Рішення № 8535781, 23.10.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"23" жовтня 2009 р. Справа № 4/227-09          

Суддя Щоткін О.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український будівельний центр",

смт. Рокитне

про стягнення 53737,65 грн.

За участю представників сторін:

позивач –Литвиненко О.С. –предст., дов. від 16.09.2009р.;

відповідач - Мітіна Т.В. –предст., дов. від 06.08.2009р.

оголошувалась перерва

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український будівельний центр" (далі - відповідач) про стягнення з останнього 53737,65грн., з яких 52660 грн. штрафу та 1077, 65 грн. збитків.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідачем було порушено умови Договору фінансового лізингу № 080729-113/ФЛ-Ю-Е від 29 липня 2008 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.09.2009р. порушено провадження у справі № 4/227-09, розгляд справи призначено на 13.10.2009р.

Сторони 13.10.2009р. в судове засідання не з’явились, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 22.10.2009р.

22.10.2009р. відповідач подав клопотання № 777, в якому просив відмовити суд у стягненні з відповідача 1077, 65 грн. збитків, та зменшити заявлений позивачем розмір штрафу.

В судовому засіданні 22.10.2009р. була оголошена перерва для подання додаткових доказів та пояснень по справи.

Позивач свої вимоги в судових засіданнях підтримав повністю, просив задовольнити заявлену в позовній заяві суму заборгованості.

23.10.2009р. відповідач подав доповнення до відзиву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю підприємство «Український будівельний центр»(лізингоодержувач) було укладено договір № 080729-113/ФЛ-Ю-Е фінансового лізингу (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач на підставі акту приймання-передачі передав відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до Договору, а Відповідач прийняв майно (предмет лізингу), та зобов'язався своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі та нести інші обов'язки, передбачені умовами Договору та чинного законодавства.

Згідно ст. 12 Закону України від 16.12.1997р. № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг»витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлене договором.

Відповідно до п. 7.1. Договору Відповідач зобов'язаний самостійно та за власний рахунок здійснити страхування предмету лізингу (укласти відповідний договір страхування) на умовах зазначених в ст. 7 Договору. Відповідно до п. 7.1.4. Договору період страхування предмету лізингу: з 05 серпня 2008 року по 30 серпня 2013р.

30.07.2008р. відповідач уклав договір майнового страхування предмету лізингу № 280001-010-0804/08 однак, за словами позивача, його дія припинилася 03 серпня 2009.

Як зазначає позивач, він звертався до відповідача з вимогами усунути зазначене порушення умов Договору, однак всупереч прийнятих обов'язків, Відповідач зобов'язання за Договором щодо страхування предмету лізингу починаючи з 04 серпня 2009р. та до теперішнього часу не виконує.

Згідно п. 11.2.5 Договору, за порушення положень статті 7 Договору до лізингоодержувача передбачене застосування штрафу у розмірі 10 відсотків від загальної вартості предмету лізингу на момент укладення Договору за кожен випадок такого порушення. Загальна вартість предмету лізингу на момент укладення за Договором становить - 526600,00 грн., а отже сума штрафу становить 52 660 грн.

Відповідач проти порушення ним умов договору не заперечує, однак у відзиві на позов та усно в судовому засіданні просив зменшити розмір штрафу.

Відповідно до приписів 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Дослідивши майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд вважає за можливе скористатися правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір штрафу, який передбачений п. 11.2.5 договору, що підлягає стягненню до 50 000 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача збитки у сумі 1077,65 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається те, що позивач був змушений застрахувати предмет лізингу від свого імені та за свій рахунок на строк з 28 серпня 2009 року по 27 липня 2010 включно, уклавши Договір добровільного страхування наземного транспорту № 280001-010-0781/09 та сплативши страховику страховий платіж в розмірі 1077,65 грн. (платіжне доручення № 4290 від 28.08.2009 року).

Таким чином, за порушення відповідачем умов Договору в частині здійснення майнового страхування предмету лізингу, за словами позивача, відповідач завдав йому збитки в розмірі сплаченого страховику страхового платежу. Розмір зазначеного збитку станом на дату підписання цієї позовної заяви становить 1077,65 грн.

Суд, розглянувши дану вимогу, та враховуючи заперечення відповідача, не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного:

Позивач посилається на загальні норми законодавства, відповідно до яких відповідачем, на його думку, завдані збитки у вигляді незастрахованого відповідачем предмету лізингу.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

          Приписи вказаних статей є спеціальною нормою, тобто передбачають особливості відшкодування шкоди, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності.

          Отже, предметом доказування згаданої позовної вимоги є факти неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача і заподіяння ним шкоди.

          Обов’язок доказування відповідно до п. 4 частини третьої ст.129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність таких обставин, на підставі яких ним заявлені позовні вимоги.

Зокрема, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Суд зазначає, що у відповідача була визначена відповідальність у вигляді відшкодування збитків, яка передбачена п. 7.6 договору, відповідно до якої в будь-якому випадку лізингоодержувач за власний рахунок та в повному обсязі зобов’язаний відшкодувати суму усіх збитків, які не відшкодовані лізингодавцю згідно договору страхування у разі втрати, загибелі, пошкодження, викрадення майна або його розукомплектування.

Крім того, позивач зазначає, що він звертався до відповідача з вимогами усунути порушення щодо строків страхування предмету лізингу, проте доказів, які б свідчили, що він дійсно звертався з даною вимогою до відповідача, суду не надав.

І, як наслідок, визначена позивачем сума збитків в розмірі 1077,65 грн. не може розглядатися судом як збитки, а тому суд відмовляє позивачу в даній частині позовних вимог.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Український будівельний центр” (09600, Київська область, смт. Рокитне, вул. Радянська, 2, код ЄДРПОУ 32925860) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г; код ЄДРПОУ 33880354) –50 000 (п’ятдесят тисяч) грн.. штрафу, 500 (п’ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 219 (двісті дев’ятнадцять) грн. 58 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення збитків відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Щоткін О.В.

Дата підписання рішення: 30.10.2009р.