Ухвала суду № 85376071, 28.10.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/17151/19

Провадження № 1-кс/234/8030/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання

28 жовтня 2019 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

слідчого судді Данелюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Антоненко О.В.,

прокурора Бобрицького С.О.,

слідчого Савків А.М.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисника Герасимця М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Риженко Д.С., яке погоджено прокурором першого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону молодшим лейтенантом юстиції Лобанцевим С.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, у відношенні підозрюваного:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краснокаменськ Російської федерації, громадянина України, українця, із вищою освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини А0501, який обіймає посаду командира 1 мінометного взводу – старшого офіцера мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини з 18.07.2019р., у військовому звані «лейтенант», який має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.426-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23.10.2019 року до Краматорського міського суду надійшло клопотання слідчого Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Риженко Д.С., яке погоджено прокурором першого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону молодшим лейтенантом юстиції Лобанцевим С.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з розглядом матеріалів кримінального провадження №62019050000001346 від 19.09.2019 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.426-1 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий та прокурор посилаються на те, що Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62019050000001346 від 19.09.2019 відносно лейтенанта ОСОБА_1 військової частини А0501, підозрюваного у вчиненні кримінально правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно абзацу 11 ст.1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1996 особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №303/2014, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №1126-VII, в Україні з 18 березня 2014 року розпочався особливий період, який діє по даний час.

У період з квітня 2014 року по теперішній час з метою вчинення на території України терористичних актів та інших тяжких і особливо тяжких злочинів, створено на території України та Російської Федерації терористичні організації «Донецька народна республіка» (далі за текстом – «ДНР») та «Луганська народна республіка» (далі за текстом – «ЛНР»), діяльність яких спрямована на порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, впливу на прийняття рішень, вчинення або не вчинення дій органами державної влади та органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об`єднаннями громадян.

13 квітня 2014 року Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14 квітня 2014 року та відповідно до якого на території України розпочато проведення антитерористичної операції.

Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/6/9 від 07 жовтня 2014 року районами проведення антитерористичної операції визначені території Донецької та Луганської областей.

Указом Президента України «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» від 30.03.2018 №116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.

Наказом Верховного Головнокомандувача ЗСУ «Про початок операції об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей» від 30.04.2018, з 14:00 годин 30 квітня 2018 року розпочато операцію Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій та Луганській областях, відповідно до плану операції Об`єднаних сил.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 18.07.2019 року ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині А 0501.

Згідно наказу командира військової частини А 0501 №159 від 18.07.2019 ОСОБА_1 призначено на посаду командира 1 мінометного взводу – старшого офіцера мінометної батареї 1 механізованого батальйону вказаної військової частини.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 29.03.2017 ОСОБА_2 проходив військову службу за контрактом у військовій частині А 0501.

Згідно наказу командира військової частини А 0501 №73 від 31.03.2017 ОСОБА_2 призначено на посаду номера обслуги 1 мінометного взводу мінометної батареї 1 механізованого батальйону вказаної військової частини.

У зв`язку з виконанням завдань за призначенням, пов`язаних із забезпеченням національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій та Луганській областях, в червні 2019 року особовий склад підрозділів військової частини А 0501, передислоковані на територію Ясинуватського району Донецької області та приступили до несення служби.

Відповідно до ст.28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом – Статут), єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, а також в забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Статтями 29, 31 Статуту також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Згідно ст.32 Статуту за своїми військовими званнями молодші офіцери є начальниками для сержантів, прапорщиків і мічманів, однієї з ними військової частини і старшин, солдатів і матросів.

Таким чином, командир 1 мінометного взводу – старший офіцер мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини А0501 лейтенант ОСОБА_1 являвся для номера обслуги 1 мінометного взводу мінометної батареї 1 механізованого батальйону вказаної військової частини старшого солдата ОСОБА_2 начальником за військовим званням та за посадою, а останній – підлеглим ОСОБА_1 .

Разом з тим, положення ст.ст.35, 36, 37 Статуту визначають, серед іншого, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку, за наслідки і відповідність закону якого відповідає командир (начальник) і який військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати.

Відповідно до вимог ст.ст.3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість, також кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.

Водночас, являючись військовослужбовцем Збройних Сил України, лейтенант ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.ст.9, 11, 13, 14, 16, 49, Статуту, ст.ст.1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний, серед іншого, свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, бути дисциплінованим, зразком високої культури, скромності й витримки, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань доручених йому за посадою, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших військовослужбовців.

Більше того, займаючи посаду командира 1 мінометного взводу – старшого офіцера мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини А 0501 лейтенант ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ст.ст.58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреного йому підрозділу, за забезпечення охорони державної таємниці, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів, за всебічне забезпечення підрозділу, за додержання принципів соціальної справедливості, а також зобов`язаний, серед іншого, бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності, проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини, виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності.

Таким чином, виконуючи вказані обов`язки військової служби, лейтенант ОСОБА_1 являвся військовослужбовцем, який обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, тобто був військовою службовою особою.

Так, 19 вересня 2019 року, близько 02:00 годин, номер обслуги 1 мінометного взводу мінометної батареї 1 механізованого батальйону старший солдат ОСОБА_2 , знаходився у приміщенні запасного командно-спостережного пункту мінометної батареї перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та висловлювався у бік командира 1 мінометного взводу – старшого офіцера мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини А0501 лейтенанта ОСОБА_1 нецензурною лайкою погрожуючи йому фізичною розправою. Після цього вийшов з приміщення запасного командно-спостережного пункту мінометної батареї та направився до блок-посту « ОСОБА_3 ».

19 вересня 2019 року, близько 02:00 годин, командир 1 мінометного взводу – старший офіцер мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини А0501 лейтенант ОСОБА_1 , будучи обуреним діями підлеглого ОСОБА_2 в частині перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння та зневажливого ставлення до нього, з метою заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю вказаному військовослужбовцю шляхом застосування насильства з метою покарати його, а також не допустити у подальшому випадків вживання ним алкогольних напоїв під час несення служби та неналежного виконання службових обов`язків, вийшов з приміщення запасного командно-спостережного пункту та прослідував за старшим солдатом ОСОБА_2

Реалізуючи свій злочинний умисел, командир 1 мінометного взводу – старшим офіцером мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини А0501 лейтенант ОСОБА_1 , являючись військовою службовою особою, начальником за військовим званням та за посадою по відношенню до старшого солдата ОСОБА_2 , діючи умисно, в супереч вимог ст.ст.3, 28, 29, 68 Конституції України, ст.ст.9, 11, 13, 14, 16, 49, 58, 59, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, маючи намір заподіяти шкоду здоров`ю останньому, приблизно з 02:00 годині 19 вересня 2019 року знаходячись між блок-постом « ОСОБА_3 » та командно-спостережним пунктом мінометної батареї військової частини А0501, що розташовується на території дачного кооперативу поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області, за допомогою дерев`яної палиці, яку лейтенант ОСОБА_1 знайшов на шляху слідування за ОСОБА_2 , наніс один удар в район шиї останнього та спричинив потерпілому сильний фізичний біль та тілесні ушкодження, а саме: закрита хребетна спино-мозкова травма, багатоуламковий перелом С-2 хребця, кома ІІІ ступеня, чим вчинив застосування насильства щодо підлеглого, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, яке спричинило тяжкі наслідки.

Лейтенант ОСОБА_1 за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.426-1 КК України – застосування насильства щодо підлеглого, яке спричинило тяжкі наслідки, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Відтак, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.426-1 КК України, санкція якої передбачає покарання у позбавлення волі на строк від семи до десяти років, та відповідно до ч.5 ст.12 КК вказаний злочин віднесений до категорії особливо тяжких злочинів.

Згідно із п.1 ч.3 ст.131 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчинення кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: допитами свідків, слідчим експериментом.

Відповідно до положень ст.179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу

Метою і підставою обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язанняє запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Оскільки у даному кримінальному провадженні на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України є необхідність обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1. Тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному провадженні, у вчиненні якого він обвинувачується - відповідно до ч.4 ст.426-1 КК України даний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, так як міра покарання за вчинення даного злочину становить від семи до десяти років позбавлення волі.

2. Вік та стан здоров`я обвинуваченого - вік обвинуваченого становить 27 років. Стан здоров`я обвинуваченого дозволяє обрати йому будь – який запобіжний захід.

3. Міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявності в нього родини й утриманців - підозрюваний ОСОБА_1 одружений, має неповнолітню дитину. Зареєстрований за адресою: Проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання - обвинувачений ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом на посаді командира 1 мінометного взводу – старшого офіцера мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини А 0501.

5. Репутація обвинуваченого. Обвинувачений ОСОБА_1 за місцем служби характеризується позитивно.

6. Майновий стан обвинуваченого - відомості відсутні.

7. Наявність судимостей у обвинуваченого - обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 покладається:

- необхідність запобігання спробам ОСОБА_1 переховуватися від органу досудового розслідування, оскільки необхідно врахувати, що ОСОБА_1 зареєстрований у Полтавській області, постійний пункт дислокації військової частини знаходиться у Харківській області, а місце служби наразі в районі м. Авдіївка Донецької області. Крім того, тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_1 у разі визнання обвинувальним вироком суду його винуватості у вчиненні злочину, а саме позбавлення волі на строк від семи до десяти років, стимулюватиме останнього переховуватись від суду.

Крім того, необхідно зазначити, що ОСОБА_1 є учасником АТО, має бойові нагороди в тому числі «Захисник Вітчизни», отримав поранення під час подій в районі Іловайська. Позитивно характеризується за місцем служби, одружений, має неповнолітню дитину, батьків, що свідчить про міцні соціальні зв`язки. Визнав провину у повному обсязі, надав викривальні свідчення, активно сприяє розкриття злочину. Зазначені обставини свідчать про можливість застосування до ОСОБА_1 запобіжного захожу у вигляді особистого зобов`язання.

Вказані ризики відповідно до п.5 ч.1 ст.184 КПК України підтверджуються наступними матеріалами кримінального провадження: матеріалами службової характеристики, допитами свідків.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи зазначені обставини, застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків та забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання та просили його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник Герасимець М.В. у судовому засіданні не заперечував проти застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Вислухавши думку сторін, перевіривши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.184 ч.1 п.4 КПК України, під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених ст.177 ч.1 КПК України, а саме: можливість підозрюваного ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Про існування зазначених ризиків, відповідно до ст.178 ч.1 КПК України, свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, наявність судимості у підозрюваного.

Таким чином, під час досудового слідства встановлено, що ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий злочин, може переховуватись від органів досудового розслідування, суду, ухилятись від проведення з ним слідчих дій, встановлення усіх обставин злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Враховуючі зазначені обставини, застосування до підозрюваного ОСОБА_1 може бути застосований запобіжний заходу у вигляді особистого зобов`язання, який може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків.

Враховуючи всі обставини, ризики, доведеність обставин, передбачених у п.1 ч.1 ст.194 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого, погодженого з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 .

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.176-179, 184, 186, 193, 194, 196, 205 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Риженко Д.С., яке погоджено прокурором першого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону молодшим лейтенантом юстиції Лобанцевим С.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання у кримінальному провадженні №62019050000001346 від 19.09.2019 року у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати підозрюваного ОСОБА_1 , протягом двох місяців, виконувати обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проходить службу, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання, перебування, місця служби.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, зазначених в цій ухвалі, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Порядок зміни запобіжного заходу, його скасування, або покладення додаткових обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України чи про зміну способу їх виконання, можливе у порядку передбаченому ст.ст.200, 201 КПК України

Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на слідчого Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Риженко Д.С.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя О.М. Данелюк