Рішення № 8545449, 01.02.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"01" лютого 2010 р. Справа № 4/002-10          

Суддя Щоткін О.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база», м. Київ

до Селянського фермерського господарства «Мрія», с. Недра

про стягнення 46081,16 грн.

представники сторін:

від позивача: Сопов В.М.–предст., дов. від 01.02.10р.

від відповідача: Рубанчук С.Д. - предст., дов. від 31.01.09р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база»(далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Селянського фермерського господарства «Мрія»(далі-відповідач) про стягнення 46081,16 грн. коштів, сплачених за товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2010р. у справі № 4/002-10 розгляд справи було призначено на 01.02.2010р.

Відповідач на адресу суду надіслав відзив на позов від 01.02.10р., в якому заборгованість просить задовольнити частково, а також відстрочити виконання рішення по даній справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база»перерахувало Селянському фермерському господарству «Мрія»40000грн. як попередню оплату за овочі урожаю 2007 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 323 від 11.04.2007 року на суму 20000грн., № 272 від 29.03.2007 року на суму 20000 грн.

Однак, в порушення своїх зобов’язань відповідач на вищезазначену суму товар не поставив.

У зв’язку з тим, що відповідач не поставив товар по проведеній попередній оплаті на суму 40000грн., листом № 09-юр від 17.03.2008 року було направлено претензію про необхідність повернення грошових коштів.

У відповідь на претензію, відповідач надіслав гарантійний лист від 15.01.2008 року, в якому зобов’язався сплатити вказану суму.

27.08.2008 року за вих. номером 07юр позивачем було направлено лист з вимогою поставити овочі на суму 40000 грн. до 15.09.2008р., а у разі неможливості повернути вказані кошти. претензія, проте відповідач не відреагував і грошові кошти не повернув.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач подав відзив на позов від 01.02.2010р., в якому позовні вимоги визнає частково, а саме в розмірі 20000 грн. Свої заперечення останній обґрунтовує тим, що позивач просить стягнути 40000 грн. за платіжними дорученнями № 323 від 11.04.2007р. та № 324 від 11.04.2007р. Однак, в платіжному доручення № 324 в призначенні платежу вказано, що одержувач - ВАТ «Київгаз»за дог. № 24472/9/1/1 від 21.08.2006р., а тому позивачем безпідставно заявлені до стягнення по даному платіжному дорученню 20000 грн.

Суд, дослідивши в судовому засіданні платіжні доручення, які наявні в матеріалах справи, а також заслухавши пояснення відповідача та заперечення позивача по даному факту, зазначає, що пояснення відповідача до уваги не приймаються, як такі що необґрунтовані та не підтверджені матеріалами справи, оскільки позивачем при подачі позову в якості доказів були подані платіжні доручення № 323 та № 272, а не № 324, як зазначає відповідач.

Оскільки відповідач своїх зобов’язань за договором в повному обсязі не виконав, доказів, які б свідчили про поставку товару або повернення коштів, отриманих як попередня оплата, суду не надав, суд вважає за можливе задовольнити суму основного боргу та стягнути з відповідача 40000,00грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати, що складають 4881,16 грн. та 3% річних в розмірі 1200 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач проти нарахованих позивачем суми інфляційних втрат та 3% річних за 2008 рік заперечує, оскільки, за його словами, позивач не заявляв до нього ніяких претензій протягом останніх 1 року та 10 місяців, чим сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов’язання та не вживав ніяких заходів щодо їх зменшення на протязі вищенаведеного періоду.

Відповідно до ч. 3 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Дані заперечення судом також не приймаються до уваги, оскільки як свідчать матеріали справи, позивач неодноразово надсилав на адресу відповідача претензії (копії містяться в матеріалах справи), а тому термін його виконання на підставі ст. 530 ЦК України настав у відповідача ще 20.11.2007 року (з моменту пред’явлення першої вимоги).

Враховуючи викладене, суд, здійснивши власний розрахунок позивача інфляційних втрат та 3 % річних встановив, що розрахунок позивача є арифметично вірним, відповідає нормам чинного законодавства, а відтак інфляційні втрати в розмірі 4881,16 грн. та 3% річних в розмірі 1200 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач у відзиві просить суд відстрочити виконання рішення до 01.09.2010 року.

Відповідно до вимог статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, змінити спосіб та порядок виконання рішення. Під відстрочкою виконання рішення слід розуміти відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Враховуючи конкретні обставини справи, та те, що позивач проти відстрочки виконання судового рішення в судовому засіданні 01.02.2010 р. не заперечували, а також приймаючи до уваги той факт, що у відповідача не має можливості єдиноразово сплатити суму заборгованості, суд вважає за можливе на підставі ст. 121 ГПК України відстрочити виконання судового рішення до 01.09.2010р.

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 46081,16 грн. є доведеними, обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Селянського фермерського господарства «Мрія»(07533, с. Недра, Баришівського району, Київської області, код 20560123) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база»(02002, м. Київ, вул. Каховська, 64, код 31923768) 40000,00(сорок тисяч) грн. основного боргу, 4881 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн.. 16 коп. інфляційних втрат, 1200 (одну тисячі двісті) грн. 3% річних, 460 (чотириста шістдесят) грн. 81 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відстрочити виконання рішення терміном до 01 вересня 2010 року.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя