Рішення № 8535561, 08.09.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"08" вересня 2009 р. Справа № 5/132-09          

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніфарма», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лезіс», м. Обухів

про стягнення 180225,14 грн.

за участю представників:

позивача:Барсученко О.В. –дов. від 05.01.2009р.

відповідача:не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніфарма»(далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лезіс»(далі –Відповідач) про стягнення 180225,14 грн., з яких 168397,57 грн. основний борг, 8166,84 грн. пені, 3660,73 грн. інфляційних втрат.

          Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Представником позивача в судовому засіданні 08.09.2009р. в порядку ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог подавши суду уточнений розрахунок позовних вимог від 27.08.2009р. № 43, згідно якого він просить суд стягнути з відповідача 168397,57 грн. основного боргу, 17919,14 грн. пені, 2364,43 грн. 3% річних та 6661,10 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 168397,57 грн. основного боргу, 6661,10 грн. інфляційних втрат, 2364,43 грн. 3% річних та 17919,14 грн. пені.

          Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

          Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 01.06.2008 року та від 25.06.2009 року, в судове засідання двічі не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 08.07.2008р. № 131/к-п/30 (далі –договір), відповідно до умов якого постачальник - позивач зобов’язався передати у зумовлені строки у власність покупця - відповідача товар, а відповідач зобов’язався прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, в строки і на умовах, які передбачені даним договором.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що загальна ціна договору визначається сумою всіх накладних на відпуск товару за договором.

Відповідно до п. 4.3 договору датою і доказом поставки товару вважається дата підписання відповідачем або його перевізником накладної на відпуск товару.

Згідно п. 4.5 договору перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару позивачем відповідачу, бо його перевізнику.

Відповідно до п. 6.1 договору відповідач проводить оплату товару на протязі тридцяти календарних днів від дати поставки. Кінцева дата розрахунків зазначається в накладній на відпуск товару.

На виконання умов договору позивач в період з 18.12.2008р. по 27.03.2009р. по видатковим накладним, які перелічені в позовній заяві та в поясненні позивача від 08.09.2009р. № 45 поставив відповідачу лікарські засоби та вироби медичного призначення на загальну суму 192597,10 грн., а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується товарно –транспортними накладними завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково на суму 24199,53 грн.

За таких обставин, за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 168397,57 грн. –різниця між загальною вартістю поставленого товару у вказаний період та сплаченими за нього коштами.

Розмір зазначеної заборгованості також підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами від 14.05.2009р. за яким сальдо на користь позивача станом на 30.04.2009р. складає 168397,57 грн. Зазначений акт підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо проведення повного розрахунку за отриманий товар, в зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 168397,57 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 168397,57 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо здійснення оплати за поставлений товару, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати складають 6661,10 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 2364,43 грн.

Здійснений позивача розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач на підставі п. 7.2 Договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, яка за розрахунком позивача складає 17919,14 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за 182 дні (шість місяців) виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

Отже, враховуючи вимоги п. 6 ст. 232 ГК України та згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом, стягненню підлягає пеня в розмірі 17245,08 грн. В решті суми пені суд відмовляє.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 168397,57 грн. основного боргу, 6661,10 грн. інфляційних втрат, 2364,43 грн. 3% річних та 17245,08 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Лезіс»(08702, Київська область, м. Обухів, вул. Миру, 13, корп. А, код ЄДРПОУ 20596199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніфарма»(юр. адреса: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, факт адреса: 04073, м. Київ, пр-т. Московський, 21-А, код ЄДРПОУ 24376098) 168397 (сто шістдесят вісім тисяч триста дев’яносто сім) грн. 57 коп. основного боргу, 17245 (сімнадцять тисяч двісті сорок п’ять) грн. 08 коп. пені, 2364 (дві тисячі триста шістдесят чотири) грн. 43 коп. 3% річних, 6661 (шість тисяч шістсот шістдесят одну) грн. 10 коп. інфляційних втрат, 1946 (одну тисячу дев’ятсот сорок шість) грн. 68 коп. витрат по сплаті державного мита та 311 (триста одинадцять) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя