Рішення № 8535579, 22.09.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"22" вересня 2009 р. Справа № 5/173-09          

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Енергодар

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київпроменергобуд», с. Русанів

про стягнення 1280,39 грн.

за участю представників:

позивача:Іванова Н.М. –дов. від 29.10.2008р. № 3271

відповідача:не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»(далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київпроменергобуд»(далі –Відповідач) про стягнення 1280,39 грн., з яких 1210,54 грн. основного боргу, 62,09 грн. пені та 7,76 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за надані позивачем послуги.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 15.07.2009р. в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд –

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на надання послуг від 29.08.2008р. № 43/12-08 УС (далі –договір) відповідно до умов якого позивач –виконавець зобов’язався на свій ризик, в порядку і на умовах визначених договором, надати по завданню відповідача –замовника послуги по здійсненню монтажу, демонтажу і перебазування баштового крану КБ-405 від будівництва до бази механізації та послуги баштового крану КБ-405, які відповідач зобов’язався прийняти і оплатити (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість наданих по договору послуг визначається договірною ціною експлуатації баштового крану КБ –405 та розрахунком договірної ціни перебазування баштового крана КБ-405 та калькуляцією.

У відповідності до п. 2.4 договору розрахунки здійснюються за фактично надані об’єми послуг на підставі актів здачі –приймання наданих послуг на протязі 30 днів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

На виконання умов зазначеного договору позивач в жовтні 2008р. надав відповідачу послуги баштового крану на загальну суму 1210,54 грн., що підтверджується актом на надання послуг за жовтень 2008р. який підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплений печатками підприємств, та змінним рапортом про роботу машини за жовтень 2008р., завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідач за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, в зв’язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 1210,54 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо проведення повного розрахунку за надані послуги, у зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 1210,54 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 1210,54 грн. заборгованості за надані послуги.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних з простроченої суми грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача три проценти річних з простроченої суми за період з 01.12.2008 р. по 16.02.2009 р. складають 7,76 грн.

Здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач посилаючись на п. 4.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу за кожний день прострочення, за період з 01.12.2008р. по 16.02.2009 р., яка за його розрахунком складає 62,09 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1210,54 грн. задоргованості, 62,09 грн. пені та 7,76 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київпроменергобуд»(07453, Київська область, Броварський р-н., с. Русанів, вул. Леніна, 20, код ЄДРПОУ 30536978) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»(71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964) 1210 (одну тисячу двісті десять) грн. 54 коп. –основного боргу, 62 (шістдесят дві) грн. 09 коп. пені, 7 (сім) грн. 76 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя