Рішення № 8535545, 13.10.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" жовтня 2009 р. Справа № 10/247-09          

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                       Привалова А.І.

при секретарі                                                                                 Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/247-09

за позовом           виробничо –торгівельної фірми «Лео», м. Біла Церква

до           приватного підприємства «Довіра –К», смт. Рокитне

про                     стягнення 31586,36 грн.

Представники:

від позивача:           Борисенко А.М. –довіреність № 114 від 12.12.2007 р.;

від відповідача:           не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виробничо –торгівельна фірма «Лео»(далі –позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства «Довіра–К»(далі –відповідач) про стягнення з останнього 31586,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не в повному обсязі оплачена позивачу вартість товару, поставленого на підставі Договору постачання нафтопродуктів № 38/2 від 01.08.2008 р., згідно з накладними, у зв’язку з чим утворилась заборгованість в сумі 25019,45 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати у сумі 2965,70 грн., 3 % річних у сумі 601,35 грн. пені - 2999,86 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2009 р. порушено провадження у справі № 10/247-09.

В судових засіданнях 29.09.2009 р. та 13.10.2009 р. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 13.10.2009 р. представником позивача надано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 006182, відповідно до якого адресою відповідача є: 09600, Київська область, Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Залізнодорожна, 34. Адреса відповідача вказана у витягу тотожня з адресою вказаною в позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання 29.09.2009 р. та 13.10.2009 р. не з’явився, про причини неявки господарський суд не повідомив. Відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судових засідань, що підтверджується відбитком штампу загального відділу господарського суду на звороті у нижньому лівому куті ухвал суду від 07.09.2009 р. та від 29.09.2009 р.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність документів, що підтверджують неможливість прибуття в судове засідання представника відповідача, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

          01.08.2008 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір постачання нафтопродуктів № 38/2, відповідно до умов якого продавець зобов’язується передати у власність покупця нафтопродукти (далі –товар), а покупець прийняти і оплатити товар на умовах та в строки обумовлені договором.

          Згідно з п. 2.1 договору, продавець передає покупцеві товар у кількості, що попередньо обумовлюється та вказується у видаткових накладних. Відвантаження товару здійснюється продавцем лише при наявності у покупця оригіналу належним чином оформленої довіреності на отримання товару (п. 2.3 договору).

          Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна, кількість, асортимент кожної конкретної партії товару та порядок розрахунків відображається в рахунку – фактурі. Наданий продавцем рахунок –фактура підлягає оплаті покупцем протягом двох банківських днів, шляхом переказу грошових коштів в безготівковій формі на поточний рахунок продавця. Датою оплати, вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 3.2 договору).

Позивачем на підставі накладних № 526 від 13.10.2008 р. на суму 23863,00 грн. та № ЛЕ0257 від 17.04.2009 р. на суму 19156,61 грн. поставлено, а відповідачем прийнято товар, а саме: бензин А-76; бензин А-95 на загальну суму 43019,61 грн. (копії накладних містяться в матеріалах справи).

Для отримання товару відповідачем були видані довіреності на отримання товарно –матеріальних цінностей серії ЯПК № 958719 від 13.10.2008 р. та серії ЯПК № 958742 від 17.04.2009 р. на ім’я Щербакова Петра Володимировича (копії довіреностей наявні в матеріалах справи).

          Також, в якості доказу передання відповідачеві продукції позивачем надано податкові накладні, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно вищезазначених накладних та копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно із нормами Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Для здійснення оплати за наданий товар позивачем були виставлені відповідачу рахунки № ЛЕ000486 від 13.10.2008 р. на суму 23863,00 грн. та № ЛЕ00000241 від 16.04.2009 р. на суму 19156,61 грн., на загальну суму 43019,61 грн. (копії рахунків наявні в матеріалах справи).

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Вартість товару, поставленого позивачем згідно з видатковими накладними та прийнятого відповідачем згідно з довіреностями, оплачена відповідачем частково в сумі 18000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача, копії яких наявні в матеріалах справи; вартість товару в сумі 25019,61 грн. залишена відповідачем несплаченою.

Між сторонами підписаний акт звірки розрахунків, відповідно до якого сальдо на користь позивача станом на 25.08.2009 р. становить 25019,45 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 цивільного кодексу України, зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що на час прийняття рішення відповідачем не сплачена позивачу повна вартість отриманого товару, відповідно до Договору постачання нафтопродуктів № 38/2 від 01.08.2008 р., вимога про стягнення 25019,45 грн. заборгованості визнається судом правомірною та підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 2965,70 грн. інфляційних втрат та 601,35 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 2965,70 грн. інфляційних втрат, які нараховані позивачем за період з 01.11.2008 р. по 30.04.2009 р. та за період з 01.05.2009 р. по 30.06.2009 р.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та задоволено їх у сумі 2965,70 грн. за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 601,35 грн. 3 % річних, які нараховані позивачем за період з 20.10.2008 р. по 31.08.2009 р.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем 3 % річних та задоволено їх у сумі 601,35 грн. за розрахунком позивача.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 2999,86 грн.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до п. 5.3 договору, у випадку затримки покупцем оплати за відвантажений товар, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Проте відповідно до розрахунку пені, наданого позивачем до позовної заяви, позивач розраховує пеню відповідно до положень ст. 3 Закону України «про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання»по подвійній обліковій ставці Національного банку України.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання»встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 2999,86 грн., проте згідно з вірним розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 2872,37 грн., розрахована судом з урахуванням ставок Національного банку України, які діяли в період з 27.04.2009 р. по 31.08.2009 р., а саме: в період з 24.04.2009 р. по 14.06.2009 р. –за обліковою ставкою Національного банку України –12 %, в період з 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р. за обліковою ставкою Національного Банку України –11 %, в період з 12.08.2009р. по 31.08.2009 р. за обліковою ставкою Національного Банку України –10,25 %, від суми заборгованості за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 525, 526, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Довіра –К»(09600, Київська область, Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Залізнодорожна, 34; код ЄДРПОУ 34461304; р/р 26006060108373 в Київському ГРУ «Приватбанк»», м. Київ, МФО 321842, або з будь –якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь виробничо –торгівельної фірми «Лео»(09113, Київська область, м. Біла Церква, Сквирське шосе, 186; код ЄДРПОУ 23236142; р/р 26005118304 в ВАТ «Райффайзен банк Аваль», м. Київ, МФО 380805) 25019,45 грн. заборгованості, 2965,70 грн. інфляційних втрат, 601,35 грн. 3 % річних, 2872,37 грн. пені, а також судові витрати: 314,57 грн. державного мита та 235,05 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       А.І. Привалов

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі –23.10.2009 р.