Ухвала суду № 85432856, 05.11.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/19748/19

Провадження № 1-кс/947/15042/19

УХВАЛА

05.11.2019 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Тонконоженко М.М. розглянувши об`єднані в загальне провадження заяви захисника - адвоката Ягунова Д.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 про тимчасове звільнення особи -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 04.11.2019 року надійшла заява №520/19748/19 (1-кс/947/15042/19) захисника - адвоката Ягунова Д.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 про тимчасове звільнення особи, яка тримається під вартою, з метою забезпечення права на свободу сповідувати свою релігію, в якій просить застосувавши ст.9 Конвенції дозволити тимчасові відпустки ОСОБА_1 з під варти для справлення релігійних потреб на період з 17 годин 00 хвилин 08 листопада 2019 року до 18 години 00 хвилин 09 листопада 2019 року.

Одночасно з вказаною заявою надійшла аналогічна за формою і суттю заява №520/19748/19 (1-кс/947/15043/19), в якій захисник просить дозволити тимчасові відпустки ОСОБА_1 з під варти для справлення релігійних потреб на період з 17 годин 00 хвилин 01 листопада 2019 року до 18 годин 00 хвилин 02 листопада 2019 року.

05.11.2019 року надійшла аналогічна заява №520/19748/19 (1-кс/947/15078/19) захисника Ягунова Д.В., в якій захисник просить застосувавши ст.9 Конвенції, дозволити тимчасові відпустки ОСОБА_1 з під варти для справлення релігійних потреб на період з 17 годин 00 хвилин 08 листопада 2019 року до 18 години 00 хвилин 09 листопада 2019 року

Вказані заяви надійшли до мого провадження 04.11.2019 року та 05.11.2019 року відповідно до протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду.

Як вбачається з вказаних заяв Ягунова Д.В. , в них йдеться про вирішення одного і того ж питання, вони заявлені в одному і тому ж кримінальному провадженні, в них зазначені однорідні вимоги, та вказані однорідні підстави для їх задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.334 КПК України, матеріали кримінального провадження можуть об`єднуватись в одне провадження ухвалою суду на розгляді якого вони перебувають згідно з правилами ст.217 КПК України.

Проте, в діючому КПК України, відсутня норма якою прямо передбачена можливість об`єднувати в загальне провадження заяви і скарги, які знаходяться в провадженні слідчого судді за тими ж підставами, не встановлений процесуальний порядок об`єднання, але прямо не заборонено таке об`єднання.

Таким чином положення цього кодексу неоднозначно регулюють питання, які мають однорідну правову природу.

Відповідно до ч.6 ст.9 КПК України в цьому випадку застосовуються загальні засади кримінального провадження.

В такому разі, відповідно до ч.6 ст.9 КПК України, має бути застосована загальна засада кримінального провадження, передбачена ст.ст.7 п.21 та 28 КПК України - розумні строки, тобто процесуальне рішення має бути прийняте в розумні строки, оскільки окремий розгляд вказаних заяв, при умові що вони стосуються одних і тих же осіб по одному кримінальному провадженню за однорідними вимогами, потягне за собою невиправдано значний час.

Крім того, об`єднання вказаних проваджень ніяким чином не може негативно вплинути на їх розгляд, порушити права і законні інтереси заявника чи підозрюваного, дозволяє винести рішення щодо кожної вимоги, заявленої в кожній з заяв з урахуванням вказаних заявником доводів щодо кожної вимоги.

З урахуванням викладеного, вказані заяви об`єднані в загальне провадження №520/19748/19 (1-кс/947/15042/19).

Дослідивши зміст заяв захисника Ягунова Д.В., приходжу до наступного.

При розгляді зазначеного кримінального провадження, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосував практики Європейського суду з прав людини», cуд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

В вказаних заявах захисник Ягунов Д.В. просить про тимчасове звільнення особи, яка тримається під вартою, з метою забезпечення права на свободу сповідувати свою релігію, в якій просить застосувавши ст.9 Конвенції, дозволити тимчасові відпустки підозрюваному ОСОБА_1 з під варти для справлення релігійних потреб на вказаний період.

Мотивуючи необхідність тимчасового звільнення підозрюваного ОСОБА_1 з під варти з метою забезпечення права на свободу сповідувати свою релігію, захисник посилається на обставини, які характеризують особу підозрюваного, зокрема, що він є політиком, громадським діячем, публіцистом, філософом, бізнесменом, на тривалість постійного проживання в м. Одесі, наявність родини, статків, наявність міцних соціальних зв`язків за місцем проживання, наявність на утриманні неповнолітніх дітей. Також захисник посилається на те, що підозрюваний є глибоко віруючою людиною, тривалий час постійно відвідує синагогу не пропускаючи святкування жодного релігійного свята, що забезпечує йому відповідний високий авторитет.

Тобто в своїх заявах захисник ставить питання щодо можливості тимчасового звільнення підозрюваного ОСОБА_1 , з метою забезпечення його права на свободу сповідувати свою релігію, яке пов`язано з визначенням порядку та умов знаходження особи під вартою, які згідно до національного законодавства України, розглядаються та вирішуються під час розгляду питання щодо застосування до особи запобіжного заходу, в тому числі з урахуванням вказаних захисником обставин.

Наразі, на час звернення з вказаними заявами до слідчого судді, відносно підозрюваного ОСОБА_1 національним компетентним судом, згідно до підстав і в спосіб, які передбачені національним законодавством України, прийнято рішення відносно порядку та умов знаходження підозрюваного ОСОБА_1 під вартою, тобто відносно нього, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, на яке подано відповідну апеляційну скаргу, яка на час звернення до слідчого судді не розглянута.

Таким чином, захисник в своїх заявах, не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, фактично просить переглянути рішення в спосіб, не передбачений національним кримінальним процесуальним законодавством України, що порушує принцип юридичної визначеності, який є складовою і одним із фундаментальних аспектів верховенства права.

Цей принцип, як наголошує ЄСПЛ, означає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення, тим більш в тому ж суді і в спосіб, не передбачений національним законодавством.

Розгляд такої заяви іншим слідчим суддею того ж суду не може фактично підміняти собою розгляд апеляційної скарги, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для такого розгляду в спосіб, не передбачений національним законодавством, оскільки в такому випадку національним законодавством передбачено можливість подати апеляцій скаргу, а повноваження вищих судових органів стосовно перегляду рішення слідчого судді і мають реалізовуватись для виправлення можливих судових помилок та недоліків судочинства.

Тобто, звертаючись до слідчого судді з вказаними заявами, захисник фактично ставить питання про фактичний перегляд слідчим суддею рішення іншого слідчого судді, оскільки розглянувши вказані заяви захисника, слідчий суддя тієї ж судової інстанції допустив би повторний розгляд в не передбачений законом спосіб питань, які пов`язані з застосуванням відносно підозрюваного запобіжного заходу, чим, як зазначено в п. 62 рішення ЄСПЛ по справі «Брумареску проти Румунії» (1999) було б зведено нанівець увесь судовий процес, який закінчився ухваленням судового рішення.

Наразі, ЄСПЛ допускає можливість відхилення від цього принципу і судового перегляду судових рішень лише за нововиявленими обставинами, але лише в межах, що не порушують принципу юридичної визначеності.

Беручи до уваги положення ч. 6 ст. 9 цього Кодексу, яка передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 даного Кодексу, зважаючи, що КПК України не містить можливості подачі до суду заяв про тимчасове звільнення особи, та не встановлює порядок розгляду та оскарження таких заяв, приймаючи до уваги загальні засади кримінального судочинства, зокрема, законність, доступ до правосуддя і забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, а також приймаючи до уваги, що розгляд вказаних заяви в розумінні вказаної практики ЄСПЛ, порушує принцип юридичної визначеності, а також суперечить вимогам національного кримінального процесуального законодавства, вважаю, що у відкритті провадження по вказаним заявам належить відмовити, та зазначити про можливість оскарження вказаної ухвали в загальному порядку.

З урахуванням зазначеного, в зв`язку з чим в відкритті провадження по вказаним заявам належить відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 7, 9, 110, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження по заявам захисника Ягунова Д.В., що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 про тимчасове звільнення особи - відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити захиснику Ягунову Д.В. та підозрюваному ОСОБА_1 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду у п`ятиденний строк з дня отримання її копії.

Слідчий суддя Тонконоженко М. М.