Рішення № 8535559, 08.09.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"08" вересня 2009 р. Справа № 5/131-09          

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Арт Плюс», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю малого підприємства «Будгаз», м. Обухів

про стягнення 292942,38 грн.

за участю представників:

позивача:Канівець О.М. –дов. від 12.02.2009р.

відповідача:не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Арт Плюс»(далі – Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю малого підприємства «Будгаз»(далі –Відповідач) про стягнення 292242,38 грн., з яких 214303 грн. збитків, 29704,22 грн. інфляційних втрат, 4597,24 грн. 3% річних, 36777,92 грн. пені та 7560 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань по будівництву каналізаційного колектора та магістрального водогону, в зв’язку з чим позивач поніс прямі збитки, в розмірі перерахованої суми попередньої оплати за виконання вказаних робіт.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 01.06.2009р. та від 23.06.2009р., в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір підряду від 09.04.2008р. № 3-03 (далі –договір) відповідно до умов якого відповідач –підрядник в межах договірної ціни зобов’язався власними силами і засобами виконати та здати у встановлений договором термін каналізаційний колектор довжиною 780 метрів та магістральний водогін довжиною 1526 метрів у мікрорайоні Лукавиця, м. Обухів, Київської області (далі – об’єкт), а позивач - замовник зобов’язався прийняти й оплатити виконані роботи (п. 1.1 договору).

У відповідності до п. 2.1 договору ціна робіт складається із урахуванням затрат на виконання робіт, придбання матеріалів та обладнання, транспортних та складських витрат, вартості робочої сили, інших витрат.

Згідно п. 2.2 договору ціна робіт відповідно до кошторису (додаток 1, додаток 2) становить суму в розмірі 756000 грн.

Згідно із п. 2.3 договору позивач перераховує відповідачу аванс у розмірі 40% від вартості робіт у строк не пізніше п’яти робочих днів з дня підписання договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача. Відповідач зобов’язався використати аванс виключно на виконання умов договору згідно з кошторисом.

Ціна робіт є твердою і може змінюватися лише за згодою сторін (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору строк виконання робіт становить 120 календарних днів, починаючи з дати початку та закінчуючи датою підписання позивачем акту приймання –передачі закінчених робіт, який підписується після виконання всього обсягу робіт, передбачених договором.

Роботи по договору вважаються виконаними відповідачем в разі підписання сторонами акту приймання –передачі закінчених робіт (п. 3.5 договору).

Договір набирає сили з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе договірних зобов’язань (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача суму авансу в розмірі 452400 грн., що підтверджується банківськими виписками від 11.04.2008р. на суму 302400 грн., від 25.06.2008р. на суму 100000 грн. та від 19.08.2008р. на суму 50000 грн., завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідач свої договірні зобов’язання в частині обумовлених договором робіт виконав частково на суму 238097 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та актами приймання виконаних підрядних робіт, завірені копії яких долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що позивач на адресу відповідача надіслав листи від 04.08.2008р. № 20/25, від 09.09.2008р. № 20-/32, від 28.10.2008р. № 20/81 з вимогою завершити виконання підрядних робіт за які було внесено попередню оплату. Факт надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Однак відповідач зазначену вимогу залишав без відповіді та задоволення.

          Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Оскільки відповідач письмові претензії позивача залишав без відповіді та задоволення, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів до суду з вимогою про стягнення 214303 грн., які були сплачені ним в якості попередньої оплати згідно умов договору та є реальними збитками, які він поніс внаслідок невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо виконання підрядних робіт.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          Оскільки відповідач не виконав у встановлений договором строк сплачені роботи та не повернув позивачу суму передоплати в розмірі 214303 грн., то вказана сума яка є реальними збитками позивача, які останній поніс внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов’язань щодо виконання підрядних робіт.

          Приписами ст. 612 ЦК України передбачено, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до вимог ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Отже, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач своїх зобов’язань щодо виконання підрядних робіт належним чином не виконав, кошти (аванс, попередня оплата) перераховані позивачем за виконання цих робіт не повернув, чим завдав йому прямих збитків в розмірі заявленої до стягнення сумі, які зобов’язаний відшкодувати.

Беручи до уваги викладене та враховуючи, що відповідач свої договірні зобов’язання щодо виконання підрядних робіт належним чином не здійснив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 214303 грн. –збитків є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

          Крім того позивач на підставі п. 6.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення строків виконання робіт від вартості невиконаних робіт, яка за розрахунком позивача за період з 13.08.2008р. по 30.04.2009р. складає 36777,92 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за 182 дні (шість місяців) виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

Отже, враховуючи вимоги п. 6 ст. 232 ГК України та згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом, стягненню підлягає пеня в розмірі 25997,41 грн. за період з 13.08.2008р. по 13.02.2009р. В решті суми пені суд відмовляє.

Також позивач на підставі п. 6.2 договору просить суд стягнути з відповідача штраф за порушення строків здачі об’єкта понад 10 днів у розмірі 1,0 % від суми договору.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За розрахунком позивача штраф складає 7560 грн. Здійснений позивачем розрахунок штрафу відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача нараховані інфляційні втрати та 3% річних, які за його розрахунком складають відповідно 29704,22 грн. та 4597,24 грн.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначена норма передбачає нарахування інфляційних втрат та 3% річних виключно на грошові зобов’язання.

Разом з тим позивач не довів порушення відповідачем саме грошового зобов’язання. Порушення відповідачем договірних зобов’язань щодо виконання оплачених робіт в строк не є порушенням грошового зобов’язання. За таких обставин у позивача відсутні підстави для нарахування заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних.

З огляду на зазначене вимоги позивача про стягнення 29704,22 грн. інфляційних втрат та 4597,24 грн. 3% річних є недоведеними, безпідставними та непідтвердженими належними і допустимими доказами, в зв’язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю малого підприємства «Будгаз»(08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 11, код ЄДРПОУ 13713428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Арт Плюс»(02140, м. Київ, вул. Миколи Гришка, 3-А, оф. 605, код ЄДРПОУ 33994453) 214303 (двісті чотирнадцять тисяч триста три) грн. збитків, 25997 (двадцять п’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто сім) грн. 41 коп. пені, 7560 (сім тисяч п’ятсот шістдесят) грн. штрафу, 2478 (дві тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. 60 коп. витрат по сплаті державного мита та 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя