Рішення № 8537387, 16.11.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" листопада 2009 р. Справа № 4/234-09

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора міста Біла Церква в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради, м. Біла Церква

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Біла Церква

про стягнення 3165,76 грн.

за участю представників:

від позивачаСмірнова І.В. предст., дов. від 27.01.2009р.;

від відповідачаОСОБА_1 приват. підприємець;

від прокуратури Пінкас Т.А. прокурор;

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява прокурора міста Біла Церква (прокурор) в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради, м. Біла Церква (позивач) до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Біла Церква (відповідач) про стягнення 3165,76 грн. заборгованості, яка складається з 3040,20 грн. орендної плати та 125,56 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач посилаються на неналежне виконання відповідачем договірних зобовязань (договір оренди нежитлового приміщення від 24.06.2008р.) щодо сплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.09.2009р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.10.2009р.

20.10.2009р. сторони та прокурор в засідання суду не зявились, хоча про час та місце були повідомлені належним чином, що підтверджується відбитком штампу загального відділу господарського суду на звороті у нижньому лівому куті ухвали від 20.10.2009 р., а також наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення сторонам рекомендованого поштового відправлення, щодо ухвали суду від 20.10.2009 р.

Ухвалою суду від 20.10.2009р. розгляд справи було відкладено на 10.11.2009р.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, проте усно в судовому проти позову не заперечував, та визнав заборгованість в розмірі 3165,76 грн. Також відповідачем була подана заява про відстрочку виконання рішення строком на 2 місяці.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

24.06.2008р. між Управлінням комунальної власності Білоцерківської міської ради, м. Біла Церква (орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 у справі було укладено договір оренди № 430 нежитлового приміщення (далі договір), відповідно до умов якого орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 98,60 кв.м., яке розташоване в одноповерховій нежитловій будівлі за адресою: Київська обл.., АДРЕСА_2, яке перебуває на балансі житлово-експлуатаційного контори № 6.

Відповідно до п. 2.1 договору передача нежитлового приміщення в оренду вперше здійснюється за актом прийому-передачі.

Згідно п. 3.1 розділу 3 договору оренди орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю за використання приміщення орендну плату в розмірі 4994 грн. 82 коп. за перший місяць оренди та перераховувати орендну плату кожен місяць не пізніше 15-го числа місяця, за який вона зноситься.

Вказане приміщення було передано Орендодавцем в оренду згідно акту прийому- передачі від 01 грудня 2007 року, а Орендар прийняв в строкове платне користування вказане приміщення.

За розрахунком позивача, розмір орендної плати за який відповідач не розрахувався складає 3040,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.759 ЦК України за договором найма (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.ч. 1, 5. ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором. Ця плата вноситься щомісячно якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач своїх зобовязань за договором в повному обсязі не виконав, доказів сплати орендної плати суду не надав, а тому суд вважає за можливе задовольнити суму основного боргу та стягнути з відповідача 3040,20 грн.

Позивач також просить стягнути 125,56 грн. пені.

Відповідно до пункту 8.2 розділу 8 вказаного договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,07 %від заборгованості суми недоплати за кожний день прострочення платежу, але не подвійної облікової ставки Національного Банку України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Відповідно вищезазначених норм законодавства при розрахунку суми пені позивачем застосовано подвійну облікову ставку НБУ.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, встановив, що вимога позивача про стягнення 125,56 грн. пені є обґрунтованою, не перевищує подвійної облікової ставки НБУ та є такою, що відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Відповідач проти заявлених вимог не заперечував, проте в судовому засіданні подав заяву, в якій просить суд відстрочити виконання рішення терміном на 2 місяці.

Що стосується клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення то суд зазначає наступне:

Відповідно до вимог статті 121 господарсько процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, змінити спосіб та порядок виконання рішення. Під відстрочкою виконання рішення слід розуміти відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Враховуючи конкретні обставини справи, та те, що прокурор та представник Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради проти відстрочки виконання судового рішення в судовому засіданні 10.11.2009 р. не заперечували, а також приймаючи до уваги той факт, що у відповідача не має можливості єдиноразово сплатити суму заборгованості, суд вважає за можливе на підставі ст. 121 ГПК України відстрочити виконання судового рішення терміном на 2 місяці.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати державного мита, державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача в доход бюджету.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 121, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, Київська обл.., АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл.., м. Біла Церква, вул.. Ярмакова, 1/23, код 23570409) 3040 (три тисячі сорок) грн..20 коп. заборгованості, 125 (сто двадцять пять) грн. 56. пені, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відстрочити виконання рішення терміном до 10 січня 2010 року.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя