Рішення № 85383978, 22.10.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/15790/18

Провадження №2/523/902/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2019 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі

головуючого судді Сувертак І.В.

за участю секретаря Круглікова О.О.

розглянув в відкритому судовому засіданні , в порядку загального позовного провадження, в залі суду №5 в місті Одесі , справу за позовом -

Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) про захист порушеного права, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, котра виникла за кредитним договором

в судовому засіданні по суті позовних вимог , брали участь: представник позивача – адвокат Жуков Т.В. , відповідачі не з,явились в судове засідання,-

Установив

Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» 13 листопада 2018 року звернулося до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист порушеного права, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, котра виникла за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/83361/82/87697, згідно умов якого банк «Райффайзен Банк Аваль» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом: 40902 доларів США 00 центів строком до 17 січня 2014 року, а ОСОБА_1 зобов`язався належним чином використати та повернути позивачу суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштам розмірі: 14,00 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 014/83361/82/87697 від 17 січня 2008 року, 17 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, який було посвідчено приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О. В., зареєстрований в реєстрі за номером 59.

Предметом іпотеки є квартира за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить відповідачам на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, 17.12.2007 року, за реєстровим № 12-35092, зареєстрованого в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно за реєстраційним номером №21609907, номер запису: 292 в книзі: 671 пр - 120, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17231471, виданого КП «ОМБТІ та РОН» 27.12.2007 року.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02 липня 2010 року у справі № 2-3478/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/83361/82/87697 від 17 січня 2008 року у сумі 339810 грн. 05 коп. та судові витрати у розмірі 1940,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, що наданий позивачем, станом на 13 липня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 перед акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 014/83361/82/87697 від 17 січня 2008 року не погашена та складає: 78040 доларів США 35 центи, що в еквіваленті в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку складає 2046845 грн. 81 коп.

На підставі викладеного, банк просить у рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 014/83361/82/87697 від 17 січня 2008 року у сумі: 78040 доларів США 35 центи, що в еквіваленті в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку складає 2046845 грн. 81 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на: квартиру загальною площею 44,6 кв.м. житловою площею 27,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 - шляхом продажу її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною не нижчою ніж 518615 гривень.

Ухвалою суду від 03 грудня 2018 року суддею Сувертак І. В. прийнято до свого провадження зазначену цивільну справу у порядку загального позовного провадження та ухвалою суду від 24 квітня 2019 року підготовче засідання закрито та призначено судовий розгляд по суті позову. (а.с.47, 89).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повному обсязі та наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з мотивів, що викладені в позовній заяві.

Відповідачі в судове засідання не прибули, про розгляд справи обізнані та повідомлялись у встановленому законом порядку, причин неявки суду не сповістили та

Відповідач ОСОБА_6 О ОСОБА_7 24 січня 2019 року надав на адресу суду заяву в якій просив в задоволенні позову відмовити. Зазначив про те, що намагається виконувати кредитний договір, однак коштів не вистачає. (а.с. 59).

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності відповідачів.

Суд, вислухав представника позивача, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/83361/82/87697, згідно умов якого банк «Райффайзен Банк Аваль» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом: 40902 доларів США 00 центів строком до 17 січня 2014 року, а ОСОБА_1 зобов`язався належним чином використати та повернути позивачу суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштам розмірі: 14,00 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором. (а.с. 8-11).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 014/83361/82/87697 від 17 січня 2008 року, 17 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, який було посвідчено приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Ришкович О. В., зареєстрований в реєстрі за номером 59. (а.с. 15-17).

Предметом іпотеки є квартира за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить відповідачам на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, 17.12.2007 року, за реєстровим № 12-35092, зареєстрованого в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно за реєстраційним номером №21609907, номер запису: 292 в книзі:671 пр - 120, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17231471, виданого КП «ОМБТІ та РОН» 27.12.2007 року.

Всупереч вищевикладеним положенням, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02 липня 2010 року у справі № 2-3478/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/83361/82/87697 від 17 січня 2008 року у сумі 339810 грн. 05 коп. та судові витрати у розмірі 1940,00 грн. (а.с. 19-22).

Станом на 13 липня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 перед акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 014/83361/82/87697 від 17 січня 2008 року не погашена та складає: 78040 доларів США 35 центи, що в еквіваленті в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку складає 2046845 грн. 81 коп. (розрахунок, а.с. 6,7).

Доказів виконання рішення суду та сплати заборгованості за кредитним договором № 014/83361/82/87697 від 17 січня 2008 року, всупереч ст. 81 ЦПК України відповідачі суду не надали.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 25 липня 2018 року направив передбачену ст. 35 Закону України «Про іпотеку» вимогу про усунення порушення відповідачам, проте доказів отримання вимоги, а також виконання вимоги суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а відповідно до ч. 3 ст. 33 цього ж Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. 3.1.4 Договору іпотеки, у випадку невиконання Іпотекодавцем зобов`язань за цим або за Кредитним договором звернути стягнення на Предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 4 цього Договору, та за рахунок вирученої від реалізації Предмет іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією Предмета іпотеки.

Згідно з п. 4.2 Договору іпотеки, Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за Кредитним договором вони не будуть виконанні, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум процентів; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Зважаючи на невиконання відповідачами основного зобов`язання за Кредитним договором у позивача виникло право вимагати стягнення заборгованості за таким договором за рахунок предмету іпотеки.

Звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється будь-яким способом, передбаченим чинним законодавством України, у т.ч. і за рішенням суду (4.4 Договору іпотеки).

Водночас, положеннями ч. 1 ст. 39 Закону «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст.ст. 38, 39 Закону «Про іпотеку», суд доходить висновку, що у розумінні норми ст. 39 Закону «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною не нижчою ніж 518615 гривень.

В даному випадку, позивачем повинна бути зазначена початкова ціна предмета іпотеки, а не просто ціна нижча чи вища від чогось.

Окрім того, позивачем на підтвердження ціни вартості іпотечного майна надано звіт про оцінку предмету іпотеки суб`єктом оціночної діяльності Товарна біржа «Профі-Т» від 25.08.2018 року, однак до зазначеного звіту не надано доказів того, що суб`єкт оціночної діяльності має право займатись зазначеною діяльністю, методику оцінювання, договір про надання послуг по оцінці та ін.

Водночас, наслідком звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладання від імені іпотекодавця договору купівлі-продажу будь-якій особі-покупцеві є перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок погашення заборгованості позичальника перед кредитодавцем. Виходячи з принципу правової визначеності у такому випадку з рішення суду повинно бути зрозуміло, яка сума заборгованості за кредитними зобов`язаннями погашається в результаті переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а відтак суд доходить висновку, що вимоги ст. 39 Закону України «Про іпотеку» щодо обов`язкового зазначення у рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки початкової ціни предмету іпотеки для його подальшої реалізації поширюються і на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладання від імені іпотекодавця договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на умовах та в порядку викладеному в ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Окрім того, суд зазначає наступне.

07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній Валюті» , пунктом 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку (Постанова Верховного суду України від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/1310/17).

Квартира за адресою: АДРЕСА_2 , яка є предметом іпотеки, не була придбана за рахунок кредиту.

Позивач не надав доказів того, що відповідачі мають у власності інше нерухоме житлове майно та загальна площа нерухомого житлового майна предмета іпотеки (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що позов не підлягає задоволенню.

За таких обставин, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів.

Керуючись ст.ст. 3, 11-13,17- 18,109,131,137, 141, 211, 223, 263-265, 268, 352,354 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

Позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) про захист порушеного права, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_3 , в рахунок погашення заборгованості, котра виникла за кредитним договором №014/83361/82/87697 від 17 січня 2008 року - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Складання повного рішення (постанови) суду відбувається згідно до ч.6 ст. 259 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 04 листопада 2019 року, оскільки головуючий-суддя Сувертак І. В. перебувала у відпустці з 28 жовтня 2019 р. по 01 листопада 2019 року включно, окрім того, 26,27 жовтня та 02,03 листопада 2019 року були вихідними днями.

Суддя