Рішення № 8545796, 04.02.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"04" лютого 2010 р. Справа № 28/367-14/030-09          

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Постойко Ю. П. (дов. б/н від 24.09.2009 р.);

від відповідача: Осипенко Л. О. (дов. № 81 від 27.01.2010 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Люкс А”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Артур-К”, с. Чайки, Києво-Святошинський район

про стягнення 36 348, 05 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Люкс А” звернулось в господарський суд м. Києва із позовом до ТОВ „Артур-К” про стягнення 31413, 6 грн. заборгованості, 3464, 93 грн. пені, 1006, 97 грн. індексації боргу, 462, 55 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати за товар за договором № 01-11/06 купівлі-продажу від 01.11.2006 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.10.2009 р. порушено провадження у справі № 28/367 за позовом ТОВ „Люкс А” до ТОВ „Артур-К” про стягнення 36 348, 05 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.11.2009 р. справу № 28/367 передано за підсудністю до господарського суду Київської області, оскільки місцезнаходженням відповідача є: 08130, вул. В. Чайки, 4, с. Чайки, Києво-Святошинський район, Київська область.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.12.2009 р. прийнято до провадження справу № 28/367-14/030-09 за позовом ТОВ „Люкс А” до ТОВ „Артур-К” про стягнення 36 348, 05 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників сторін на 15.01.2010 р.

15.01.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 04.02.2010 р.

04.02.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав документи, витребувані судом, відзив на позовну заяву, яким просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення із відповідача штрафних санкцій та адвокатських послуг.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтував тим, що договір, на підставі якого між сторонами здійснювалась купівля-продаж товару, у письмовій формі не підписувався. Договір № 01-11/06 від 01.11.2006 р. припинив свою дію у зв’язку із закінченням його строку. Тому безпідстаним є нарахування позивачем штрафних санкцій за несвоєчасну оплату відповідачем товару на підставі припиненого договору. Крім того, відповідач вважає, що адвокатські послуги, які просить стягнути позивач не підтверджені належними доказами.

За наслідками судового засідання за згодою представників сторін судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.11.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 01-11/06 купівлі-продажу, згідно з умовами п. 1.1. якого продавець зобов’язується передати товар для продажу, а покупець зобов’язується прийняти товар та проводити його оплату на умовах цього договору за кількістю, номенклатурою і цінами, зазначеними в накладній, що є невід’ємною частиною договору.

Строк дії договору, визначений у п. 7.1., становить до 31.12.2006 р.

Згідно п. 7.2. договір може бути пролонговано за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 7.3. умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з обов’язковим складанням письмового документа.

29.12.2006 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 01-11/06 купівлі-продажу від 01.11.2006 р., якою викладено п. 7.1. основного договору у новій редакції, згідно якої строк дії основного договору становить до 31.12.2007 р.

Протягом періоду з грудня 2008 р. по квітень 2009 р. позивачем було передано у власність (продано) відповідачу товар (мазь нафталановая у тубах) на загальну суму 31413, 6 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000014 від 02.12.2008 р. на суму 3282 грн. і довіреністю серії ЯПП № 163167 від 03.12.2008 р., видана відповідачем на свого представника гр. Малету С. І.; видатковою накладною № РН-0000015 від 04.12.2008 р. на суму 3282 грн. і довіреністю серії ЯПП № 163259 від 09.12.2008 р., видана відповідачем на свого представника гр. Малету С. І.; видатковою накладною № РН-0000001 від 26.01.2009 р. на суму 3282 грн. і довіреністю серії ЯПП № 813450 від 27.01.2009 р., видана відповідачем на свого представника гр. Малету С. І.; видатковою накладною № РН-0000004 від 06.03.2009 р. на суму 7800 грн. і довіреністю серії ЯПП № 944601 від 06.03.2009 р., видана відповідачем на свого представника гр. Малету С. І.; видатковою накладною № РН-0000005 від 17.03.2009 р. на суму 4527, 6 грн. і довіреністю серії ЯПП № 945575 від 27.03.2009 р., видана відповідачем на свого представника гр. Малету С. І.; видатковою накладною № РН-0000008 від 07.04.2009 р. на суму 9 240 грн. і довіреністю серії ЯПП № 945812 від 09.04.2009 р., видана відповідачем на свого представника гр. Малету С. І.

17.07.2009 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 11 від 10.07.2009 р., якою просив відповідача оплатити вартість товару на суму 31413, 6 грн. протягом трьох банківських днів з дати отримання вимоги. Факт направлення позивачем і отримання відповідачем претензії підтверджується фіскальним чеком № 5553 від 13.07.2009 р. про відправлення рекомендованого листа № 7688082 і повідомленням про вручення рекомендованого листа № 7688082.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором, у разі його підписання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що будь-яких інших додаткових договорів про внесення змін і доповнень до договору № 01-11/06 купівлі-продажу від 01.11.2006 р. чи його пролонгацію сторони не підписували. На підставі вказаного та у зв’язку із тим, що строк дії договору № 01-11/06 купівлі-продажу від 01.11.2006 р. закінчився, суд дійшов висновку, що купівля-продаж товару згідно вищевказаних видаткових накладних здійснювалась поза його дією та регулюванням, а тому безпідставним є застосування його положень до спірних відносин.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи договір купівлі-продажу товару у письмовій формі між сторонами не підписувався.

Отже, виходячи із вищевказаних норм, обов’язок відповідача щодо оплати товару виник після закінчення семиденного строку від дня пред’явлення вимоги, а саме з 25.07.2009 р.

У встановлений договором строк та на момент розгляду справи відповідач не виконав у повному обсязі обов’язок щодо оплати товару і його заборгованість перед позивачем складає 31443, 6 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаний сторонами, станом на 01.08.2009 р. (а.с. 79).

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 31443, 6 грн. за договором купівлі-продажу є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № 01-11/06 купівлі-продажу від 01.11.2006 р. у розмірі 3464, 93 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки, пеня договором не встановлювалась так, як сторонами договір купівлі-продажу у письмовій формі не підписувався, то безпідставним є її нарахування позивачем за прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті товару.

Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Також позивач просить стягнути інфляційні збитки та 3 % річних за період прострочення відповідачем виконання зобов’язання по оплаті товару починаючи з 08.01.2009 р. по 25.09.2009 р. у розмірі 1006, 97 грн. і 462, 55 грн. відповідно згідно виконаного позивачем розрахунку, виходячи із того, що обов’язок відповідача по оплаті товару виник на підставі положень договору № 01-11/06 купівлі-продажу від 01.11.2006 р.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, обов’язок відповідача по оплаті товару виник на підставі закону (ч. 2 ст. 530 ЦК України), а саме з 25.07.2009 р., то безпідставним є нарахування позивачем інфляційних збитків та 3 % річних за прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання до цього моменту.

Розрахунок інфляційних збитків і 3 % річних позивача від суми заборгованості становить:

Період заборгованості - з 25.07.2009 р. по 25.09.2009 р., розмір заборгованості - 31443, 6 грн., кількість днів заборгованості –63 дні, розмір відсотків річних –3 %, індекс інфляції за липень 2009 р. –99, 9 %, індекс інфляції за серпень 2009 р. –99, 8 %, індекс інфляції за вересень 2009 р. –100, 8 %.

Розрахунок інфляційних збитків за вказаний період складає: 31443, 6 грн. х 99, 9 % х 99, 8 % х 100, 8 % = 188, 66 грн.

Розрахунок 3 % річних за вказаний період складає: 31443, 6 грн. х 3 % х 63/365 = 162, 82 грн.

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків і 3 % річних у розмірі 188, 66 грн. і 162, 82 грн. відповідно.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача понесені витрати за послуги адвоката у розмірі 3465 грн.

Понесені позивачем витрати на послуги адвоката у розмірі 3465 грн. підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 2558 від 27.04.2006 р., договором щодо надання правової допомоги від 15.09.2009 р., довіреністю б/н від 24.09.2009 р., актом наданої послуги від 30.09.2009 р., платіжним дорученням № 8 від 03.02.2010 р.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Артур-К” (ідентифікаційний код 21643699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Люкс А” (ідентифікаційний код 24077579) 31443 (тридцять одна тисяча чотириста сорок три) грн. 60 (шістдесят) коп. заборгованості, 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 66 (шістдесят шість) коп. інфляційних збитків, 162 (сто шістдесят дві) грн. 82 (вісімдесят дві) коп. 3 % річних та судові витрати 3030 (три тисячі тридцять) грн. 83 (вісімдесят три) коп. витрат за послуги адвоката, 317 (триста сімнадцять) грн. 93 (дев’яносто три) коп. державного мита і 206 (двісті шість) грн. 43 (сорок три) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца