Рішення № 8535880, 26.10.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" жовтня 2009 р. Справа № 13/204-09          

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКФ Технолоджи", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна країна", м. Біла Церква

про стягнення 25640,69 грн.

Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

Від позивача: Гринь А.Я. - довіреність;

Від відповідача: не з’явився;

суть спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю "АКФ Технолоджи" (далі –позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна країна" (далі –відповідач) про стягнення 25640,69 грн., з яких 19884,40 грн. –основний борг, 2067,97 грн. – інфляційні збитки, 3240,32 грн. –пеня, 450 грн. витрати на юридичні послуги.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач не оплатив поставлений йому товар.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою суду документів не подав. Відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 30.09.2009 р. Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду. Згідно зі ст.75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

28.09.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №28/09 (далі –договір). На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 19884,40 грн., що підтверджується видатковими накладними №000000973 від 14.11.2008 р., №000000985 від 19.11.2008 р. та №000000995 від 24.11.2008 р. та відповідними довіреностями на отримання товару, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 6.1 договору відповідач зобов’язаний розрахуватись за поставлений товар на умовах відстрочки платежів на 7 банківських днів за кожну партію, якщо між сторонами не буде досягнуто іншої домовленості.

В порушення умов договору відповідач оплату отриманого товару не здійснив, у зв’язку з чим на день подання позову у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 19884,40 грн.

На день розгляду справи основний борг, який підлягає стягненню та визнаний відповідачем становить 19884,40 грн.

Позивач зазначає, що в порушення умов договору відповідач оплату отриманого товару своєчасно не здійснив, в зв’язку з чим на підставі п. 8.3 договору та на підставі Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” з відповідача підлягає стягненню 3240,32 грн. пені.

Зазначена вимога не підлягає задоволенню з огляду на наведене.

У пункті 8.3 договору встановлено відповідальність відповідача за невиконання грошового зобов’язання згідно діючого законодавства України.

Позивач вважає, що розмір санкцій необхідно встановити відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, яка визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки з матеріалів справи не вбачається, що між позивачем та відповідачем вчинений письмовий правочин щодо відповідальності останнього за невиконання грошового зобов’язання у вигляді пені, а будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених обставин позивач не навів, суд вважає, що вимоги про стягнення пені на підставі п. 8.3 договору та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” задоволенню не підлягають.

Крім того, згідно із ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, розмір інфляційних збитків за весь час прострочення складає 2065,97 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 450 грн. оплати послуг юридичної допомоги, то зазначені витрати на відповідача не покладаються з огляду на таке.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх оплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно п. 10. Роз’яснення ВГСУ „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.98 р. N 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не дотримано зазначених вище вимог оскільки доказів, що інтереси позивача в суді представляв адвокат суду не надано, також позивачем не надано суду платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг у розмірі 450 грн. адвокату, у зв’язку з чим суд відмовляє в покладенні зазначених витрат на відповідача в зв’язку з недоведеністю. А тому, оскільки фактично позивачем включено зазначені витрати у суму позову та викладено як окрему позовну вимогу суд відмовляє в її задоволенні.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна країна" (Київська обл., м. Б. Церква, вул. Вокзальна, 22; код ЄДРПОУ 33679204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКФ Технолоджи" (м. Київ, Харківське шосе, 164; код ЄДРПОУ 33296348) 19884 (дев’ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 40 коп. заборгованості, 2065 (дві тисячі шістдесят п’ять) грн. 97 коп. –інфляційних збитків, а також судові витрати: 219 (двісті дев’ятнадцять) грн. 50 коп. державного мита та 202 (двісті дві) грн. 03 коп. витрат за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 3240,32 грн. пені та 450 грн. витрат на юридичну допомогу відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя