Рішення № 85420842, 05.11.2019, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

05 листопада 2019 року м. ЧернігівСправа № 927/763/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/763/19, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ”

вул. Малиновського, 55-А, м.Чернігів, 14020

До відповідача: БУДИНКОУПРАВЛІННЯ №1 ОСТЕРСЬКОЇ КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНОЇ ЧАСТИНИ РАЙОНУ

вул. Ювілейна, будинок 3, смт. Десна, Козелецький район, Чернігівська область, 17024

Про стягнення 204537,90 грн

За участю представників:

Позивача: Бузина Н.В., адвокат, ордер серія ЧН №037934 від 04.09.2019; договір про надання правничої (правової) допомоги №22 від 20.03.2019

Відповідача: не з`явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем – Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ” подано позов до БУДИНКОУПРАВЛІННЯ №1 ОСТЕРСЬКОЇ КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНОЇ ЧАСТИНИ РАЙОНУ про стягнення 1158973,75 грн, а саме: 1115572,82 грн заборгованості по сплаті за електричну енергію, спожиту в червні-липні 2019 року; 3515,61 грн 3% річних та 39885,32 грн пені.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №160551 від 01.01.2019.

Ухвалою суду від 06.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.10.2019 о 10:30. Визнано обов`язкову явку в судове засідання повноважних представників сторін.

У судовому засіданні 01.10.2019 представник позивача зазначив, що відповідачем була здійснена часткова оплата заявленої до стягнення суми боргу, в зв`язку з чим просив суд оголосити перерву в судовому засіданні для надання можливості підготувати та надати суду докази часткової оплати відповідачем заявленої до стягнення суми боргу.

Представник відповідача усного клопотання позивача про оголошення перерви не заперечував.

У судовому засіданні 01.10.2019 суд постановив ухвалу про задоволення усного клопотання представника позивача та оголосив перерву до 03.10.2019 до 11:00.

Відповідач у поданому відзиві на позов №210 від 20.09.2019 вказує на те, що заборгованість по оплаті за спожиту електроенергію виникла внаслідок несвоєчасної оплати отриманої продукції – активної електричної енергії станом на 03.09.2019. Борг було сплачено відповідачем частково на суму 515572,82 грн на підставі платіжних доручень №629 від 12.09.2019 на суму 308000,00 грн; №630 від 12.09.2019 на суму 72000,00 грн; №637 від 20.09.2019 на суму 135572,82 грн. Станом на 19.09.2019 заборгованість за спожиту активну електричну енергію становить 600000,00 грн. Також відповідач просить суд зменшити розмір пені та 3% річних на 90%.

Відзив на позов №210 від 20.09.2019 з додатками залучено до матеріалів справи.

Позивач у письмовій заяві №7/1 від 25.09.2019 про зменшення розміру позовних вимог та повернення судового збору вказує на те, що станом на 25.09.2019 відповідачем було здійснену часткову оплату заборгованості за активну електроенергію в розмірі 515572,82 грн, що підтверджується виписками банку: 12.09.2019 – 308000,00 грн; 12.09.2019 – 72000,00 грн; 20.09.2019 – 135572,82 грн. Відповідно позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог на 515572,82 грн та стягнути з відповідача 600000,00 грн основного боргу за електричну енергію, 3515,61 грн 3% річних та 39885,32 грн пені.

Крім того, позивач у поданій заяві зазначає, що при поданні позовної заяви ним було сплачено судовий збір у більшому розмірі ніж встановлено ЗУ “Про судовий збір”, а саме 22505,91 грн, згідно з платіжним дорученням №278 від 31.07.2019, у той час як необхідно було сплатити 17384,61 грн. Таким чином, надмірно сплачені кошти становлять 5121,30 грн, які підлягають поверненню позивачу.

У письмовій заяві №7/3 від 02.10.2019 про зменшення розміру позовних вимог та повернення судового збору позивач вказує на те, що відповідачем було сплачено в рахунок погашення заборгованості 250000,00 грн, що підтверджується випискою банку від 30.09.2019, призначення платежу: оплата згідно договору №160551 від 01.01.2019 за електроенергію за липень 2019. Відповідно позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог на 250000,00 грн та стягнути з відповідача 350000,00 грн основного боргу за електричну енергію, 3515,61 грн 3% річних та 39885,32 грн пені.

