Рішення № 8545818, 19.01.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"19" січня 2010 р. Справа № 22/012-09          

За позовом комунального підприємства «Васильківтепломережа», Київська обл., м. Васильків

до відкритого акціонерного товариства «Промислово-будівельна група «Антарес», Київська обл., м. Васильків

про стягнення 235970,84 грн.

Суддя           Третьякова О.О.

Представники :

від позивача: Кашуба Л.Г., довіреність № 23 від 18 січня 2010 року,

від відповідача: не з’явився.

Обставини справи :

          До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось комунальне підприємство «Васильківтепломережа»(далі - позивач) до відкритого акціонерного товариства «Промислово-будівальна група «Антарес»(далі - відповідач) про стягнення 235970,84 грн., що складає 198789,34 грн. основного боргу; 20700,75 грн. пені; 3887,55 грн. –3% річних та 12593,20 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору № 1/57 на споживання теплової енергії від 01 грудня 2006 року (далі –Договір).

Ухвалою господарського суду Київської області від 01 грудня 2009 року порушено провадження у справі № 22/012-09 та призначено її до розгляду на 22 грудня 2009 року.

Сторони у судове засідання 22 грудня 2009 року не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01 грудня 2009 року розгляд справи було відкладено на 19 січня 2010 року у зв’язку з неявкою сторін.

19 січня 2010 року відповідач у судове засідання повторно не з'явився, вимоги ухвали господарського суду Київської області від 01 грудня 2009 року не виконав, про причини неявки та неподання витребуваних документів суд не повідомив.

В судовому засіданні 19 січня 2010 року представник позивача подав заяву № 48 від 19 січня 2010 року про уточнення позовних вимог, в якій зменшує позовні вимоги і заявляє до стягнення з відповідача 198789,34 грн. основного боргу, пеню у розмірі 21226,69 грн., 3% річних у розмірі 3954,66 грн., інфляційні втрати у розмірі 3211,27 грн.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, явка відповідача обов’язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об’єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

01 грудня 2006 року між комунальним підприємством «Васильківтепломережа»та відкритим акціонерним товариством “Промислово-будівельна група «Антарес»укладено Договір № 1/57 про споживання теплової енергії (далі - Договір), згідно пункту 1.1. якого Комунальне підприємство «Васильківтепломережа» (постачальник) забезпечує об’єкти Відкритого акціонерного товариства «Промилово-будівельна група «Антарес»(споживач) тепловою енергією в кількості та об’ємах, які зазначені у додатку № 1 цього договору, а Відкрите акціонерне товариство «Промилово-будівельна група «Антарес»зобов’язане оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни передбачені цим договором.

Споживач зобов’язаний щомісячно не пізніше 26 числа поточного за звітний період місяця надавати постачальнику показники приладів обліку (пункт 1.9. Договору).

Порядок розрахунків за теплову енергію встановлений розділом 3 Договору., згідно якого для споживачів споживачів 2 групи (госпрозрахункові та приватні підприємства) попередня оплата за теплову енергію здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок позивача 100 % вартості теплової енергії, яка запланована для поставки у відповідному місяці (згідно додатку № 1 цього Договору). Поставлена для потреб бюджетних установ теплова енергія оплачується грошовими коштами шляхом перерахування її вартості на рахунок постачальника не пізніше наступних за розрахунковим місяцем 5 банківських днів (пункт 3.1. Договору).

Для всіх споживачів застосовуються тарифи, затверджені вищестоящою організацією постачальника. Для населення /гуртожиток по вул. 1 Травня № 4/ в опалювальний період –за 1м? –4,60 грн., в тому числі ПДВ 20% - 0,77 грн., та в між опалювальний період за 1м? –1,14 грн., в тому числі ПДВ 20% - 0,19 грн. Для споживачів 2 групи / готель по вул. 1 Травня № 12/ - за 1 Гкал 269,32 грн., в тому числі ПДВ 20% - 44,89 грн. (пункти 3.2.1., 3.2.2. Договору). Ціна, що вказана в договорі, визначена на день підписання договору і може бути змінена, про що постачальник зобов’язується офіційно повідомити споживача. Незгода споживача з виставленою в рахунку сумою, не є підставою для відмови від його отримання (пункти 3.3., 3.4. Договору).

Судом досліджено, що на виконання умов Договору позивач за період з січня 2009 року по жовтень 2009 року (включно) поставив теплову енергію (загальним обсягом 286,35 Гкал) на загальну суму 198789,34 грн., на підставі чого відповідачу було виставлено рахунки на оплату за відповідні періоди, а саме: рахунок № 117 за січень 2009 року на суму 47656,42 грн., рахунок № 223 за лютий 2009 року на суму 42639,46 грн., рахунок № 352 за березень 2009 року на суму 48139,91 грн., рахунок № 488 за квітень 2009 року на суму 51845,62 грн., рахунок № 539 за травень 2009 року на суму 1145,66 грн., рахунок № 552 за червень 2009 року на суму 1145,66 грн., рахунок № 567 за липень 2009 року на суму 1145,66 грн., рахунок № 581 за серпень 2009 року на суму 1145,66 грн., рахунок № 595 за вересень 2009 року на суму 1145,66 грн., рахунок № 661 за жовтень 2009 року на суму 2779,63 грн.

Відповідач своїх договірних зобов’язань в частині оплати наданих послуг належним чином не виконав, оплату за одержану теплову енергію своєчасно і в повному обсязі не здійснив, в результаті чого за ним утворилась заборгованість за період з січня 2009 року по жовтень 2009 року (включно) в сумі 198789,34 грн., що відповідачем належним чином не заперечено та не спростовано.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу боргову вимогу № 609 від 01 жовтня 2009 року, в якій позивач просив погасити суму основного боргу у розмірі 196009,71 грн. за надану теплову енергію згідно договору споживання теплової енергії № 1/57 від 01 грудня 2006 року за період з січня по вересень 2009 року. Однак боргова вимога залишилась без відповіді та без задоволення.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на те, що заборгованість у розмірі 198789,34 грн. відповідачем не погашена, вимога позивача про стягнення з відповідача 198789,34 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань за Договором, позивачем нараховано першому пеню за періоди: з 31 січня 2009 року по 01 серпня 2009 року на 47656,42 грн. заборгованості в сумі 5204,08 грн., з 01 березня 2009 року по 29 серпня 2009 року на 42639,46 грн. заборгованості в сумі 4656,23 грн., з 01 квітня 2009 року по 29 вересня 2009 року на 48139,91 грн. заборгованості в сумі 5256,88 грн., з 16 квітня 2009 року по 14 жовтня 2009 року на 51845,62 грн. заборгованості в сумі 5661,54 грн., з 29 травня 2009 року по 24 листопада 2009 року на 1145,66 грн. заборгованості в сумі 123,73 грн., з 01 липня 2009 року по 24 листопада 2009 року на 1145,66 грн. заборгованості в сумі 101,05 грн., з 28 липня 2009 року по 24 листопада 2009 року на 1145,66 грн. заборгованості в сумі 82,49 грн., з 29 серпня 2009 року по 24 листопада 2009 року на 1145,66 грн. заборгованості в сумі 60,49 грн., з 30 вересня 2009 року по 24 листопада 2009 року на 1145,66 грн. заборгованості в сумі 38,50 грн., з 31 жовтня 2009 року по 24 листопада 2009 року на 2779,63 грн. заборгованості в сумі 41,70 грн. Всього позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені в сумі 21226,69 грн.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Сторони встановили в пункті 4.3. Договору, що у разі несвоєчасної оплати рахунків за спожиту теплову енергію, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, як це передбачено Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки, арифметично вірний розмір пені, за розрахунком суду за вищевказаний період, становить 22032,56 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 21226,69 грн. пені підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3954,66 грн. 3% річних та 3211,27 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних нараховані позивачем за періоди: з 31 січня 2009 року по 24 листопада 2009 року на 47656,42 грн. заборгованості в сумі 1136,13 грн., з 01 березня 2009 року по 24 листопада 2009 року на 42639,46 грн. заборгованості в сумі 917,60 грн., з 01 квітня 2009 року по 24 листопада 2009 року на 48139,91 грн. заборгованості в сумі 916,58 грн., з 16 квітня 2009 року по 24 листопада 2009 року на 51845,62 грн. заборгованості в сумі 924,93 грн., з 29 травня 2009 року по 24 листопада 2009 року на 1145,66 грн. заборгованості в сумі 16,50 грн., з 01 липня 2009 року по 24 листопада 2009 року на 1145,66 грн. заборгованості в сумі 13,47 грн., з 28 липня 2009 року по 24 листопада 2009 року на 1145,66 грн. заборгованості в сумі 11,00 грн., з 29 серпня 2009 року по 24 листопада 2009 року на 1145,66 грн. заборгованості в сумі 8,07 грн., з 30 вересня 2009 року по 24 листопада 2009 року на 1145,66 грн. заборгованості в сумі 5,04 грн., з 31 жовтня 2009 року по 24 листопада 2009 року на 2779,63 грн. заборгованості в сумі 5,34 грн. Всього позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3954,66 грн.

Оскільки, арифметично вірний розмір 3% річних, за розрахунком суду за вищевказаний період, становить 4063,33 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 3954,66 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Інфляційні втрати нараховані позивачем за періоди: за січень 2009 року на 47656,42 грн. заборгованості в сумі 1382,04 грн., за лютий 2009 року на 42639,46 грн. заборгованості в сумі 639,59 грн., за березень 2009 року на 48139,91 грн. заборгованості в сумі 673,96 грн., за квітень 2009 року на 51845,62 грн. заборгованості в сумі 466,61 грн., за травень 2009 року на 1145,66 грн. заборгованості в сумі 5,73 грн., за червень 2009 року на 1145,66 грн. заборгованості в сумі 12,60 грн., за липень 2009 року на 1145,66 грн. заборгованості в сумі -1,15 грн., за серпень 2009 року на 1145,66 грн. заборгованості в сумі -2,30 грн., за вересень 2009 року на 1145,66 грн. заборгованості в сумі 9,17 грн., за жовтень 2009 року на 2779,63 грн. заборгованості в сумі 25,02 грн. Всього позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 3211,27 грн.

Оскільки розмір інфляційних втрат, нарахованих позивачем за вищезазначений період, є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 3211,27 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.          

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 198789,34 грн. основного боргу, 21226,69 грн. пені, 3954,66 грн. 3% річних та 3211,27 грн. інфляційних втрат обґрунтовані, документально підтверджені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню.

Згідно з правовою позицією, викладеною у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2006 року № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Враховуючи зазначене, суд вимоги позивача (з урахуванням їх уточнень у бік зменшення) визнає в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Промислово-будівельна група «Антарес» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна буд. 72, код 14314274) на користь комунального підприємства «Васильківтепломережа»(08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 60-а, код 31916457) 198789,34 грн. (сто дев’яносто вісім тисяч сімсот вісімдесят дев’ять гривень тридцять чотири копійки) основного боргу; 21226,69 грн. (двадцять одну тисячу двісті двадцять шість гривень шістдесят дев’ять копійок) пені; 3954,66 грн. (три тисячі дев’ятсот п’ятдесят чотири гривні шістдесят шість копійок) 3% річних; 3211,27 грн. (три тисячі двісті одинадцять гривень двадцять сім копійок) інфляційних втрат; державне мито в сумі 2359,71 грн. (дві тисячі триста п’ятдесят дев’ять гривень сімдесят одна копійка); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень).

3. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                         Третьякова О.О.

Рішення підписане 08 лютого 2010 року.