Рішення № 8535783, 27.10.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"27" жовтня 2009 р. Справа № 4/244-09          

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківконтракт", м. Біла Церква

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг", м. Біла Церква

про стягнення 44414,14 грн.,

Представники сторін:

від позивача –Скорина Ю.А. –предст., дов. від 01.02.2009р.

від відповідача – не з’явився;

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківконтракт" (далі позивач) заявлено позов до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (далі відповідач) про стягнення суми заборгованості за невиконання умов договору від 02.01.2009р. № 2-1303/09 в розмірі 44 414,14 грн., що складають 28620, 50 грн. основного боргу, 14310, 25 грн. штрафу, 1483, 39 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.10.2009р. було порушено провадження, розгляд справи призначено на 27.10.2009р.

В судовому засіданні 27.10.2009р. представник позивача подав заяву в порядку статті 22 ГПК України, якою зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу, у зв’язку з повною його сплатою відповідачем.

Відповідач в судове засідання, яке відбулось 27.10.2009р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву на позов та витребуваних судом документів не подав, у зв’язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними матеріалами справи, яких достатньо для повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд,

встановив:

02          січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківконтракт" (продавець) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу продовольчих товарів № 2-1303/09 від 02.01.2009р., відповідно до умов якого продавець передає покупцю замовлений товар –кондитерські вироби (продовольчі товари).

          На виконання зазначеного Договору позивачем була проведена поставка відповідачу товару, що підтверджується наявними матеріалах справи копіями видаткових накладних: № 21005 від 22.05.2009р. на суму 13348, 76 грн., № 21454 від 27.05.2009р. на суму 10754, 10 грн., № 23004 від 05.06.2009р. на суму 2157, 75 грн., № 23014 від 06.06.2009р. на суму 5097,32 грн., № 25355 від 24.06.2009р. на суму 8620,50 грн.

Відповідач в порушення умов договору повністю за отриманий товар не розрахувався, а розрахувався лише частково, у зв’язку з чим за останнім утворилась заборгованість.

Факт існуючої у відповідача - Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" заборгованості за отриману продукцію свідчить акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.2009р. на суму 28620,50 грн.

Таким чином, судом встановлено факт невиконання Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" своїх зобов’язань за договором від 02.01.2009

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, станом на день розгляду справи від представника позивача на адресу суд надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у зв’язку з повною сплатою відповідачем суми основного боргу, про що також свідчить виписка з особового рахунку позивача, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмета спору.

Також позивач просить стягнути з відповідача 14310, 25 грн. штрафу, 1483, 39 грн. пені.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що за неоплату (часткову оплату) або несвоєчасну оплату товару (партії товару) в терміни, передбачені цим договором, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі половини суми заборгованості та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день затримки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За розрахунком позивача розмір пені є арифметично вірним, таким, що відповідає вимогам договору та законодавства, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 1483,39 грн.

Відповідно до п. 7.2 договору позивач також просить стягнути штраф у розмірі 14310, 25 грн., що становить половину суми заборгованості.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково до сплати пені ще й штраф, та оскільки положення даного пункту договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 14310, 25 грн. штрафу.

Відповідно до приписів 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Беручи до уваги те, що відповідач на день винесення рішення сплатив суму основного боргу, а також дослідивши майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та враховуючи те, що у зв’язку з економічною кризою та тим, що занадто високий розмір штрафу може утруднити фінансовий стан підприємства та унеможливити виконання зобов’язання за рішенням, суд вважає за можливе скористатися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір штрафу, який передбачений п. 7.2 договору, що підлягає стягненню в розмірі 14310, 25 грн. до 1 000 грн.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу продовольчих товарів № 2-1303/09 від 02.01.2009р. підлягають задоволенню частково, в частині стягнення основного боргу суд припиняє провадження у справі.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки заборгованість була погашена після порушення провадження у справі.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           В частині основного боргу провадження у справі припинити.

3.           Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (09100, Київська обл.., м. Біла Церква, вул.. Матросова, 17, код 08358735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківконтракт" (09113, Київська обл.., м. Біла Церква, вул.. Матросова, 48, код 20605107) –1483 (одну тисячу чотириста вісімдесят три) грн.. 39 коп. пені, 1 000 (одну тисячу) грн.. штрафу, 102 (сто дві) грн.. 00 коп. державного мита та 13 (тринадцять) грн.. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 О.В. Щоткін

Дата підписання рішення: 30.10.2009р.