Рішення № 8536195, 29.10.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"29" жовтня 2009 р. Справа № 4/175-09          

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Головного управління МНС України в Київській області, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства «Трібо», м. Біла Церква

про стягнення 108107, 20 грн.,

за участю представників сторін:

позивач: Грач І.П. –предст., дов. від 22.05.2009р.

відповідач: Новогребельська І.В. –предст., дов. від 29.04.2009р.

Обставини справи:

Головне управління МНС України в Київській області звернулось (позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Трібо»з вимогою стягнути 108107,20 грн., з яких 80 000 грн. основний борг, 14081,77 грн. пеня, 2084,98 грн. 3% річних, 11940,45 грн. збитки від інфляції.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.06.2009р. було порушено провадження у справі № 4/175-09, розгляд призначено на 21.07.2009р.

Ухвалою від 21.07.2009р., на підставі заяви сторін, строк вирішення спору у справі № 4/175-09 було продовжено.

21.07.2009р. відповідач подав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує повністю. В судовому засіданні було оголошено перерву на 17.09.2009р. для подання додаткових доказів та пояснень по справі.

17.09.2009р.відповідач в судове засідання не з’явився, проте на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 01.10.2009р.

01.10.2009р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 15.10.2009р. для подання додаткових пояснень по справі.

15.10.2009р. сторони в судове засідання не з’явились, проте на адресу суду надіслали клопотання про перенесення розгляду справи, для врегулювання спору мирним шляхом.

29.10.2009р. відповідач подав клопотання, в якому зазначив, що він відмовляється від стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Позивач подав заяву про розстрочку виконання рішення з графіком погашення на 6 місяців, а також платіжне доручення № 136, яке підтверджує часткову сплату суми основного боргу в розмірі 20000 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

06.03.2008 року між Головним управлінням МНС України в Київській області (виконавець) та Відкритим акціонерним товариством «Трібо»(замовник) було укладено договір №40 про надання послуг з пожежної безпеки (далі –Договір).

Відповідно до п. 6.1., договір укладається на один рік і набирає чинності з 01.03.2008 року та діє до 28.02.2009р., а по фінансовим обов’язкам до закінчення взаєморозрахунків.

Згідно умов цього Договору, виконавець організує пожежну охорону на об’єктах замовника силами 5-ЗДПО у відповідності з штатною розстановкою та здійснює пожежну охорону об'єктів Замовника, згідно акту міжвідомчої комісії.

Відповідно до п. 4.2 договору, замовник зобов'язаний здійснювати оплату за послуги надані Виконавцем в строк до 5 числа наступного місяця, згідно актів виконаних робіт.

Вартість послуг, що надаються Виконавцем визначена в п.4.3. Договору та становить 240 000,00 грн. в тому числі ПДВ - 48 000,00 гри. на рік (відповідно 20 000, грн. за місяць в тому числі ПДВ - 4 000,00 грн.).

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором, надавши послуги відповідачу, що підтверджується актами виконаних робіт, які направлялися на адресу замовника.

Проте, відповідач в порушення умов договору, за послуги, надані позивачем повністю не розрахувався, а тому станом на 01.01.2008 року за ВАТ «Трібо» рахується борг у сумі 70 000,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним та скріпленим печатками обох підприємств.

Відповідно до договору № 02/236-06 від 01.07.2006 р., який був пролонгований додатковою угодою №1 від 26 червня 2007 р, та діяв до 01.03.2008 р. - плата за утримання пожежної охорони становила 10 000 гривень з ПДВ за місяць.

З січня 2008 року по жовтень 2008 року ВАТ «Трібо»здійснило перерахування коштів за спожиті послуги в розмірі 190 000,00 грн., а станом на 05.01.2009 р. борг ВАТ «Трібо»за спожиті послуги склав 120 000, 00 грн.

23 грудня 2008 року Головне управління МНС України в Київській області направило на адресу ВАТ «Трібо»вимогу погасити заборгованість у розмірі 100 000 грн.

18 лютого 2009 р. з метою врегулювання спору в досудовому порядку Головне управління направило ВАТ «Трібо»претензію.

У відповідь на претензію, листом вих. №48/317 від 12.02.2009 р. голова правління ВАТ «Трібо»повідомив, що заборгованість згідно актів виконаних робіт за серпень і вересень 2008 року буде погашена найближчим часом.

20 березня 2009 року відповідач здійснив часткову оплату в сумі 40 000 грн.

В оплаті актів виконаних робіт за жовтень та листопад 2008 року відповідачем було відмовлено з причин невиконання умов Договору № 40 від 06.03.2008 р., а саме пунктів 2.4, 2.5, 2.6, 2.7,2.8., про що свідчить лист № 48/317 від 12.02.2009р.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статей 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Оскільки відповідач доказів сплати заборгованості за договором не надав, доводів позивача не спростував, суд вважає вимогу позивача про стягнення 80 000 грн. обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Проте, станом на день розгляду справи, відповідачем було надано оригінал платіжного доручення № 136 від 29.10.2009р., що підтверджує часткову сплату суми основного боргу за договором в розмірі 20000 грн., що дає суду право припинити провадження у справі в цій частині стягнення, та стягнути з відповідача 60000 грн. основної заборгованості.

Як встановлено судом, позивачем також заявлена вимога до відповідача про сплату пені в сумі 14081,77 грн. на підставі ст. 343 ГК України.

Суд, розглянувши дану вимогу, не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного:

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов‘язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Оскільки в договорі сторони такий вид відповідальності як пеня не передбачено, а з матеріалів справи не вбачається, що між позивачем та відповідачем вчинений письмовий правочин щодо відповідальності останнього за невиконання грошового зобов’язання у вигляді пені, та будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених обставин позивач не навів, суд вважає, що вимоги про стягнення 14081,77 грн. пені задоволенню не підлягають.

Крім того, згідно із ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, розмір 3% річних складає 11940,45 грн., інфляційних збитків 2084,98 грн.

Проте, позивачем 29.10.2009р. було подано заяву в порядку ст. 22 ГПК України про відмову в стягненні з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Подана позивачем заява не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, тому суд у відповідності до п. 4 ст. 78 ГПК України приймає відмову позивача від інфляційних втрат та 3% річних.

29.10.2009р. відповідачем була подана заява про розстрочку виконання рішення терміном на 6 місяців.

Відповідно до вимог статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, змінити спосіб та порядок виконання рішення.

Враховуючи матеріальний інтерес сторін, їх фінансовий стан, а також те, що позивач не надав заперечень щодо розстрочки виконання рішення, господарський суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України та розстрочити його виконання терміном до 29.04.2010р.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно–технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Трібо»(09114, Київська обл.., м. Біла Церква, вул.. Леваневського, 95, код ЄДРПОУ 05495578) на користь Головного управління МНС України в Київській області (04071, м. Київ, вул. Межигірська 8; код ЄДРПОУ 08588731) 60000 грн.. основного боргу та розстрочити виконання рішення за наступним графіком погашення:

29.11.2009р. –10000 грн.,

29.12.2009р. –10000 грн.,

29.01.2010р. –10000 грн.,

29.02.2010р. –10000 грн.,

29.03.2010р. –10000 грн.,

29.04.2010р. –10000 грн.,

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Трібо»(09114, Київська обл.., м. Біла Церква, вул.. Леваневського, 95, код ЄДРПОУ 05495578) на користь Головного управління МНС України в Київській області (04071, м. Київ, вул. Межигірська 8; код ЄДРПОУ 08588731) 600 (шістсот) грн.. державного мита та 173 (сто сімдесят три) грн.. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя