Рішення № 8535775, 15.10.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"15" жовтня 2009 р. Справа № 4/229-09          

Суддя Щоткін О.В., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "ДВРТ", м. Вишневе

до Закритого акціонерного товариства "Київський м'ясопереробний завод", м. Вишневе

про стягнення 26447,34 грн.,

Представники сторін:

позивач –Туринська В.Є. –предст., дов. № 2 від 14.10.2009р.

відповідач –не з’явився

Обставини справи:

Приватне підприємство "ДВРТ", м. Вишневе (позивач) звернулось до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "Київський м'ясопереробний завод", м. Вишневе (відповідач) про стягнення 26447,34 грн. боргу за поставлений товар.

Ухвалою від 21.09.2009р. у справі № 4/229-09 розгляд справи було призначено на 15.10.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю.

15.10.2009р. відповідач в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення, відзив на позов та витребувані судом документи не подав.

Враховуючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, справа відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ДВРТ" здійснило поставку товару Закритому акціонерному товариству "Київський м'ясопереробний завод" на загальну суму 23650 грн.,що підтверджується видатковою накладною від 25.11.2008р. № РН-0000096.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується належним чином оформленою копією довіреності Серії ЯКЯ № 061993 , яка міститься в матеріалах справи, виданої на ім’я Бабій Володимира Петровича 25.11.2008р.

У зв’язку з тим, що заборгованість відповідачем погашена не була, позивач направив на адресу відповідача претензію №4 від 26.02.2009р. з вимогою погасити заборгованість. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Частиною 2 ст. 712 ЦКУ встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.          

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 23650 грн. за товар, поставлений на підставі видаткової накладної на час прийняття рішення не погашена, відповідачем не спростована, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 23650 грн. підлягає задоволенню.

Як встановлено судом, позивачем також заявлена вимога до відповідача про сплату пені в сумі 2797,34 грн.

Суд, розглянувши дану вимогу, не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного:

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов‘язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Оскільки зобов’язання між сторонами здійснювались за відсутності письмового договору, а тому сторонами такий вид відповідальності як пеня передбачений не був, а з матеріалів справи не вбачається, що між позивачем та відповідачем вчинений письмовий правочин щодо відповідальності останнього за невиконання грошового зобов’язання у вигляді пені, та будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених обставин позивач не навів, суд вважає, що вимоги про стягнення 2797,34 грн. пені задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Київський м'ясопереробний завод" (08132, Київська обл.., м. Вишневе, вул.. Київська, 9, код 05407953) на користь Приватного підприємства "ДВРТ" (08132, Київська обл.., м. Вишневе, вул.. Карла Маркса, 15, кв. 107, код 34509157) 23650 (двадцять три тисячі шістсот п’ятдесят) грн.. боргу, 236 (двісті тридцять шість) грн.. 50 коп. державного мита, 281 (двісті вісімдесят одну) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення пені –відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін

Рішення підписане: 30.10.2009р.