Також позивач відповідно до п. 1 ч.1 ст. 7 ЗУ “Про судовий збір” просить повернути надмірно сплачений судовий збір.

У судовому засіданні 03.10.2019 суд постановив ухвалу про задоволення заяви позивача №7/1 від 25.09.2019 про зменшення розміру позовних вимог на суму 515572,82 грн та заяви №7/3 від 02.10.2019 про зменшення розміру позовних вимог на суму 250000,00 грн, оскільки це є правом сторони та відповідає вимогам ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

Заяви позивача №7/1 від 25.09.2019 та №7/3 від 02.10.2019 в частині повернення надмірно сплаченого судового збору прийняті судом до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 03.10.2019 зазначив, що відповідачем була здійснена часткова оплата заявленої до стягнення суми боргу, в зв`язку з чим заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання можливості перевірити факт зарахування часткової оплати відповідачем заявленої до стягнення суми боргу.

У поданій відповіді на відзив №7/2 від 26.09.2019 позивач зазначає, що заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов є необґрунтованими та такими, що не спростовують обставин, зазначених у позовній заяві, а клопотання щодо зменшення пені та 3% річних є безпідставним та не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 03.10.2019 суд залучив до матеріалів справи копію платіжного доручення №655 від 02.10.2019 на суму 58863,03 грн, як доказ часткової оплати відповідачем заявленої до стягнення суми боргу.

Також суд у судовому засіданні 03.10.2019 постановив ухвалу про часткове задоволення усного клопотання представника позивача про оголошення перерви та відклав підготовче засідання на 29.10.2019 на 10:30.

Ухвалою суду від 03.10.2019, відповідно до ст. 120, 121 ГПК України, повідомлено сторін про те, що підготовче засідання було відкладено на 29.10.2019 о 10:30.

До початку судового засідання від позивача надійшла письмова заява №7/4 від 28.10.2019 про зменшення розміру позовних вимог та повернення судового збору. У поданій заяві позивач вказує на те, що станом на 28.10.2019 відповідачем в рахунок погашення заборгованості було сплачено 188863,03 грн, що підтверджується виписками банку: 02.10.2019 – 58863,03 грн; 16.10.2019 – 130000,00 грн. Відповідно позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог на 188863,03 грн та стягнути з відповідача 161136,97 грн основного боргу за електричну енергію, 3515,61 грн 3% річних та 39885,32 грн пені.

Крім того, позивач у поданій заяві, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 7 ЗУ “Про судовий збір”, у зв`язку зі зменшенням позовних вимог просить повернути сплачений ним судовий збір.

Представник відповідача щодо зменшення позовних вимог не заперечував та надав письмову заяву №227 від 29.10.2019 про долучення документів до матеріалів справи. Суд задовольнив заяву відповідача, подані документи залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.10.2019 суд постановив ухвалу про задоволення заяви позивача №7/4 від 28.10.2019 про зменшення розміру позовних вимог на суму 188863,03 грн, оскільки це є правом сторони та відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Заява №7/4 від 28.10.2019 у частині повернення судового збору прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 29.10.2019 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2019 о 11:30.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 29.10.2019 №1702401094057, але повноважного представника у судове засідання 05.11.2019 не направив.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії”(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain”) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Зважаючи на те, що згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань від сторін, в тому числі відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Приймаючи до уваги, що судом було прийнято зменшення позивачем позовних вимог на 954435,85 грн основного боргу та відповідно стягнення з відповідача 161136,97 грн основного боргу за електричну енергію, спожиту в червні-липні 2019 року, 3515,61 грн 3% річних та 39885,32 грн пені по договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №160551 від 01.01.2019, а тому суд розглядає справу з урахуванням зменшення позивачем розміру позовних вимог.

У відповідності до Законів України «Про ринок електричної енергії», «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (позивач) є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, згідно з постановою НКРЕКП №429 від 14.06.2018.

Абзацом 4 пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що упродовж двох років з 01.01.2019 такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання.

Як вбачається із наданого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» 21.12.2017 було зареєстровано як юридична особа, основним видом економічної діяльності якого є торгівля електроенергією, код КВЕД 35.14 (а.с.19-21).

Таким чином, позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території (Чернігівська область), на якій до відокремлення провадило діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електричної енергії за регульованим тарифом ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО».

За приписами Закону України «Про ринок електричної енергії», універсальна послуга – це постачання електричної енергії побутовим та малим не побутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону. Побутовий споживач – індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб – побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність). Тариф на послуги постачальника універсальних послуг встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до затвердженої нею методики. Надання універсальних послуг здійснюється з дотриманням умов щодо виконання спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів, передбачених статтею 62 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Абзацом 11 пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що тимчасово, на період з 01.01.2019 по 31.12.2020, універсальні послуги, крім побутових та малих непобутових споживачів, надаються постачальником таких послуг також бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності та іншим споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт. У зазначений період на бюджетні установи незалежно від розміру договірної потужності та на інших споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт, поширюються всі права та обов`язки, передбачені Законом України "Про ринок електричної енергії" для малих непобутових споживачів щодо отримання універсальних послуг, передбачених статтею 63 цього Закону.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі – енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Учасники ринку електричної енергії, згідно зі ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Згідно з ч.1 ст. 276 Господарського кодексу України, загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.

Інші особливості визначення кількості (обсягів), якості строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Частиною 4 ст.63 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті. Зазначеним договором визначаються також умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача.

Відповідно до п.1.2.15. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

Пунктом 3.2.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії також визначено, що укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Відповідно до ч. 1 статті 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами ч.1, 2, 3, 5 ст.633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Положення ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.1,3 ст.641, ч.1,2 ст.642 Цивільного кодексу України).

Частинами 1,2 ст.56 Закону України “Про ринок електричної енергії” передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Як вбачається із матеріалів справи, БУДИНКОУПРАВЛІННЯМ №1 ОСТЕРСЬКОЇ КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНОЇ ЧАСТИНИ РАЙОНУ (відповідачем) було підписано та направлено позивачу заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на виконання вимог Закону України “Про ринок електричної енергії”, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та з метою непереривного електрозабезпечення за об`єктами споживача Будинкоуправління КЕЧ, у якій зазначені адреси об`єкту та ЕІС-код точок комерційного обліку за об`єктом споживання, а також вказано про приєднання споживача з 01.01.2019 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг “ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ” (а.с.24).

Таким чином, підписавши заяву-приєднання, споживач (відповідач) 01.01.2019 уклав з ТОВ “ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ” (постачальником, позивачем) договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №160551, згідно з яким початком постачання електричної енергії є 01.01.2019, а також прийняв на себе всі зобов`язання, зазначені в договорі про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

За таких обставин, твердження відповідача про те, що договір про постачання електричної енергії з позивачем не укладався, а лише була підписана заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг спростовується вищевикладеним та судом до уваги не приймається.

Пунктом 2.1. договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №160551 від 01.01.2019 передбачено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.5.1, 5.2, 6.2 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №160551 від 01.01.2019, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору. Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Комерційна пропозиція (розповсюджується лише на непобутових споживачів, які утримуються за рахунок коштів населення), що є додатком №2 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг передбачає, що постачання електричної енергії здійснюється за регульованими цінами (тарифами) на електроенергію, затвердженими регулятором, які включають, в тому числі витрати на розподіл електричної енергії. Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію – не пізніше п`ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Термін дії договору та умови пролонгації – до 31.12.2019. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

На підтвердження фактичного споживання відповідачем активної електричної енергії в червні та липні 2019, позивачем надано акти прийняття-передавання товарної продукції – активної електричної енергії: №160551/97156/1 від 30.06.2019 в об`ємі 487340 кВт.год на суму 762701,46 грн та №160551/118895/1 від 31.07.2019 в об`ємі 517431 кВт.год на суму 807572,82 грн (а.с.34,35). Всього відповідачем спожито активної електричної енергії за червень-липень 2019 на загальну суму 1570274,28 грн.

Акти прийняття-передавання товарної продукції – активної електричної енергії: №160551/97156/1 від 30.06.2019 в об`ємі 487340 кВт.год на суму 762701,46 грн та №160551/118895/1 від 31.07.2019 в об`ємі 517431 кВт.год на суму 807572,82 грн відповідачем не підписані.

Виставлені позивачем відповідачу рахунки-фактури на оплату за спожиту активну електричну енергію: №160551/97156/1 від 30.06.2019 на суму 762701,46 грн та №160551/118895/1 від 31.07.2019 на суму 807572,82 грн були отримані представником відповідача В.Хоменко, що підтверджується його підписом на рахунках, які скріплені печатками сторін, копії яких додана до матеріалів справи (а.с.36,37). Але на вказаних рахунках-фактурах відсутня дата їх отримання представником відповідача.

Відповідач ні у відзиві на позовну заяву, ні у судових засідання не заперечував щодо вартості та кількості отриманої ним активної електричної енергії в червні та липні 2019.

З матеріалів справи також вбачається, що акт прийняття-передавання товарної продукції – активної електричної енергії №160551/97156/1 від 30.06.2019 в об`ємі 487340 кВт.год на суму 762701,46 грн та рахунок-фактура на оплату за спожиту активну електричну енергію №160551/97156/1 від 30.06.2019 на суму 762701,46 грн були направлені позивачем відповідачу рекомендованою кореспонденцією 06.07.2019 супровідним листом №2 від 05.07.2019 та отримані відповідачем 09.07.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1702401060632 (а.с.44,46).

Акт прийняття-передавання товарної продукції – активної електричної енергії№160551/118895/1 від 31.07.2019 в об`ємі 517431 кВт.год на суму 807572,82 грн та рахунок-фактура на оплату за спожиту активну електричну енергію №160551/118895/1 від 31.07.2019 на суму 807572,82 грн були направлені позивачем відповідачу рекомендованою кореспонденцією 07.08.2019 супровідним листом №3 від 07.08.2019 та отримані відповідачем 08.08.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1702401066614 (а.с.45,47).

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розділами «Спосіб оплати», «Строк оплати», «Спосіб оплати послуг з розподілу електричної енергії» додатку 2 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг «Комерційна пропозиція (розповсюджується лише на непобутових споживачів, які утримуються за рахунок коштів населення)» педбачено, що повна оплата вартості обсягу спожитої електричної енергії здійснюється один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим. Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, що зазначений у договорі або розрахункових документах, протягом 5 робочих днів від дати отримання рахунка, через постачальника з наступним переведенням цієї оплати оператору системи розподілу.

Оскільки, на рахунках-фактури на оплату за спожиту активну електричну енергію: №160551/97156/1 від 30.06.2019 на суму 762701,46 грн та №160551/118895/1 від 31.07.2019 на суму 807572,82 грн відсутня дата їх отримання, а тому, оплату за спожиту електричну енергію, відповідач зобов`язаний був здійснити протягом п`яти робочих днів з дати отримання вказаних рахунків, які були направлені позивачем відповідачу рекомендованою кореспонденцією, а саме: 06.07.2019 супровідним листом №2 від 05.07.2019 рахунок-фактура №160551/97156/1 від 30.06.2019 на суму 762701,46 грн (отриманий відповідачем 09.07.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1702401060632) та 07.08.2019 супровідним листом №3 від 07.08.2019 рахунок-фактура №160551/118895/1 від 31.07.2019 на суму 807572,82 грн (отриманий відповідачем 08.08.2019), що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1702401066614

Відповідно, по рахунку № НОМЕР_1 /97156/1 від 30.06.2019 року на суму 762701,46 грн (отриманий 09.07.2019) відповідач зобов`язаний був розрахуватись по 16.07.2019 включно (13,14.07.вихідні); по рахунку № НОМЕР_2 /1 від 31.07.2019 на суму 807572,82 грн (отриманий 08.08.2019) – по 15.08.20189 включно (10,11.08. вихідні).

Як вбачається з матеріалів, відповідач повністю здійснив оплату по рахунку № 160551/97156/1 від 30.06.2019 року на суму 762701,46 грн лише 12.09.2019, а саме: 29.07.2019 – 149261,71 грн; 15.08.2019 – 113 439,75 грн; 27.08.2019 – 192 000,00 грн та 12.09.2019 – 308000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками за період 29.07.2019, 15.08.2019, 27.08.2019 та платіжним дорученням №629 від 12.09.2019 на суму 308000,00 грн, призначення платежу: оплата зг.дог-ру №160551 від 01.01.19 за ел.енергію за червень 2019, копії яких додано до матеріалів справи (а.с.38-42).

По рахунку №160551/118895/1 від 31.07.2019 на суму 807572,82 грн відповідач здійснив часткову оплату, а саме: 72000,00 грн згідно з платіжним дорученням №630 від 12.09.2019; 135572,82 грн згідно з платіжним дорученням №637 від 20.09.2019, призначення платежу: оплата зг.дог-ру №160551 від 01.01.19 за ел.енергію за липень 2019; 250000,00 грн, що підтверджується випискою банку від 30.09.2019, призначення платежу: оплата згідно договору №160551 від 01.01.2019 за електроенергію за липень 2019; 58863,03 грн згідно з платіжним дорученням №655 від 02.10.2019, що підтверджується також випискою банку від 02.10.2019, призначення платежу: оплата згідно договору №160551 від 01.01.2019 за електроенергію за липень 2019; 130000,00 грн, що підтверджується випискою банку від 16.10.2019, призначення платежу: оплата згідно договору №160551 від 01.01.2019 за електроенергію за липень 2019, копії яких додано до матеріалів справи (а.с.69,70,95-99,102,111-114).

Таким чином, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, заборгованість відповідача за спожиту активну електричну енергію за липень 2019 по рахунку № НОМЕР_2 /1 від 31.07.2019 становить 161136,97 грн.

Відповідач щодо зазначеної заборгованості не заперечував.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 9.1. договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Позивач просить стягнути 39885,32 грн пені, а саме: по рахунку №160551/97156/1 від 30.06.2019 року – 26344,65 грн пені за період з 17.07.2019 по 03.09.2019 та по рахунку № НОМЕР_2 /1 від 31.07.2019 – 13540,67 грн пені за період з 17.08.2019 по 03.09.2019.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платник грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Абзацами 2-4 пункту 5.11. договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Комерційна пропозиція (розповсюджується лише на непобутових споживачів, які утримуються за рахунок коштів населення), що є додатком №2 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг передбачає, що за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Матеріалами справи підтверджується прострочка оплати відповідачем за спожиту електроенергію, але приймаючи до уваги, що позивачем при розрахунку пені за прострочку оплати по рахунку №160551/97156/1 від 30.06.2019 року було невірно визначено період прострочки з 15.08.2019 по 27.08.2019 на суму 500000 грн, оскільки оплата була здійснена 27.08.2019 в сумі 192000 грн, відповідно прострочка оплати за вказаний період виникла з 15.08.2019 по 26.08.2019 (день оплати не враховується в день прострочки), а тому пеня по рахунку №160551/97156/1 від 30.06.2019 року за період прострочки оплати з 17.07.2019 по 03.09.2019 підлягає стягненню в сумі 26165,81 грн.

Вимоги позивача про стягнення пені в сумі 13540,67 грн за прострочку оплати по рахунку № НОМЕР_1 118895/1 від 31.07.2019 за період з 17.08.2019 по 03.09.2019, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Загальний розмір пені по спірних рахунках становить 39706,48 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3515,61 грн 3% річних, а саме: по рахунку №160551/97156/1 від 30.06.2019 року – 2320,84 грн 3% річних за період з 17.07.2019 по 03.09.2019 та по рахунку №160551/118895/1 від 31.07.2019 – 1194,77 грн 3% річних за період з 17.08.2019 по 03.09.2019.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок 3% річних за прострочення оплати активної електроенергії, суд доходить висновку, що позивачем при розрахунку 3% річних за прострочку оплати по рахунку №160551/97156/1 від 30.06.2019 року було невірно визначено період прострочки з 15.08.2019 по 27.08.2019 на суму 500000 грн, оскільки оплата була здійснена 27.08.2019 в сумі 192000 грн, відповідно прострочка оплати за вказаний період виникла з 15.08.2019 по 26.08.2019 (день оплати не враховується в день прострочки), а тому 3% річних по рахунку №160551/97156/1 від 30.06.2019 року за період прострочки оплати з 17.07.2019 по 03.09.2019 підлягають стягненню в сумі 2305,05 грн.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 1194,77 грн за прострочку оплати по рахунку №160551/118895/1 від 31.07.2019 за період з 17.08.2019 по 03.09.2019, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Загальний розмір 3% річних по спірних рахунках становить 3499,82 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасних розрахунків за активну електроенергію.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання не виконав, за спожиту активну електроенергію своєчасно в повній сумі не розрахувався, а тому суд з урахуванням вищезазначеного доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 161136,97 грн боргу за активну електроенергію; 39706,48 грн пені та 3499,82 грн 3% річних. У частині стягнення 15,79 грн 3% річних та 178,84 грн пені відмовити, у зв?язку з необґрунтованістю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір в розмірі 3065,15 грн.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 3% річних на 90% задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічна норма міститься і в ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Три проценти річних, які боржник сплачує за прострочку виконання зобов`язання, не є штрафною санкцією, у розумінні ст. 230 Господарського кодексу України та ст. 549 Цивільного кодексу України, а є відповідальністю, визначеною ст. 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд доходить висновку, що нормами чинного законодавства не надано суду право щодо зменшення трьох процентів річних.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

У відповідності до ст.74,77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У порушення вищезазначеного, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо зменшення пені та 3% річних, а також не доведено, що розмір пені та 3% річних є надмірно великим порівняно із збитками кредитора, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ” (вул. Малиновського, 55-А, м.Чернігів, 14020; код ЄДРПОУ 41823846) до БУДИНКОУПРАВЛІННЯ №1 ОСТЕРСЬКОЇ КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНОЇ ЧАСТИНИ РАЙОНУ (вул. Ювілейна, будинок 3, смт. Десна, Козелецький район, Чернігівська область, 17024; код ЄДРПОУ 22992611) про стягнення 204537,90 грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з БУДИНКОУПРАВЛІННЯ №1 ОСТЕРСЬКОЇ КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНОЇ ЧАСТИНИ РАЙОНУ (вул. Ювілейна, будинок 3, смт. Десна, Козелецький район, Чернігівська область, 17024; код ЄДРПОУ 22992611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ” (вул. Малиновського, 55-А, м.Чернігів, 14020; код ЄДРПОУ 41823846; розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 у філії – ЧОУ АТ «Ощадбанк», МФО 353553) 161136,97 грн заборгованості за електричну енергію.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Стягнути з БУДИНКОУПРАВЛІННЯ №1 ОСТЕРСЬКОЇ КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНОЇ ЧАСТИНИ РАЙОНУ (вул. Ювілейна, будинок 3, смт. Десна, Козелецький район, Чернігівська область, 17024; код ЄДРПОУ 22992611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ” (вул. Малиновського, 55-А, м.Чернігів, 14020; код ЄДРПОУ 41823846; розрахунковий рахунок № НОМЕР_4 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) 39706,48 грн пені, 3499,82 грн 3% річних та 3065,15 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ” (вул. Малиновського, 55-А, м.Чернігів, 14020; код ЄДРПОУ 41823846) до БУДИНКОУПРАВЛІННЯ №1 ОСТЕРСЬКОЇ КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНОЇ ЧАСТИНИ РАЙОНУ (вул. Ювілейна, будинок 3, смт. Десна, Козелецький район, Чернігівська область, 17024; код ЄДРПОУ 22992611) у частині стягнення 15,79 грн 3% річних та 178,84 грн пені, відмовити

5. У задоволенні клопотання БУДИНКОУПРАВЛІННЯ №1 ОСТЕРСЬКОЇ КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНОЇ ЧАСТИНИ РАЙОНУ (вул. Ювілейна, будинок 3, смт. Десна, Козелецький район, Чернігівська область, 17024; код ЄДРПОУ 22992611) про зменшення розміру пені та 3% річних на 90%, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 06.11.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

– адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

– засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко