний термін позовної давності у даній справі пов’язаний з днем настання події, що є підставою для подання позову, а саме, з днем видачі вантажу.

Відповідач за первісним позовом звертався до позивача з претензіями №3 від 24.12.2008року, №6 від 27.01.2009 року, №15 від 10.03.2009року, №16 від 18.03.2009року, №17 від 09.04.2009року, №18 від 05.05.2009року, №19 від 05.05.2009року, №20 від 14.08.2009року, №21 від 02.09.2009 року №22 від 14.09.2009року, №23 від 09.10.2009року, №24 від 11.11.2009року з вимогами про відшкодування завданих збитків, проте позивач відповіді на вказані вимоги не надав, та витребовувану суму не сплатив, що стало підставою для звернення відповідача 02.12.2009року до суду з зустрічним позовом.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи, господарським судом на підставі вимог чинного законодавства встановлено, що право на позов у відповідача виникло:

19.08.2008року - з дня видачі вантажу на підставі товарно-транспортної накладної №0068730 і щодо даної вимоги строк позовної давності закінчується 19.08.2009року;

06.10.2008року - з дня видачі вантажу на підставі товарно-транспортної накладної №049590 і щодо даної вимоги строк позовної давності закінчується 06.10.2009року;

19.09.2008року - з дня видачі вантажу на підставі товарно-транспортної накладної №0102018 і щодо даної вимоги строк позовної давності закінчується 19.09.2009року;

11.09.2008року –з дня видачі вантажу на підставі товарно-транспортної накладної №0102051 і щодо даної вимоги строк позовної давності закінчується 11.09.2009року;

04.11.2008року - з дня видачі вантажу на підставі товарно-транспортної накладної №0102198 і щодо даної вимоги строк позовної давності закінчується 04.11.2009року;

28.08.2008року - з дня видачі вантажу на підставі товарно-транспортної накладної №0102225 і щодо даної вимоги строк позовної давності закінчується 28.08.2009року;

16.10.2008року - з дня видачі вантажу на підставі товарно-транспортної накладної №040541 і щодо даної вимоги строк позовної давності закінчується 16.10.2009року;

24.09.2008року - з дня видачі вантажу на підставі товарно-транспортної накладної №0102069 і щодо даної вимоги строк позовної давності закінчується 24.09.2009року;

04.11.2008року - з дня видачі вантажу на підставі товарно-транспортної накладної №0102198 і щодо даної вимоги строк позовної давності закінчується 04.11.2009року;

24.10.2008року - з дня видачі вантажу на підставі товарно-транспортної накладної №0102198 і щодо даної вимоги строк позовної давності закінчується 24.10.2009року;

21.08.2008року - з дня видачі вантажу на підставі товарно-транспортної накладної №0102375 і щодо даної вимоги строк позовної давності закінчується 21.08.2009року;

27.10.2008року - з дня видачі вантажу на підставі товарно-транспортної накладної №0102105 і щодо даної вимоги строк позовної давності закінчується 27.10.2009року.

Як вбачається із наявної у справі зустрічної позовної заяви від 01.12.2009 року, остання була подана до господарського суду Київської області поза межами строку позовної давності –а саме 02.12.2009 року.

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови в позові.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Н-ТРАНС»у запереченні №12/01-1 від 12.01.2009року (вх. 3239 від 14.01.2010року) просило суд відмовити відповідачу у задоволенні вимог зустрічної позовної заяви у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

З урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених обставин справи, а також того, що позовна давність пропущена відповідачем без поважних причин, господарський суд відмовляє в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-транс Груп»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-ТРАНС»про стягнення 32552,77грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-ТРАНС»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-транс Груп»про стягнення 95754,15грн. підлягає задоволенню частково, а саме у сумі 60145,69грн., в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-транс Груп»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-ТРАНС»про стягнення 32552,77грн. господарський суд Київської області відмовляє.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.           Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-ТРАНС»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-транс Груп»про стягнення 72416,15грн. задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-транс Груп»(07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 7, код ЄДРПОУ 34710276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-ТРАНС»(01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 5, код ЄДРПОУ 32918146) 43883 (сорок три тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 22 коп. основного боргу, 7 477 (сім тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 77 коп. пені, 7 394 (сім тисяч триста дев’яносто чотири) грн. 24 коп. інфляційних збитків, 1 390 (одну тисячу триста дев’яносто) грн. 46 коп. –3% річних та судові витрати: 602 (шістсот дів) грн. 80 коп. державного мита та 148 (сто сорок вісім) грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          В іншій частині позову відмовити.

          4.          В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-транс Груп»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-ТРАНС»про стягнення 32552,77грн. відмовити повністю.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя