Рішення № 8542096, 25.12.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"17"-"25" грудня 2009 р. Справа № 18/090-09

Розглянувши матеріали справи за позовом Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк», м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика», смт. Коцюбинське

за участю третьої особи Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби,

про стягнення 12029571,58 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Петрова І.Г.

від відповідача: Костів Г.Т.

від третьої особи: Андреєва Т.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк»(далі –позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика»(далі –відповідач) про стягнення 12029571,58 грн.

Відповідно до ухвали суду від 15.05.2009 року порушено провадження у справі № 18/090-09 та призначено розгляд справи на 14.07.2009 року.

У судовому засіданні 14.07.2009 року представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для з‘ясування додаткових обставин справи, необхідних для вирішення пору. Розгляд справи відкладено на 04.08.2009 року.

У судовому засіданні 04.08.2009 року представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонам часу для визначення вірної суми заборгованості. За таких обставин у судовому засіданні 04.08.2009 року оголошено перерву до 24.09.2009 року.

У судове засідання 24.09.2009 року позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив. Розгляд справи відкладено на 27.10.2009 року.

Позивач 27.10.2009 року подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 11277364,50 грн. заборгованості, яка складається з 2770214,45 грн. заборгованості за кредитом, 7975143,72 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 3396,82 грн. простроченої заборгованості по комісії та 528609,51 грн. пені. У судовому засіданні 27.10.2009 року оголошено перерву до 04.11.2009 року для розгляду клопотання відповідача про залучення третьої особи.

Відповідно до ухвали від 04.11.2009 року до участі у справі у якості третьої особи залучено Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби. Розгляд справи було відкладено на 24.11.2009 року.

Третя особа - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, належними чином повідомлена про час і місце розгляду спору, у судове засідання 24.11.2009 року не з‘явилась, витребувані судом документи не надала. Розгляд справи відкладено до 17.12.2009 року.

В судовому засіданні 17.12.2009 року позивач підтримав уточнені позовні вимоги, відповідач проти позову заперечив, наполягаючи на припиненні провадження в порядку п. 2 ст. 80 ГПК України, після чого було оголошено перерву до 25.12.2009 року для оголошення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк» та Відкритим акціонерним товариством «Білицька меблева фабрика»було укладено Договір №2006-12/DC невідновлюваної кредитної лінії, зі змінами внесеними додатковими договорами №1 від 06.04.2006 року, №2 від 03.05.2006 року, №3 від 14.06.2006 року, №4 від 19.07.2006 року, №5 від 28.11.2006 року, №6 від 18.12.2006 року, №7 від 19.03.2007 року, №8 від 30.08.2007 року, №9 від 28.12.2007 року, №10 від 07.05.2008 року, №11 від 24.09.2008 року, №12 від 28.11.2008 року, №12/1 від 30.12.2008 року, №13 від 30.01.2009 року до Договору №2006-12/DC невідновлюваної кредитної лінії від 03.04.2006 року (Кредитний договір), згідно з яким, позивач зобов'язався надати на умовах Кредитного договору, а відповідач зобов'язався отримати та повернути на позичкові рахунки №№ 206360130015 та 2063501030015 в передбачені цим Договором строки Кредит в сумі 11880 857,80 грн., зі сплатою 28% річних.

Згідно з п.1.2 Кредитного договору, кредит надавався у вигляді відкличної невідновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 30.11.2009 року. Згідно з п.1.3 Кредитного договору, сторони погодили суму ліміту кредитування в розмірі 11 880857,80 грн. в гривнях, ЄВРО та доларах США.

Надання позивачем кредиту відповідачу підтверджується:

-          заявами відповідача про надання кредиту (у кількості 86 шт.) на загальну суму 17 198 600,00 грн. та 239 248,85 євро;

-          меморіальними ордерами (у кількості 87 шт. на 45 аркушах) на загальну суму 17 198 600,00 грн. та 239 248,85 євро;

-          випискою з рахунку №2063501030015 за період з 28.11.08р. по 15.04.09р.,

-          випискою з рахунку №206250130015 за період з 24.09.08р. по 28.11.08р.,

-          випискою з рахунку №207330130015 за період з 14.06.06р. по 07.05.08р.,

-          випискою з рахунку №206360130015 за період з 03.04.06р. по 15.04.09р.

Відповідно до п. 1.6 Кредитного договору за користування кредитом відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених Кредитним договором. Нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з 26-го числа попереднього місяця по 25-е число звітного місяця проценти повинні бути сплачені відповідачем не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а в разі повного строкового або дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання процентів від суми позики. Розмір та порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно з п. 8 Додаткового договору №11 від 24.09.2008 року до Кредитного договору, за управління (супроводження) кредиту, відповідач сплачує позивачу на рахунок №3739204 в ВАТ «БМ Банк», МФО 380913 комісійну винагороду в розмірі 0,5% від суми збільшення ліміту невідновлюваної кредитної лінії, що становить 10 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.3.1 Кредитного договору відповідач зобов'язався належним чином виконувати всі умови цього Договору та взяті на себе цим Договором обов'язки.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів в строки, передбачені п.п. 1.2, 1.6 Кредитного договору, належним чином не виконує.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), згідно зі ст. 629 ЦКУ, договір є обов'язковим до виконання.

Крім того, за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитом, згідно з умовами п. 6.1.1. Кредитного договору, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 610 та ч.І ст.612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання в строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 2.3.1 Кредитного договору, позивач має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання відповідачем взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим Договором, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цими договорами).

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено наслідки порушення договору позичальником, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У зв’язку з простроченням платежів за Кредитним договором позивач надіслав відповідачу претензію №04-390 від 04.03.2009 року, яка отримана відповідачем 11.03.2009 року, з вимогою достроково повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти за користування кредитом (разом з іншими нарахованими сумами, що підлягають сплаті за Кредитним договором).

Таким чином, позивач станом на 13.05.2009 року заявив до стягнення 12029571,58 грн. заборгованості за Кредитним договором, яка складається з: 9695750,58 грн. заборгованості за кредитом, 1785106,80 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 517315,89 грн. простроченої заборгованості по процентах, 3396,82 грн. заборгованості по комісії та 28001,49 грн. пені.

Відповідач в ході розгляду спору у відзиві на позовну заяву від 14.07.2009 року повідомив про часткову сплату заборгованості, у зв’язку з чим суд зобов’язав позивача уточнити суму позовних вимог станом на день розгляду спору.

Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, з якої вбачається, що станом на 27.10.2009 року сума заборгованості відповідача змінилась у зв’язку з частковою сплатою та настанням строку сплати наступного платежу, зокрема, заборгованість відповідача становить 11277364,50 грн., яка складається з 2770214,45 грн. заборгованості за кредитом, 7975143,72 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 3396,82 грн. простроченої заборгованості по комісії та 528609,51 грн. пені. Зазначені суми відповідачем не заперечені та не спростовані.

Відповідач в ході розгляду справи проти задоволення позову заперечував, в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що відповідно до умов Кредитного договору (п.3) виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем забезпечувалось Договором іпотеки №12-2006/DC від 03.04.2006 року адміністративно-побутового комплексу загальною площею 11415,15 м. кв., що розташований за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Меблева, 1 та адміністративної будівлі загальною площею 1413,5 м. кв., що розташована за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Меблева, 1, які належать відповідачу на праві власності.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Кредитного договору за зверненням позивача, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О.В. було вчинено виконавчий напис №615 про стягнення з відповідача 12018550,21 грн. заборгованості за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на нерухоме майно згідно вищевказаного Договору іпотеки на суму 12018550, 21 грн.

Зазначений виконавчий напис нотаріуса був пред’явлений до виконання, у зв’язку з чим 15.06.2009 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Вольфом Олександром Леонідовичем було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 12868225), яке триває на даний час.

Таким чином, відповідач вважає, що спірний виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на нерухоме майно відповідача на користь позивача на суму заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором в сумі 12018550,21 грн., який згідно п. 4 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження»є виконавчим документом, підлягає примусовому виконанню в порядку передбаченому для судових рішень, свідчить про фактичне вирішення спору іншим органом (нотаріусом) між тими ж сторонами і про той же предмет і з тих же підстав, що в свою чергу відповідно до положень п.2 ст. 80 ГПК України передбачає припинення провадження у справі.

Суд не приймає заперечення відповідача, оскільки станом на день розгляду спору позивачем заявлено іншу суму боргу з врахуванням часткового погашення та настання строку сплати наступного платежу, нову суму відсотків на суму фактичного боргу. Також, позивачем заявлено до стягнення пеню, яка є господарсько-правовою санкцією і підлягає нарахуванню відповідно до вимог чинного законодавства, що встановлюється в судовому порядку, тобто не може вважатись безспірною.

Враховуючи, що згідно з ч.1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат»та абзацу першого частини першої пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін’юсту України від 3 березня 2004 року №20/5, в основі вчинення такої нотаріальної дії, як виконавчий напис, лежить факт безспірності заборгованості, стягнення пені за виконавчим написом нотаріуса виключається.

Крім того, як наголошено Верховним Судом України у Постанові від 22.11.2005 року у справі господарського суду Харківської області № 38/346-04, згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Тому здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема, захист цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Крім того, у частині 1 статті 1 Закону України «Про нотаріат»нотаріат в Україні визначено як систему органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Таким чином, безпідставним є ототожнення вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису на борговому документі з вирішенням спору про право, з огляду на норми Закону України «Про нотаріат»нотаріус не наділений компетенцією вирішувати господарські спори.

Враховуючи вищезазначене, припинення провадження у справі в порядку пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з наявністю виконавчого напису нотаріуса визнано Верховним Судом України неправомірним.

Посилання відповідача, що прийняття рішення у даній справі призведе до стягнення одних і тих же вимог за двома самостійними виконавчими документами, тобто подвійного стягнення тієї ж самої заборгованості двічі, не приймається судом, оскільки відповідні обставини безпосередньо стосуються провадження виконавчих дій, тому дослідження їх в межах даного спору є безпідставним і передчасним.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено наявність заборгованості відповідача в сумі 2770214,45 грн. за кредитом, 7975143,72 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 3396,82 грн. простроченої заборгованості по комісії, що відповідачем не спростовано, також з відповідача підлягає стягненню 528609,51 грн. пені.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок порушення ним господарського зобов’язання.

Керуючисьст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика»(08298, Київська обл., Ірпінський р-н, смт. Коцюбинське, вул. Меблева, 1, код 05509300) на користь Відкритого акціонерного товариства «БМ Банк»(01032, м. Київ, б-р Т.Шевченка, 37/122, код 33881201) 2770214,45 грн. заборгованості за кредитом, 7975143,72 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 3396,82 грн. простроченої заборгованості по комісії, 528609,51 грн. пені та 25812,50 грн. судових витрат.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя