Рішення № 8545636, 30.12.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"30" грудня 2009 р. Справа № 9/290-09          

За позовом           Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство»

До                               Малого приватного підприємства «Спектр»

Про                     стягнення 2954,89 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача:           Рябченко М.М.(довіреність № 01-438 від 02.12.2009р.)

Від відповідача:          не з’явився

Рішення господарського суду Київської області у справі № 9/290-09 прийнято після оголошеної в судовому засіданні 24.12.2009 р. перерви згідно ст. 77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані позовні вимоги Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство»до Малого приватного підприємства «Спектр»про відшкодування шкоди заподіяної лісовому господарству незаконним використанням земель державного лісового фонду, засмічення лісів побутовими та промисловими відходами в розмірі 2954,89 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на протокол № 5 про адміністративне правопорушення вимог лісового законодавства від 30.07.2009р. та постанову у справі про адміністративне правопорушення вимог лісового законодавства № 5 від 30.07.09 р. стосовно знищення Малим приватним підприємством «Спектр»захисних лісових насаджень будівельними та побутовими відходами в кварталі 2 виділах 7 та 8 на площі 0,1 га Стайківського лісництва, чим порушено ст.ст. 65.1 і 73 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок вказаних дій позивачем було здійснено розрахунок шкоди заподіяної лісовому фонду ДП «Ржищівське лісове господарство» на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної лісу», яка становить 2835,98 грн. та адміністративний штраф у розмірі 119 грн. згідно Постанови №665 від 23.07.2008р., які відповідач у 15-денний строк не відшкодував, а отже, ці кошти, за ствердженням позивача, підлягають стягненню з нього в судовому порядку.

Ухвалою суду від 23.11.2009р. порушено провадження у справі №9/290-09 та призначено розгляд справи на 08.12.2009р.; зобов’язано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини. Ухвалою суду від 23.11.2009 р. явка представників сторін в судове засідання визнано обов’язковою.

В судове засідання 08.12.2009 р. представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду від 23.11.2009 р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідно до частини першої п.1 ст. 77 ГПК України, в разі нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, розгляд справи підлягає відкладенню.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 08.12.09 р. розгляд справи відкладено на 24.12.2009 р.

В судовому засідання 24.12.2009р. представник відповідача вдруге не з’явився, вимоги ухвали суду від 23.11.2009 р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено 30.12.09 р.

Під час судового засідання 30.12.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, ознайомившись з правовою позицією позивача, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

30.07.09 р. на території Стайківського лісництва було здійснено викиди сміття у кв. № 2 виділ 7 та 8 на загальній площі 0,1 га, чим було знищено молоді лісові культури.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, зазначені викиди сміття у кв. № 2 виділ 7 та 8 Стайківського лісництва на загальній площі 0,1 га були здійснені працівниками підприємства АТП «Максимус», вантажними автомобілями «Вольво»(АА 62-93 СХ, АА 64-98 ЕТ); при цьому, за ствердженням позивача, вантажні автомобілі підприємства АТП «Максимус»для викиду сміття наймало МПП «Спектр».

30.07.2009 р. лісничим Стайківського лісництва Бараном П.Ф. було складено Протокол № 5 про адміністративне правопорушення вимог лісового законодавства, а саме про те, що Мічковський О.В., керівник МПП «Спектр», в лісництві в кварталі № 2 виділі 7 знищив лісові культури на площі 0,08 га, засипав відходами більше 500 тонн в кварталі № 2 виділі 8 Стайківського лісництва л/культури на площі 0,02 га.

Постановою № 5 від 30.07.2009р., за підписом лісничого Барана П.Ф. у справі про адміністративне правопорушення за порушення вимог статей 66-1, 73 Лісового кодексу України Мічковського О.В. було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 119,00 грн. та цією ж постановою запропоновано Мічковському О.В. відшкодувати шкоду, заподіяну лісовому господарству в сумі 2835,98 грн. та в 15-денний строк внести вказаний штраф 119,00 грн. та 2835,98 відшкодування шкоди поштовим переказом на банківський рахунок ДП «Ржищівський лісгосп».

З розрахунку шкоди, доданого у якості додатку до позовної заяви, вбачається, що вона обчислена згідно Додатка №3 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної лісу».

Вислухавши пояснення представника позивача, всебічно дослідивши наявні в справі докази, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до Розділу 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення до адміністративної відповідальності може бути притягнуто лише фізичних осіб, які скоїли адміністративні правопорушення. Вказаним кодексом не передбачено можливості притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу юридичних осіб, зокрема, МПП «Спектр», про що зазначено в Протоколі № 5 та Постанові № 5 від 30.07.2009 р. в сумі 119 грн.

Згідно ст.308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню зокрема постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що питання про стягнення штрафу на підставі Постанови №5 від 30.0.2009 р. про притягнення до адміністративної відповідальності Мічковського О.В. згідно ст.12 ГПК України не може бути предметом розгляду в господарських судах України і на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України провадженні у справі в цій частині підлягає припиненню.

Щодо стягнення з МПП «Спектр»шкоди у розмірі 2835,98 грн., нарахованої ДП «Ржищівське лісове господарство», то, суд звертає увагу на наступне:

Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать зокрема повноваження щодо подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно абз. «б»ст.47 цього ж Закону місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Згідно ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міських рад належать: здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Відповідно до пункту 15 статті 48 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»100 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено, що чинним законодавством України йому надані повноваження на звернення до господарського суду із позовами про відшкодування шкоди завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно з аналізом чинного законодавства, суд приходить до висновку, що право на пред’явлення позовів про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому середовищу із зарахуванням таких коштів до спеціальних фондів місцевих бюджетів, передусім належить уповноваженим органам виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, а також органам місцевого самоврядування. До числа вказаних суб’єктів позивач не належить.

Аналогічна правова позиція викладена в пунктах 2.4. і 2.5. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р. N 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища».

Відповідно до статті 1 Статуту Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство»вказане підприємство створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991р. №133 «Про організаційну структуру управління лісовим господарством України», засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України та входить до сфери управління Київського обласного управління лісового та мисливського господарства.

У п. 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/215 від 01.04.1994 (із наступними змінами та доповненнями) зазначено, що відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

За ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначеніст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено про те, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

За загальним правилом для притягнення, як до деліктної (позадоговірної) відповідальності, встановленої нормою ст. 1166 Цивільного кодексу України, так і відповідальності за порушення договірних зобов’язань, необхідна наявність одних і тих же складових: шкода, протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, вина. На цю обставину звернуто увагу зокрема у Роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/215 від 01.04.1994.

Згідно ст. 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

У відповідності до ст.107 вказаного Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено всіх необхідних складових елементів цивільного правопорушення.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство»2835,98 гривень шкоди задоволенню не підлягають.

Під час розгляду справи судом також було з’ясовано, що позивач є суб’єктом підприємницької діяльності, за організаційно-правовою формою є державним підприємством і не має статусу структурного підрозділу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Міністерства лісового господарства України.

Територіальними органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України є державні управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі, які діють на підставі положення, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19 грудня 2006 р. N 548.

В свою чергу, територіальними органами Державного комітету лісового господарства України є обласні управління лісового та мисливського господарства, що діють відповідно до положення, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 4 липня 2007 р. N 223.

Згідно п.27 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито»від сплати державного мита звільняються позивачі - Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство лісового господарства України та їхні органи на місцях, підприємства Укрзалізниці, що здійснюють захист лісонасаджень, органи рибоохорони - у справах стягнення коштів на покриття шкоди, заподіяної державі забрудненням навколишнього середовища, порушенням лісового законодавства та нераціональним використанням природних ресурсів і рибних запасів

Зазначене свідчить, що при поданні позову до господарського суду позивачем помилково не було сплачене державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до статей 46 і 49 ГПК України підлягають стягненню з позивача.

Відповідно до пп. а п.2 ст.3 Декрету КМУ «Про державне мито»від 21.01.1993р. державне мито із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, враховуючи, що відповідно до ст.8 вказаного Декрету сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках припинення провадження у справі, якщо справа не підлягає розглядові в господарському суді, то розмір державного мита, що підлягає стягненню з позивача становить 1 відсоток від вимог про стягнення 2954,89 грн., що становить 102 грн.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. №1258 розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом господарської справи становить 236 гривень.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 46, 49, п.1, ч.1 ст.80, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області -

В И Р І Ш И В :

1. Провадження у справі в частині позовних вимог Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство» до Малого приватного підприємства «Спектр»про стягнення 119,00 грн. у якості штрафу, накладеного згідно Постанови про адміністративне правопорушення № 5 від 30.07.2009 р. –припинити.

2. В задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство»до Малого приватного підприємства «Спектр» про стягнення 2835,98 грн. у якості відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу - відмовити в повному обсязі.

3. Стягнути з Державного підприємства «Ржищівське лісове господарство»(09230, Київська область, м. Ржищів, вул. Шевченко, 91; п/р 26004671118068 в КРД «Райффайзен Банк Аваль»в м. Київ, МФО 322904) в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. (Банк: УДК у Київській області, одержувач: ГУ УДК у Київській області, ЗКПО: 24074109, МФО: 821018, № рахунку: 31118095700001, код бюджетної класифікації: 22090200, символ звітності банку: 095) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. (Банк: ГУ ДКУ у Київській області, одержувач платежу: ГУ ДКУ у Київській області, р/р 31211259700001, МФО 821018, ЄДРПОУ 24074109).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 02.02.2010 р.

Суддя                                         Сокуренко Л. В.