Рішення № 8538442, 17.11.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" листопада 2009 р. Справа № 10/277-09Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/277-09

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод дверних систем», с. Лишня, Макарівський район

про стягнення 12554,55 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 паспорт, серії НОМЕР_2 від 20.07.2002 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод дверних систем» (далі відповідач) про стягнення з останнього 12554,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не в повному обсязі оплачена вартість товару, поставленого на підставі Договору поставки № 25/03 від 25.03.2008 р., у звязку з чим утворилась заборгованість в сумі 9521,45 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 3033,10 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.09.2009 р. порушено провадження у справі № 10/277-09.

В судовому засіданні 13.10.2009 р. представником позивача підтримано позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 13.10.2009 р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов та інших витребуваних ухвалою суду від 29.09.2009 р., документів до суду не надіслав.

Відповідно до ухвали господарського суду від 13.10.2009 р. відкладено розгляд справи.

В судовому засіданні 03.11.2009 р. представником позивача підтримано позовні вимоги та надано частину документів, витребуваних ухвалою суду від 13.10.2009 р.

Представник відповідача в судове засідання 03.11.2009 р. повторно не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ухвалою господарського суду від 03.11.2009 р., відкладено розгляд справи та зобовязано позивача, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про друковані засоби масової інформації загальнодержавної та місцевої сфери розповсюдження, в яких у 2009 р. розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме»№ 1443-р від 19.11.2008 р., подати до офіційного друкованого органу оголошення про виклик до суду відповідача.

17.11.2009 р. через загальний відділ господарського суду, позивачем надано заяву № 8 від 17.11.2009 р., відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача витрати в сумі 150,00 грн., понесені позивачем за подачу оголошення.

Представник відповідача в судове засідання 17.11.2009 р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча останній належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, про що свідчить відбиток штампу загального відділу на звороті у нижньому лівому куті ухвали суду від 03.11.2009 р., а також поданим до офіційного друкованого органу оголошення про виклик відповідача до суду (примірник газети «Київська правда»№123 (22469) за четвер 12 листопада 2009 р. міститься в матеріалах справи). Відзив на позов та інші, витребувані ухвалами суду від 29.09.2009 р., 13.10.2009 р. та від 03.11.2009 р., документи до суду не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, та відсутність документів, що підтверджують неможливість прибуття в судове засідання представника відповідача, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2008 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки № 25/03, відповідно до умов якого постачальник зобовязується виготовити та передати покупцю продукцію деревообробки, а покупець зобовязується прийняти продукцію та оплатити (п. 1.1 договору). Кількість, ціна та загальна вартість продукції вказана в специфікаціях, які є невідємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що продукція постачається партіями відповідно до специфікацій до договору.

Розрахунки за продукцію здійснюються покупцем шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець зобовязаний оплатити постачальнику партію продукції на умовах: 50 % передплати, 50 % перед поставкою продукції (пп. 3.1, 3.2 договору).

25.03.2008 р. між сторонами у справі підписана специфікація № 1 до Договору № 25/03 від 25.03.2008 р., відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо найменування, розмірів, кількості, ціни, порядку поставки та оплати товару.

Для здійснення оплати товару позивачем виставлені відповідачу рахунки фактури № 1 від 24.03.2008 р. на суму 14832,00 грн., № 2 від 05.05.2008 р. 7800,97 грн., № 4 від 10.07.2008 р. - 16370,48 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивачем, на підставі видаткових накладних № 1 від 24.04.2008 р. на суму 9010,44 грн., № 2 від 03.05.2008 р. 5821,56 грн., № 3 від 20.05.2008 р. 2518,92 грн., № 4 від 07.08.2008 р. - 16370,48 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, поставлено, а відповідачем прийнято товар, а саме: дошка суха не обрізна 40 мм. та брус сухий 28х34х (2050-2200) на загальну суму 39003,45 грн. (копії видаткових накладних наявні в матеріалах справи).

Для отримання товару відповідачем видані довіреності на отримання товарно матеріальних цінностей серії НБЛ № 888994 від 24.04.2008 р., серії НБЛ № 889023 від 20.05.2008 р., серії ЯПЕ № 769621/135 від 06.08.2008 р. на імя ОСОБА_2 (копії довіреностей наявні в матеріалах справи).

Також, в якості доказу передання відповідачеві продукції позивачем надано податкові накладні № 1 від 01.04.2008 р., № 2 від 15.04.2008 р., № 3 від 13.05.2008 р., № 5 від 07.08.2008 р., які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно вищезазначених видаткових накладних та копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно із нормами Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Вартість товару, у строки встановлені договором відповідачем сплачена позивачу лише частково.

Листом від 23.10.2008 р. № 3 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість у сумі 21172,34 грн.

Відповідачем частково проведено оплату за товар, що підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 31.12.2008 р. сальдо на користь позивача становить 11171,45 грн.

18.03.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 4, надсилання якої підтверджується наявними в матеріалах справи копіями повідомленням про вручення останньому рекомендованого поштового відправлення та фіскальним чеком від 20.03.2009 р., з вимогою сплатити 10521,45 грн. заборгованості.

Відповідач відповіді на претензію не надав, проте останнім проведено часткову оплату товару.

Поставлений позивачем на підставі видаткової накладної № 4 від 07.08.2008р. та отриманий відповідачем на підставі довіреності серії ЯПЕ № 769621 від 06.08.2008 р. товар у сумі 9521,45 грн., залишений не сплаченим.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що на час прийняття рішення відповідачем не сплачена позивачу повна вартість отриманого товару, відповідно до Договору поставки № 25/03 від 25.03.2008 р., вимога про стягнення 9521,45 грн. заборгованості визнається судом правомірною та підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3033,10 грн. пені.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що у випадку прострочки платежів за поставлену продукцію, покупець зобовязаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування пені та задовольняє її за розрахунком позивача, наведеному у додатку до позовної заяви.

Враховуючи вище викладені обставини, позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Позивач, посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України, також просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1500,00 грн.

В обґрунтування зазначених судових витрат, позивач надав копію видаткового касового ордену № 1 від 03.04.2009 р. на суму 1500,00 грн., виданого ОСОБА_3.

Відповідно до ухвал господарського суду від 13.10.2009 р. та від 03.11.2009р. позивача зобовязано, на підтвердження витрат на послуги адвоката, надати суду: договір про надання адвокатських послуг та акт прийому передачі адвокатських послуг. Проте на виконання вимог ухвал суду останнім не надано вищезазначені документи для належним чином встановлення судом факту витрат повязаних з наданням позивачу правової допомоги.

Позивач формально, обмежився констатацією наявності певного кола документів, без відповідного аналізу їх юридичного змісту.

- Так, копія видаткового касового ордеру № 1 від 03.04.2009 р., яка надана позивачем до додатків до позовної заяви виданий на імя ОСОБА_3, з вказаною підставою: надання адвокатських послуг по стягненню заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод дверних систем»не може бути належним доказом сплати за правову допомогу виходячі з наступного.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

- Кошти в сумі 1500,00 грн. сплачені позивачем за видатковим касовим орденом № 1 від 03.04.2009 р. ОСОБА_3, проте суд не має змоги встановити чи є зазначена фізична особа адвокатом.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999р.) угода про надання правової допомоги - це договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) зобовязується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, повязані з виконанням угоди. Гонорар передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності.

Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що позивачем не надано належних доказів, для встановлення факту чи є ОСОБА_3 адвокатом. В судових засіданнях брала участь сама фізична особа підприємець ОСОБА_1. Документи подані позивачем в процесу розгляду справи підписано також самим позивачем.

Для встановлення факту понесених витрат на послуги адвоката позивачем не надано договір про надання правової допомоги та акти здачі приймання виконаних робіт, чи інших доказів, які можуть підтвердити надання правової допомоги саме адвокатом, а отже з документів, що містяться у справі, не можливо зробити висновок як про обсяг наданих послуг, так і про обсяг затраченого часу на правову допомогу, оскільки будь-яких доказів, які б підтверджували надання адвокатських послуг по даному позову суду не надано, у звязку з чим у суду відсутні правові підстави покладати на відповідача зазначені витрати на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Відповідно до поданої позивачем заяви № 8 від 17.11.2009 р. про уточнення позовних вимог останній просить стягнути з відповідача 150,00 грн. витрати за подачу до офіційного друкованого органу оголошення про виклик до суду відповідача.

Як докази позивачем надано рахунок фактура № 697 від 10.11.2009 р. виставлений підприємством «Редакція газети «Київська правда»для оплати публікації про виклик до суду, який буде надрукований 12.11.2009 р. та актом прийому здачі робіт за рахунком № 697 на загальну суму 150,00 грн.

Враховуючи вище викладені обставини, витрати повязані з подачею до офіційного друкованого органу оголошення про виклик до суду у сумі 150,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при повному задоволенні позову покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 11, 509, 626, 692, 525, 526, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 216, 217, 218, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 55, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод дверних систем»(08063, Київська область, Макарівський район, с. Лишня, вул. Набережна, 11-Д; код ЄДРПОУ 32586994) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (02022, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 9521,45 грн. заборгованості, 3033,10 грн. пені, а також судові витрати: 125,55 грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та 150,00 грн. витрати на подачу до офіційного друкованого органу оголошення про виклик до суду відповідача. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині вимог щодо стягнення 1500,00 грн. судових витрат з оплати адвокатських послуг відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов