Рішення № 8545442, 26.01.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" січня 2010 р. Справа № 3/014-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ-Сервіс-Плюс", Києво-Святошинський р-н, с. Петрушки, Київська область

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг", смт. Гостомель, Київська область

про           стягнення 6388,50 грн.

за участю представників:

від позивача          Гербер О.В., за дов. від 11.01.10р.;

від відповідача          не з‘явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належно.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "РВ-Сервіс-Плюс" (далі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" (далі відповідач) про стягнення 6388,50 грн., з яких 6157,20 грн. борг, 161,94 грн. інфляційні втрати, 69,36 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання щодо оплати ремонтних робіт.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.09р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 26.01.10р.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 28.12.09р. (зокрема вказаний факт підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №21163323), проте в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін суд,

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на замовлення відповідача виконав роботи по ремонту автомобіля марки VW Раssat (реєстраційний номер АІ 3656АК, рік випуску 2001, власник ТОВ "Агрохолдинг") на суму 6157,20 грн. відповідно до замовлень –нарядів №ЗН\Р+-4269/1539, № ЗН\Р+-4423/1584. ТОВ "РВ-Сервіс-Плюс" було виставлено ТОВ "Агрохолдинг" рахунок –фактуру №СФ\Р+-1714 від 08.07.09р. на суму 3832,20 грн. та рахунок –фактуру №СФ\Р+-1748 від 13.07.09р. на суму 2325,00 грн.

Факт виконання послуг підтверджується підписом повноважного представника відповідача на замовленнях –нарядах №ЗН\Р+-4269/1539, № ЗН\Р+-4423/1584; актом звіряння, який складений між сторонами станом на 24.11.09р., підписаний їх повноважними представниками та скріплений їх печатками (копія в матеріалах справи); гарантійним листом відповідача від 14.07.09р. №01-14/7/09 про зобов'язання провести оплату за технічне обслуговування автомобіля "Фольксваген Пасат" (реєстраційний номер АІ 3656АК) згідно рахунка-фактури №1714 від 08 липня 2009р. на суму 3832,20 грн. та рахунка-фактури №1748 від 13 липня 2009р. на сумі 2325,00 грн. в строк до 21.07.2009р.; належним чином завіреною копією довіреності від 06.07.09р. №451285 серії ЯПТ, яка видана відповідачем.

27.07.09р. позивач направив на адресу відповідача претензію №16 (копію залучено до матеріалів справи), в якій позивач просить відповідача погасити заборгованість в розмірі 6157,20 грн. протягом 7 днів з моменту отримання претензії (30.07.09р. вручена відповідачу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №38778402). Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на дату подання позову (25.12.09р.) відповідач свої зобов’язання перед позивачем не виконав, за виконанні роботи не розрахувався.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов’язання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач надав відповідачу послуги, а останній зобов’язаний за них розрахуватись. Оскільки відповідач не розрахувався за надані послуги, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, в зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином судом встановлено, що розмір боргу відповідача перед позивачем, станом на час прийняття рішення, становить 6157,20 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, інфляційні втрати за період з серпня по листопад 2009 року складають 161,94 грн., а 3% річних за період з 10.08.09р. по 25.12.09р. складають 69,36 грн.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних і встановлено, що розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем арифметично не вірно. Відповідно до арифметично вірного розрахунку інфляційних втрати за період з серпня по листопад 2009 року складають 160,09 грн. Розмір 3% річних в сумі 69,36 грн. судом визнається обґрунтованим.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не дотримано вимог даної норми процесуального законодавства і не спростовано існування заборгованості перед позивачем у сумі 6157,20 грн., в той час як позивачем доведено ті обставини на які він посилається, як на підставу свої позовних вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6157,20 грн. боргу, 160,09 грн. інфляційних втрат та 69,36 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Радгоспна, 34, код ЄДРПОУ 32754128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ-Сервіс-Плюс" (08113, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петрушки, вул. Гагаріна, 31, код ЄДРПОУ 31767309) –6157 (шість тисяч сто п'ятдесят сім гривень) 20 коп. боргу, 160 (сто шістдесят гривень) 09 коп. інфляційних втрат, 69 (шістдесят дев'ять гривень) 36 коп. 3% річних, 102 (сто дві гривні) 00 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять гривень) 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

           Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                         

Дата підписання: 15.02.10р.